Постанова

від 17.11.2014 по справі 826/14454/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2014 року № 826/14454/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0002392293 від 10.06.2014 р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 127 700,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію - 1563 850,00 грн., а всього 4691550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з грубим порушенням норм податкового законодавства, без належних фактичних та правових підстав, з огляду про що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

05.11.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» з питань правильності дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Північтрансагро» (код ЄДРПОУ 37632712) за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012р. та ПП «Укрспецсоюз» (код ЄДРПОУ 32997427) за період 01.10.2013р. по 31.10.2013р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 23.05.2014р. № 240/26-57-22-03-21/05415007.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п.201.1, 201.6, та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон №996-ХІV), пп. 2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року №168/704 із змінами і доповненнями (далі - Положення №88), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3127700 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 3127700 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002392293 від 10.06.2014 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 127 700,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію - 1563 850,00 грн., а всього 4691550,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 6710/10/26-15-10-06-15 від 24.07.2014 р. та рішенням Державної фіскальної служби України №1864/6/99-99-10-01-15 від 13.08.2014 р. первинна та, відповідно, повторна скарги позивача залишені без задоволення.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення рішення звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як свідчать фактичні обставини справи, 31 травня 2012 р. позивачем (покупцем) укладено з ТОВ «Північтрансагро» (постачальник) Договір поставки № ПТА12-3105/12 (далі - Договір № ПТА12-3105/12). Відповідно до умов Договору № ПТА12-3105/12 ТОВ «Північтрансагро» зобов'язується поставити і передати у власність, а позивач прийняти і оплатити зернові та олійні культури (далі - товар). Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначалася у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору №ПТА12-3105/12. Згідно із специфікаціями до Договору № ПТА12-3105/12 поставці підлягали соєві боби для технічних потреб, українського походження, врожаю 2012 року на умовах: СРТ (перевезення сплачено до...) - територія терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром», Одеського морського торгівельного порту м. Одеса.

Кількість і строк поставки соєвих бобів для технічних потреб, українського походження - 2500 т. (+/- 10%) до 30.11.2012 р. (згідно специфікації від 17.07.2012р.; - 1100 т. (+/-10%) до 31.10.2012 р. (згідно специфікації від 07.08.2012р.).

Загальна кількість товару за Договором № ПТА12-3105/12 згідно специфікацій становить 3600 т. (+/-10%)

Всього за Договором № ПТА12-3105/12 ТОВ «Північтрансагро» передало позивачу соєвих бобів для технічних потреб, українського походження: - 03.10.2012 року 680,080 т. на суму 3 428 419,30 грн., в тому числі ПДВ 571 403,22 грн. (видаткова накладна №126 від 03.10.2012 р.); - 03.10.2012 р. 529,220 т. на суму 2 667 903,86 грн., в тому числі ПДВ 444 650,64 грн. (видаткова накладна №127 від 03.10.2012 р.); - 03.10.2012 року 2617,960 т. на суму 12 669 879,22 грн., в тому числі ПДВ 2 111 646,54 грн. (видаткова накладна № 128 від 03.10.2012 р.).

При цьому, на підтвердження зазначених господарських операцій ТОВ «Північтрансагро» також виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні № 7 від 03.10.2012 р. на суму 3 428 419,30 грн., в тому числі ПДВ 571 403,22 грн. (стосовно 680,080 т.), № 8 від 03.10.2012 р. на суму 2 667 903,86 грн., крім того ПДВ 444 650,64 грн. (стосовно 529,220 т.), № 9 від 03.10.2012 р. на суму 12 669 879,22 грн., крім того ПДВ 2 111 646,54 грн. (стосовно 2617,960 т.).

Всього за Договором поставки № ПТА12-3105/12 було поставлено на користь позивача 3827,26 тон соєвих бобів на суму 18 766 202,38 грн. включаючи ПДВ.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач як покупець здійснив безготівковий розрахунок за отримані соєві боби, сплативши на користь ТОВ «Північтрансагро» 18 766 202,38 грн., а саме: - згідно платіж. доруч. № 8988 від 29.10.2012р. перераховано 5 000 000,00 грн.; платіж. доруч. №9042 від 05.11.2012р. перераховано 2 900 000,00грн.; - згідно платіж. доруч. № 9097 від 14.11.2012р. перераховано 1 400 000,00грн.; - згідно платіж. доруч. № 9099 від 14.11.2012р. перераховано 893 250,40грн.; - згідно платіж. доруч. № 9256 від 30.11.2012р. перераховано 1 000 000,00грн.; - згідно платіж.доруч. №9265 від 03.12.2012р. перераховано 1 265 000,00грн.;- згідно платіж.доруч. № 1556 від 18.02.2013р. перераховано 900 000,00грн.; - згідно платіж.доруч. №1745 від 13.03.2013р. перераховано 4 000 000,00грн.; - згідно платіж.доруч. №1739 від 12.03.2013р. перераховано 1 110 000,00грн.; - згідно платіж.доруч. № 9732 від 27.03.2013р. перераховано 500 000,00грн.

Щодо доводів відповідача про відсутність належним чином оформлених документів, що підтверджують транспортування товару постачальником, суд звертає увагу на наступне.

Так, умови поставки бобів сої за договором поставки від 31.05.2012 р. №ПТА12-3105/12, були визначені як СРТ ( згідно Правил Інкотермс, 2000 р.) - територія терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром», м. Одеса.

Відтак, фактичні обставини справи свідчать, що позивач не являвся суб'єктом перевезення та не замовляв транспортні засоби.

Разом з тим, підтверджено, що з урахуванням специфіки обігу зерна сої та з метою зниження господарських ризиків з моменту прийняття поставки і до моменту експорту, позивач уклав із ТОВ «Агропромислова група» договір комісії від 22.05.2012 р. № К12-2205/ХК12.

Згідно з п. 1.1. зазначеного договору комісії, ТОВ «Агропромислова група» як комісіонер від власного імені та за рахунок позивача як комітента укладає зовнішньоекономічні договори щодо експорту бобів сої українського походження певної кількості та вартості.

Згідно із п.п. 1.4., 3.1, 4.1.3, 4.1.5 договору комісії, ТОВ «Агропромислова група» повинно було забезпечити за свій рахунок збереження переданого йому Комітентом товару; виконати комісійне доручення на найбільш вигідних для Комітента умовах; надати Комітенту у передбачені договором строки звіт про виконання комісійного завдання; здійснити продаж виручки в іноземній валюті, що надійшла від покупця-нерезидента та перерахувати Комітенту належні суми в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до специфікації від 18.07.2012р. до договору комісії від 22.05.2012 р. № К12-2205/ХК12 позивач мав передати на комісію ТОВ «Агропромислова компанія» для подальшого експорту 2500 т. соєвих бобів за ціною не менше 4114,85 грн. за 1 т., всього на суму 10 287 125,00 грн. Експорт товару мав відбуватися на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) на території терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром» Одеського морського торгівельного порту. Винагорода комісіонера визначена в сумі 24,00 грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

При цьому, встановлено, що передача у розпорядження ТОВ «Агропромислова група» обумовленого у специфікації від 18.07.2012р. обсягу відбувалася на підставі акту приймання-передачі товару на комісію від 03.10.2012р. № 11/09/3 -1209,300 т. соєвих бобів українського походження, складеного між позивачем та ТОВ «Агропромислова група».

Відповідно до специфікації від 08.08.2012р. до договору комісії від 22.05.2012 р. №К12-2205/ХК12 позивач мав передати на комісію ТОВ «Агропромислова компанія» для подальшого експорту 1100 т. соєвих бобів за ціною не менше 4282,64 грн. за 1 т., всього на суму 4 710 904,00 грн. Експорт товару мав відбуватися на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) на території терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром» Одеського морського торгівельного порту. Винагорода комісіонера визначена в сумі 24,00 грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Агропромислова група» обумовленого у специфікації від 08.08.2012р. обсягу відбувалася на підставі акту приймання-передачі товару на комісію від 03.10.2012 р. №01/10/1- 2617,960 т. соєвих бобів українського походження, складеного між позивачем та ТОВ «Агропромислова група».

Загальна кількість товару, переданого для подальшого експорту за договором комісії від 22.05.2012 р. № К12-2205/ХК12 становить 3 827, 26 тон. Саме зазначена особа виступала вантажоодержувачем у відносинах з перевізниками та вантажовідправниками в інтересах ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12».

Таким чином, ТОВ «Агропромислова група» як вантажоодержувач фактично отримало товар та відповідні примірники товарно-транспортних накладних і забезпечило їх наступне зберігання.

Суд звертає увагу на те, що правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363 визначено, що приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивачем надавались копії товарно-транспортних накладних при адміністративному оскарженні спірного рішення, проте враховані контролюючим органом не були.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних від 20.09.2012р. №224241; 20.09.2012р. №488032; 20.09.2012р. №488033; 20.09.2012р. №266413; 21.09.2012р. №488345; 21.09.2012р. №488034; 21.09.2012р. №488035; 21.09.2012р. №488013; 21.09.2012р. №488014; 20.09.2012р. №488015; 21.09.2012р. №488016; 20.09.2012р. №488017; 21.09.2012р. №335540; 12.09.2012р. №106052; 21.09.2012р. №335576; 21.09.2012р. №488022; 21.09.2012р. №488021; 21.09.2012р. №488018; 21.09.2012р. №355526; 21.09.2012р. №226372; 21.09.2012р. №335582; 21.09.2012р. №335581; 21.09.2012р. №488020; 21.09.2012р. №488019; 20.09.2012р. №226415; 21.09.2012р. №335583; 22.09.2012р. №226443; 21.09.2012р. №226441; 21.09.2012р. №488012; 21.09.2012р. №335528; 21.09.2012р. №3355289; 21.09.2012р. №106133; 21.09.2012р. №335541; 21.09.2012р. №645646; 22.09.2012р. №335530; 22.09.2012р. №106145; 21.09.2012р. №488023; 22.09.2012р. №335593; 21.09.2012р. №335533; 22.09.2012р. №106059; 22.09.2012р. №335542; 22.09.2012р. №335594; 22.09.2012р. №335596; 22.09.2012р. №335545; 23.09.2012р. №483530; 22.09.2012р. №226444; 22.09.2012р. №488038; 15.09.2012р. №103262; 16.09.2012р. №405049; 16.09.2012р. №106231; 15.09.2012р. №106232; 17.09.2012р. №645712; 20.09.2012р. №224249; 21.09.2012р. №226370; 21.09.2012р. №226373; 20.09.2012р. №226358; 20.09.2012р. №226359; 20.09.2012р. №226361; 20.09.2012р. №226362; 22.09.2012р. №106028; 21.09.2012р. №226367; 19.09.2014р. №226329; 22.09.2012р. №106029; 20.09.2012р. №106130; 20.09.2012р. №106132; 21.09.2012р. №106057; 20.09.2012р. №226425; 21.09.2012р. №106128; 22.09.2012р. №106138; 17.09.2012р. №103436; 21.09.2012р. №046175; 21.09.2012р. №226356; 20.09.2012р. №106064; 22.09.2012р. №106063; 23.09.2012р. №046116; 24.09.2012р. №046117; 22.09.2012р. №226390; 22.09.2012р. №226393; 23.09.2012р. №226380; 23.09.2012р. №106058.

Відтак, доводи відповідача про відсутність документів про перевезення товару спростовані матеріалами справи.

Поряд з цим, підтверджено, що після виконання комісійного завдання, ТОВ «Агропромислова група» відзвітувала про хід виконання Договору комісії від 22.05.2012 р. № К12-2205/ХК12.

Так, ТОВ «Агропромислова група» сформувало наступний пакет документів, що підтверджує вчинення ним правочинів та виконання господарських операцій: - звіт комісіонера від 31.10.2012 року відносно виконання комісійного завдання щодо отриманих соєвих бобів за актом приймання-передачі товару від 03.10.2012 р. № 11/09/3 (1209,300 т.) та актом приймання-передачі товару від 03.10.2012р. № 01/10/1. (2617, 960 т.), всього 3827, 26 т.

Із звіту вбачається, що ТОВ «Агропромислова група» уклало із Grain Trading Co.LTD зовнішньоекономічний контракт №SВ-2007/12 від 20.07.2012р. та зовнішньоекономічний контракт № SВ- 1008/12-1 від 10.08.2012 р., у відповідності з якими останнє придбало соєві боби для технічних потреб українського походження на загальну суму 1 996 434, 200 доларів США в кількості 3827,26 т. на умовах СРТ - територія терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром» Одеського морського торгівельного порту.

ТОВ «Агропромислова група» здійснило відвантаження та митне оформлення соєвих бобів за наступними митними деклараціями: - в кількості 1 822,440 т. за митною декларацією № 500060703 /2012/ 004309 від 11.10.2012 р., яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 19.10.2012 року». Фірма «Grain Trading Co.LTD» оплатила товар у валюті на загальну суму 938 556,60 доларів США.

Комісійна винагорода ТОВ «Агропромислова група» склала 48 117,36 грн. в т.ч. ПДВ 8019,56 грн. - в кількості 795,520 т. за митною декларацією № 500060703/2012/ 004404 від 15.10.2012 р., яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 26.10.2012 року». Фірма «Grain Trading Co.LTD» оплатила товар у валюті на загальну суму 409692,800 доларів США.

Комісійна винагорода ТОВ «Агропромислова група» склала 20568,37 грн. в т.ч. ПДВ 3427,90 грн. - в кількості 1209,300 т. за митною декларацією № 500060703/2012/ 004636 від 24.10.2012р., яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 07.11.2012 року». Фірма «Grain Trading Co.LTD» оплатила товар у валюті на загальну суму 648 184,800 доларів США.

Комісійна винагорода ТОВ «Агропромислова група» склала 32356,67 грн. в т.ч. ПДВ 5392,78 грн.

До звіту ТОВ «Агропромислова група» надало документи, що підтверджують митне оформлення, отримання від нерезидента валютної виручки та продаж отриманої іноземної валюти.

Фактичні обставини справи свідчать, що у зв'язку із відсутністю зауважень зазначений звіт був затверджений позивачем.

При цьому, встановлено, що операції щодо надання комісійних послуг за Договором комісії від 22.05.2012р. № К12-2205/ХК12 оформлені між ТОВ «Агропромислова група» та позивачем: - актом № ОУ-0000058 від 31.10.2012 р. на суму 145448,72 грн. в т.ч. ПДВ 24241,45 грн. та податковою накладною №31 від 31.10.2012р.

У свою чергу, ТОВ «Агропромислова група» перерахувало позивачу у національній валюті виручку, отриману від покупця за зовнішньоекономічним контрактом - Фірми «Grain Trading Co.LTD», про що свідчать витяги з електронного реєстру платежів від 09.10.2012 р., 25.10.2012 р., 26.10.2012 р., 29.10.2012 р., 30.10.2012р., 05.11.2012 р., 14.11.2012р.

Разом з тим, відповідач в ході перевірки дійшов до висновку про те, що господарські угоди щодо придбання товарів, робіт, ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» у ТОВ «Північтрансагро» у перевіряємому періоді укладені з метою, завідомо суперечною інтересам Держави і суспільства та є нікчемними.

При цьому, такі висновки відповідача базуються на відомостях, відображених у акті, складеного ДПІ у м. Чернігові від 16.10.2013 р. №576/22/37632712 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Північтрансагро» (код 37632712), щодо достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість з квітня 2011 р. по червень 2013 року та податку на прибуток за відповідні періоди; та факту відсутності у позивача документів, що підтверджують транспортування товару; посиланням на відсутність реєстрації контрагентом позивача («ТОВ Північтрансагро») в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду про наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, визначальним у спірних правовідносинах є факт експорту всього отриманого від ТОВ «Північтрансагро» обсягу соєвих бобів - всього 3827, 26 тон, що підтверджується митними деклараціями № 500060703/ 2012/004309 від 11.10.2012 р., №500060703 /2012/ 004404 від 15.10.2012 р., № 500060703/2012/ 004636 від 24.10.2012 р.

Відповідно до ч.8 ст.257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, в тому числі відомості: - про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; - про товари (найменування;звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру.

З аспекті вищевикладеного, суд звертає увагу на те, що відповідач жодним чином не спростував дійсність зазначених митних декларацій, які були раніше прийняті органами доходів і зборів, а також відмічені органами доходів і зборів щодо вивезення за межі митної території України задекларованих товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що господарсько-правові відносини позивача та його контрагента ТОВ «Північтрансагро» мали реальний характер.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ст. 204 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства свідчить, що такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним правочином визнається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно з ч.2 цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним виключно судом.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також відповідачем не надано суду доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім того, посилання відповідача на ч. 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки суду узгоджуються з приписами ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на нереальність операції позивача унаслідок їх вчинення з контрагентами, що мають ознаку фіктивності, з огляду про наступне.

Ознаки фіктивності діяльності суб'єкта господарювання відповідно до приписів ст. 55 1 Господарського кодексу України є матеріально-правою підставою звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. Зазначеній нормі відповідає повноваження контролюючого органу, закріплене під п. 20.1.12 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Отже, визнання фіктивною діяльності суб'єкта господарювання є виключною компетенцією судів. Органи державної податкової служби не наділені повноваженнями встановлювати фіктивність тих чи інших суб'єктів господарювання.

Доказів припинення підприємницької діяльності ТОВ «Північтрансагро» або інших контрагентів на підставі рішення суду, що вступило у законну силу, відповідач не надав. Крім того, встановлено, на момент здійснення операції з поставки соєвих бобів, зазначений контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Крім цього ТОВ «Північтрансагро» мало свідоцтво платника ПДВ № 100336369.

Відомості про визнання фіктивним цього суб'єкта господарювання в судовому порядку або внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно припинення діяльності контрагентів Позивача на сьогоднішній день відсутні, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755-ІV передбачено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, суд звертає увагу на те, що акти контролюючих органів в частині відображених обставин та висновків за своїм правовим значенням не є підставою для визнання нікчемним правочину, встановлення нереальності операції або фіктивності контрагента.

Також, в ході перевірки, відповідачем виявлено розбіжності даних податкових накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних. В акті перевірки від 23.05.2013р. відповідач посилається на відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних постачальником ТОВ «Північтрансагро» податкової накладної від 03.10.2012 р. №7 на суму 571403,22 грн., податкової накладної від 03.10.2012 р. №8 на суму 444650,64 грн., та податкової накладної від 03.10.2012 р. №9 на суму 2111646,54 грн.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Таким чином, Законом встановлені дві форми обігу податкових накладних: паперова та електронна.

Крім цього, частиною 7 пункту 201.10 ст.201 ПК України, передбачена реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, яка здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання незалежно від форми їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначає, що реєстрація податкових накладних засвідчується за правилами вчинення електронного цифрового підпису.

Як вбачається з матеріалів перевірки, складені ОСОБА_1, бухгалтером ТОВ «Північтрансагро», податкові накладні на паперовому носії, були зареєстровані головним бухгалтером ТОВ «Північтрансагро», що засвідчено авторизованим електронним цифровим підписом цієї посадової особи. Про реєстрацію податкових накладних видані відповідні квитанції, що долучені до матеріалів справи.

Пунктами 2, 7, 8, 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реєстрація відбувається протягом операційного часу з 0 до 23-ї години.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві.

Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Водночас, податковим органом не встановлений факт відмови у реєстрації податкових накладних від 03.10.2012 р. №7 на суму 571403,22 грн., податкової накладної від 03.10.2012 р. №8 на суму 444650,64 грн., та податкової накладної від 03.10.2012 р. № 9 на суму 2111646,54 грн.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність факту реєстрації податкових накладних є помилковими, не ґрунтується на нормах законодавства та спростовані матеріалами справи.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

Відповідно до п. 138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до під п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (за умови наявності правильно оформленої податкової накладної): - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачає обов'язкові реквізити для податкової накладної.

Як вбачається з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представників позивача та відповідача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відображення позивачем у складі витрат собівартість придбання у ТОВ «Північтрансагро» соєвих бобів (Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий період) та суми ПДВ у складі податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних (Податкові декларації з податку на додану вартість відповідного податкового періоду) є правомірним, що у свою чергу свідчить про безпідставність прийняття податкового повідомлення - рішення 0002392293 від 10.06.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0002392293 від 10.06.2014 р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 127 700,00 грн., штрафну (фінансову) санкцію - 1563 850,00 грн., а всього 4691550,00 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати у розмірі 487, 20 грн. на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур