Ухвала

від 24.11.2015 по справі 803/253/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/63899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2014

у справі № 803/253/14

за позовом Підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Гран-Інвест»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Гран-Інвест» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0010312201 від 09.12.2013.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як обґрунтовані та законні.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» за період 2012-2013 роки, складено акт № 1565/22.1/31788549 від 28.11.2013, в якому встановлено порушення: 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 562 716 грн., в тому числі за грудень 2012 року - на 255 486 грн., за січень 2013 року - на 307 230 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010312201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 844 074 грн., в т.ч.: 562 716 грн. основного платежу та 281 358 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ «Вторметекспорт» як постачальником укладено договір поставки від 06.12.2012 № 06121, згідно п. 1.2 якого визначено, що кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі, оплати та місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами, а п. 2.5 договору передбачає право постачальника зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів.

Згідно додатку № 1 від 06.12.2012 до договору поставки від 06.12.2012 № 06121 ТОВ «Вторметекспорт» продає, а позивач купує соєві боби (для технічних потреб) врожаю 2012 року у кількості 300 метричних тон на загальну суму 1 535 400 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008.

Також, додатком № 1 до договору поставки від 06.12.2012 № 06121 сторони визначили, що продавець зобов'язаний поставити товар не пізніше 31.12.2012 на умовах: EXW - ТОВ «Вторметекспорт» (Херсонський морський торгівельний порт), а покупець здійснює оплату за товар протягом 180 днів з моменту його поставки.

На виконання умов вказаного договору поставки ТОВ «Вторметекспорт» було передано ППНІІ «Гран-Інвест» товар - соєві боби, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 300 метричних тонн, відповідно до акту прийому-передачі №1 від 17.12.2012 на загальну суму 1 535 400 грн. (в т.ч. 255 900 грн. ПДВ) та видаткової накладної № 1814 від 17.12.2012. Формування податкового кредиту за наслідками цієї господарської операції здійснено позивачем на підставі податкової накладної № 6 від 17.12.2012.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до додатку № 1 від 06.12.2012, у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку частина товару (0,485 метричних тонн соєвих бобів) була повернута постачальнику, а позивачем надало до Луцької ОДПІ розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (№ 21 від 29.01.2013) до податкової накладної № 6 від 17.12.2012 на повернення товару.

Придбаний товар (соєві боби) був використаний в межах господарської діяльності позивача, зокрема, був реалізований за кордон.

Так, між позивачем (комітент) та ТОВ «Ферко» (комісіонер) укладено договір комісії № К12061 від 06.12.2012, згідно з додатком № 1 від 06.12.2012 до якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії, зокрема, комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт товар - соєві боби (для технічних потреб), українського походження, врожаю 2012 року.

Актом № 1 прийому-передачі товару на комісію від 17.12.2012 підтверджується факт передачі та отримання ТОВ «Ферко» соєвих бобів в кількості 300 тонн. Водночас відповідно до додаткової угоди № 1 до договору комісії від 15.01.2013 та акту прийому-передачі (повернення) товару від 29.01.2013 вбачається повернення комітенту соєвих бобів в загальній кількості 0,485 тонн. Проведення розрахунків за придбані соєві боби підтверджено журналом проводок по рахунку 631.

На виконання договору комісії ТОВ «Ферко» уклало із іноземним контрагентом Black Sea Commodities Limited (Об'єднані Арабські Емірати, покупець) зовнішньоекономічний контракт № С 42/2012-F від 27.12.2012 на поставку товару (соєвих бобів).

Експорт товару підтверджено вантажно-митною декларацією та документами, що засвідчуються сертифікацію товару, звітом комісіонера. По факту надання послуг комісіонера ТОВ «Ферко» було виписану податкову накладну, а здійснення оплати позивачем комісійної винагороди підтверджується журналом проводок по рахунку 631. Кошти за реалізований комісіонером товар були отримані позивачем 04.03.2013, про що свідчать журнал проводок по рахунку 631 та виписка ПАТ «Кредобанк».

В судовому порядку також встановлено, що позивач (покупець) уклав із ТОВ «Ферко» (постачальник) договір поставки № 07124 від 07.12.2012, згідно додатку № 1 від 07.12.2012 до якого позивач придбав у постачальника олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 170 тонн МТ (+/- 2 %), за ціною 1 825 290 грн., в тому числі ПДВ 304 215 грн.

На виконання умов вказаного договору поставки ТзОВ «Ферко» було передано ППНІІ «Гран-Інвест» 170 метричних тонн олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2012 року, відповідно до акту прийому-передачі № 1 від 07.12.2012, видаткової накладної № 2363 від 28.01.2013. Позивач провів оплату за придбаний товар згідно платіжних доручень № 637 від 23.01.2014, № 635 від 23.01.2014, № 630 від 20.01.2014, № 633 від 21.01.2014. Формування податкового кредиту за наслідками цієї господарської операції здійснено позивачем на підставі податкової накладної № 150 від 28.01.2013.

Матеріалами справи встановлено, що придбаний товар (олія соняшникова нерафінована) був використаний в межах господарської діяльності позивача, зокрема, був реалізований за кордон.

Так, між позивачем (комітент) і ТОВ «Вторметекспорт» (комісіонер) було укладено договір комісії № К12074 від 07.12.2012, згідно з додатком № 1 від 07.12.2012 до якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії, зокрема, комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт товар (олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 170 метричних тонн).

Комісіонер на виконання вказаного договору уклав із іноземним контрагентом Black Sea Commodities Ltd (Об'єднані Арабські Емірати, покупець) зовнішньоекономічний контракт № 324/1 від 09.09.2013 на поставку товару (олії соняшникової нерафінованої, українського походження урожаю 2012-2013 років) виконання вказаного договору підтверджується вантажно-митною декларацією та супровідними документами до неї. Разом з тим, по факту надання комісійних послуг було складено відповідний акт від 15.11.2013 № 1967, ТОВ «Вторметекспорт» 25.11.2013 виписано податкову накладну. Крім того, 25.11.2013 ТОВ «Вторметекспорт» складено звіт комісіонера, який підписаний позивачем, та здійснено перерахунок коштів в адресу позивача за реалізовану на експорт олію соняшникову, що підтверджується журналом проводок по рахунку 631 та платіжними дорученнями.

За актом перевірки від 28.11.2013 № 1565/22.1/31788549 Луцькою ОДПІ зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Вторметекспорт» і ТОВ «Ферко» з посиланням на матеріали перевірки зазначених контрагентів, що проведені ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (акт від 13.09.2013 року № 953/22-01/30127924, акт від 13.09.2013 року № 951/22.8-15/30127924, акт від 13.09.2013 № 950/22.8-15/31681342), а також ту обставину, що будь-які інші документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, зокрема, сертифікати відповідності на товар, документи складського обліку, документи щодо транспортування та зберігання товару, позивачем до перевірки не надано.

Відповідно до довідки АА № 504928 Головного управління статистики у Волинській області, статуту позивача серед основних видів діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що транспортування товару від постачальників до покупця не відбувалось, товар зберігався на складі постачальників до моменту його експорту, що відповідає умовам укладених договорів. На складі постачальників здійснювався прийом-передача товару як під час укладення договорів постачання, так і під час укладення договорів комісії. Разом з тим, товар був сертифікований та пройшов усі види необхідного контролю при його експорті; фактичний рух придбаного позивачем товару, мета його придбання, використання у власній господарській діяльності тощо в ході перевірки не досліджувались; обґрунтованим є здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт» та ТОВ «Ферко» по придбанню та реалізації соєвих бобів та олії соняшникової нерафінованої.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт»), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний