Ухвала

від 19.11.2014 по справі 803/253/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. Справа № 876/3568/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.,

представник позивача Козака А.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року по справі № 803/253/14 за позовом Підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Гран-Інвест" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.02.2014 року Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "Гран-Інвест" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0010312201 від 09.12.2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 09.12.2013 року №0010312201.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом при винесенні постанови не враховано та не досліджено те, що як на день перевірки, так і під час судового розгляду підприємством не надано підтвердження дійсного руху товару. Також вказують, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правого договору або відсутність, визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ППНІІ «Гран-Інвест» по взаємовідносинах з ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» за період 2012-2013 роки Луцькою ОДПІ складено акт від 28.11.2013 року №1565/22.1/31788549 (Т.1, а.с.50-56), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 562716,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - на 255486,00 грн., за січень 2013 року - на 307230,00 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року №0010312201(Т.1, а.с.64), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 562716,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 281358,00 грн..

Вищевказане податкове повідомлення-рішення ППНІІ «Гран-Інвест» було оскаржене в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 26.12.2013 року (Т.1, а.с.69-71), рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.01.2014 року (Т.1, а.с.77-79) скарги позивача залишено без задоволення.

Висновок податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту по господарських операціях з придбання соєвих бобів у ТзОВ «Вторметекспорт», олії соняшникової у ТзОВ «Ферко» базується на матеріалах перевірок зазначених контрагентів позивача, в ході яких встановлено нереальність здійснення ними господарських операцій з придбання та реалізації товарів. З врахуванням відсутності у ППНІІ «Гран-Інвест» первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Вторметекспорт» та ТзОВ «Ферко» (сертифікатів відповідності, паспортів якості на придбані товарно-матеріальні цінності, документів складського обліку, договорів оренди складських приміщень, актів, що посвідчують право власності, договорів відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, доручення на отримання товару, товаро-транспортних накладних, подорожніх листів) Луцька ОДПІ зазначає про непідтвердження фінансово-господарських операцій ППНІІ «Гран-Інвест» із вищевказаними постачальниками.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Як встановлено судом, між позивачем як покупцем та ТзОВ «Вторметекспорт» як постачальником укладено договір поставки від 06.12.2012 року №06121 (Т.1, а.с.80-81). Згідно п.1.2 даного договору визначено, що кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі, оплати та місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами, а п.2.5 договору передбачає право постачальника зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів.

Згідно додатку №1 від 06 грудня 2012 року до договору поставки від 06.12.2012 року №06121 ТзОВ «Вторметекспорт» продає, а ППНІІ «Гран-Інвест» купує соєві боби (для технічних потреб) врожаю 2012 року у кількості 300 метричних тон на загальну суму 1535400,00 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008.

Також додатком №1 до договору поставки від 06.12.2012 року №06121 сторони визначили, що продавець зобов'язаний поставити товар не пізніше 31.12.2012 року на умовах: EXW - ТзОВ «Вторметекспорт» (Херсонський морський торгівельний порт), а покупець здійснює оплату за товар протягом 180 днів з моменту його поставки. (Т.1, а.с.81).

На виконання умов вказаного договору поставки ТзОВ «Вторметекспорт» було передано ППНІІ «Гран-Інвест» товар - соєві боби, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 300 метричних тон, відповідно до акту прийому-передачі №1 від 17.12.2012 року на загальну суму 1535400,00 грн. (в т.ч. 255900,00 грн. ПДВ) (а.с.83) та видаткової накладної №1814 від 17.12.2012 року (а.с.85). Формування податкового кредиту за наслідками цієї господарської операції здійснено позивачем на підставі податкової накладної №6 від 17.12.2012 року (Т.1, а.с.86).

Відповідно до додаткової угоди №1 до додатку №1 від 06.12.2012 року (Т.1, а.с.87) у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку частина товару (0,485 метричних тонн соєвих бобів) була повернута постачальнику, а ППНІІ «Гран-Інвест» надало до Луцької ОДПІ розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (№21 від 29.01.2013 року) до податкової накладної №6 від 17.12.2012 року на повернення товару.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний товар (соєві боби) був використаний в межах господарської діяльності позивача, зокрема, був реалізований за кордон.

Так, між ППНІІ «Гран-Інвест» (комітент) та ТзОВ «Ферко» (комісіонер) укладено договір комісії №К12061 від 06.12.2012 року (Т.1, а.с.102-103), згідно з додатком №1 від 06.12.2012 року (Т.1, а.с.104) до якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії, зокрема, комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт товар соєві боби (для технічних потреб), українського походження, врожаю 2012 року. Актом №1 прийому-передачі товару на комісію від 17.12.2012 року (Т.1, а.с.104) підтверджується факт передачі та отримання ТзОВ «Ферко» соєвих бобів в кількості 300,00 тон. Водночас відповідно до додаткової угоди №1 до договору комісії від 15.01.2013 року та акту прийому-передачі (повернення) товару від 29.01.2013 року (Т.1, а.с.105) вбачається повернення комітенту соєвих бобів в загальній кількості 0,485 тон. Проведення розрахунків за придбані соєві боби підтверджуються журналом проводок по рахунку 631 (Т.1, а.с.90).

На виконання договору комісії ТзОВ «Ферко» уклало із іноземним контрагентом Black Sea Commodities Limited (Об'єднані Арабські Емірати, покупець) зовнішньоекономічний контракт №С 42/2012-F від 27.12.2012 року на поставку товару (соєвих бобів) (Т.1, а.с.112-113). Виконання вказаного договору, а саме експорт товару, підтверджується вантажно-митною декларацією (Т.1, а.с.109) та документами, що засвідчуються сертифікацію товару (Т.1, а.с.114-121), звітом комісіонера (Т.1, а.с.106). По факту надання послуг комісіонера ТзОВ «Ферко» було виписану податкову накладну (Т.1, а.с.107), а здійснення оплати позивачем комісійної винагороди підтверджується журналом проводок по рахунку 631 (Т.1, а.с.108). Кошти за реалізований комісіонером товар були отримані позивачем 04.03.2013 року, про що свідчать журнал проводок по рахунку 631 та виписка ПАТ «Кредобанк» (Т.2, а.с.88-90).

Таким чином, виконання умов договору поставки від 06.12.2012 року №06121 (Т.1, а.с.80-81), укладеного між ТзОВ «Вторметекспорт» та ППНІІ «Гран-Інвест», а також використання придбаного позивачем товару (соєвих бобів) в господарській діяльності позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом встановлено, що між ППНІІ «Гран-Інвест» (покупець) укладено з ТзОВ «Ферко» (постачальник) договір поставки №07124 від 07.12.2012 року (Т.1, а.с.123-124), згідно додатку №1 від 07.12.2012 року (Т.1, а.с.125) до якого позивач придбав у постачальника олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 170 тон МТ (+/- 2 %), за ціною 1825290,00 грн., в тому числі ПДВ 304215,00 грн.

На виконання умов вказаного договору поставки ТзОВ «Ферко» було передано ППНІІ «Гран-Інвест» 170,00 метричних тонн олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2012 року, відповідно до акту прийому-передачі №1 від 07.12.2012 року (Т.1, ст.125), видаткової накладної №2363 від 28.01.2013 року (Т.1, а.с.129). Позивач провів оплату за придбаний товар згідно платіжних доручень №637 від 23.01.2014 року, №635 від 23.01.2014, №630 від 20.01.2014 року, №633 від 21.01.2014 року (Т.1, а.с.130-132). Формування податкового кредиту за наслідками цієї господарської операції здійснено позивачем на підставі податкової накладної №150 від 28.01.2013 року (Т.1, а.с.129).

З матеріалів справи вбачається, що придбаний товар (олія соняшникова нерафінована) був використаний в межах господарської діяльності позивача, зокрема, був реалізований за кордон.

Так, між ППНІІ «Гран-Інвест» (комітент) та ТзОВ «Вторметекспорт» (комісіонер) було укладено договір комісії №К12074 від 07.12.2012 року (Т.1, а.с.139-140), згідно з додатком №1 від 07.12.2012 року до якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії, зокрема, комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт товар (олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 170,00 метричних тонн) (Т.1, а.с.141).

Комісіонер на виконання вказаного договору уклав із іноземним контрагентом Black Sea Commodities Ltd (Об'єднані Арабські Емірати, покупець) зовнішньоекономічний контракт №324/1 від 09.09.2013 року на поставку товару (олії соняшникової нерафінованої, українського походження урожаю 2012-2013 років) (Т.1, а.с.146-149), виконання вказаного договору підтверджується вантажно-митною декларацією (Т.1, а.с.144) та супровідними документами до неї (Т.1, а.с.150-152). Разом з тим, по факту надання комісійних послуг було складено відповідний акт від 15.11.2013 року №1967, ТзОВ «Вторметекспорт» 25.11.2013 року виписано податкову накладну (Т.1, а.с.156-157). Крім того, 25.11.2013 року ТзОВ «Вторметекспорт» складено звіт комісіонера, який підписаний позивачем (Т.2, а.с.87), та здійснено перерахунок коштів в адресу ППНІІ «Гран-Інвест» за реалізовану на експорт олію соняшникову, що підтверджується журналом проводок по рахунку 631 та платіжними дорученнями (Т.2, а.с.91-94).

Таким чином, виконання умов договору поставки №07124 від 07.12.2012 року (Т.1, а.с.123-124), укладеного між ППНІІ «Гран-Інвест» та ТзОВ «Ферко», а також використання придбаного позивачем товару (олії соняшникової нерафінованої) в господарській діяльності позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

За актом перевірки від 28.11.2013 року №1565/22.1/31788549 (Т.1, а.с.50-56) Луцькою ОДПІ зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах із ТзОВ «Вторметекспорт» та ТзОВ «Ферко» з посиланням на матеріали перевірки зазначених контрагентів, що проведені ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (акт від 13.09.2013 року №953/22-01/30127924 (Т.2, а.с.2-17), акт від 13.09.2013 року №951/22.8-15/30127924 (Т.2, а.с.18-31), акт від 13.09.2013 року №950/22.8-15/31681342 (Т.2, а.с.32-44)), а також ту обставину, що будь-які інші документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, зокрема, сертифікати відповідності на товар, документи складського обліку, документи щодо транспортування та зберігання товару, позивачем до перевірки не надано.

Однак, такі доводи податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фактичний рух придбаного позивачем товару, мета його придбання, використання у власній господарській діяльності тощо в ході перевірки не досліджувались.

Судом встановлено, що відповідно до довідки АА№504928 Головного управління статистики у Волинській області (Т.1, а.с.160), статуту ППНІІ «Гран-Інвест» (Т.1, а.с.163-170) серед основних видів діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. За таких обставин цілком обґрунтованим є здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ «Вторметекспорт» та ТзОВ «Ферко» по придбанню та реалізації соєвих бобів та олії соняшникової нерафінованої.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність доказів щодо реального отримання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з ненаданням сертифікатів відповідності, паспортів якості на придбані товарно-матеріальні цінності, документів складського обліку, договорів оренди складських приміщень, актів, що посвідчують право власності, договорів відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, доручення на отримання товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, оскільки їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарські операції не відбулися.

Водночас судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що транспортування товару від постачальників до покупця не відбувалось, товар зберігався на складі постачальників до моменту його експорту, що відповідає умовам укладених договорів. На складі постачальників здійснювався прийом-передача товару як під час укладення договорів постачання, так і під час укладення договорів комісії. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, товар був сертифікований та пройшов усі види необхідного контролю при його експорті.

Крім того, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, твердження відповідача, що ТзОВ «Ферко» могло і саме продати товар ТзОВ «Вторметекспорт» без залучення позивача не ґрунтується на законі. Підприємство вправі само вибирати контрагента, він не обмежений у їх виборі. По цій операції отримано прибуток, сплачені відповідні податки. За таких обставин немає жодних підстав стверджувати, що операція була безтоварна.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року №0010312201, а тому позовні вимоги Підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Гран-Інвест" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року по справі № 803/253/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга