Ухвала

від 18.11.2014 по справі 815/2052/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2052/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2014 року публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000972201 від 20.03.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 436 038 грн. та №0000322201 від 04.02.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 436 038 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.03.2014р. №0000972201, від 04.02.2014р. №0000322201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 21.07.2014 року державна податкова інспекція в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Сєвхімбуд» не мають реального характеру, оскільки відсутні докази поставки товарів.

Податковий орган зазначає, що ТОВ «Сєвхімбуд» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів постачальників, у зв'язку з чим не могло здійснювати операції з реалізації вказаних товарно-матеріальних цінностей ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Таким чином, на думку податкового органу, позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по операціям з вказаним контрагентом, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2014р. та постановлення нової, про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 15.01.2014р. №25 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Одеська ТЕЦ», виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, у період з 16.01.2014р. по 22.01.2014р. головним державним ревізором-інспектором відповідача, у приміщенні ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» (код за ЄДРПОУ 05471158) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Сєвхімбуд» (код за ЄДРПОУ 38350053) за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013., за результатами якої складено акт перевірки №80/15-54-22-01/05471158 від 24 січня 2014 року.

Також, у період з 19.02.2014р. по 25.02.2014р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 19.02.2014р. №172 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Одеська ТЕЦ», виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відповідача, у приміщенні ДПІ у Суворовському районі м.Одеси. проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» (код за ЄДРПОУ 05471158) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Сєвхімбуд» (код за ЄДРПОУ 38350053) за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013., за результатами якої складено акт перевірки №409/15-54-22-01/05471158 від 03 березня 2014 року.

У висновках актів перевірок №80/15-54-22-01/05471158 від 24.01.2014р. та №409/15-54-22-01/05471158 від 03.03.2014р. вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту, в результаті чого ПАТ «Одеська ТЕЦ» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2013 року на загальну суму 1 436 038 грн. та за вересень 2013 року на загальну суму 1 436 038 грн. (рядок 19 Декларації)

Зокрема, в актах перевірок зазначено, що в Декларації з ПДВ за липень 2013 року та в Декларації з ПДВ за вересень 2013 року ПАТ «Одеська ТЕЦ» задекларувало податкового кредиту у розмірі 9117254 грн. та у розмірі 1952545 грн. відповідно, з яких по контрагенту ТОВ «Сєвхімбуд» встановлено завищення податкового кредиту на 1436038 грн. за липень 2013 року та на 1436038 грн. за вересень 2013 року. При цьому, податковий орган посилається на відомості, зазначені в акті ДПІ в м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 28.11.2013р. №71/12-14-22-05/38350053 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сєвхімбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р.», відповідно до якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). У зв'язку з тим, що у ТОВ «Сєвхімбуд» відсутні основні фонди, нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби, за період з 4 кварталу 2012 року по 1 квартал 2013 року на товаристві працювала 1 наймана особа, а в 2 кварталі 2013 року - 3 наймані особи, а також, що посадові особи підприємства не причетні до фінансово-господарської його діяльності, є підстави вважати, що товариство не мало реальної можливості проводити операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Полімер-Універсал» та ТОВ «Термінал Гранд» у період липень-вересень 2013 року на загальну суму 2385569,02 тис.грн. ПДВ., а також операції з реалізації ТМЦ на адресу ПАТ «Одеська ТЕЦ» на загальну суму 1436 тис.грн. ПДВ. В господарській діяльності ТОВ «Сєвхімбуд» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. ТОВ «Сєвхімбуд» не надано жодного первинного документу, який засвідчує факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій з платниками податків. У зв'язку з цим, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по ПДВ за звітний період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. ТОВ «Сєвхімбуд» підлягають зменшенню.

З урахуванням акту ДПІ в м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 28.11.2013р. №71/12-14-22-05/38350053 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сєвхімбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р.», ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області дійшла висновку, що на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, ПАТ «Одеська ТЕЦ» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2013 року на загальну суму 1436038 грн. та за вересень 2013 року на загальну суму 1436038 грн.

04 лютого 2014 року, на підставі акту перевірки №80/15-54-22-01/05471158 від 24.01.2014р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 436 038 грн. за вересень 2013 року.

20 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №409/15-54-22-01/05471158 від 03.03.2014р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000972201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 436 038 грн. за липень 2013 року.

Приймаючи постанову про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції, врахувавши те, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Сєвхімбуд», а придбаний товар був використаний ПАТ «Одеська ТЕЦ» у власній господарській діяльності, а також те, що висновки податкового органу, визначені в актах перевірок, ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Одеська ТЕЦ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до валових та віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2013 року між ПАТ «Одеська ТЕЦ» (Замовник) та ТОВ «Сєвхімбуд» (Постачальник) було укладено договір №220 про закупівлю товару, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові трансформатор ТДТН-63000/110/У1 з маслом потужністю 63000 кВА трьохобмотковий 110/35/6,3 кВ, а Замовник - прийняти і оплатити товар. Ціна договору становить 17 232 450 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки за Договором проводяться шляхом: попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару згідно виставленого рахунку не пізніше 2 банківських днів з дати укладання договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, та остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості товару згідно виставленого рахунку з Постачальником не пізніше 5 банківських днів з дати поставки товару Замовнику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними від 04.07.2013р. №9 на загальну суму 8616225 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 146037,50 грн.), від 05.09.2013р. №10 на загальну суму 8616225 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1436037,50 грн.), видатковою накладною від 05.09.2013р. №388, прибутковим ордером №677 від 05.09.2013р., вимогою №701 від 09.09.2013р., актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 05.09.2013р., оборотними рахунками №1522 та №104 за 2013 рік, товарно-транспортною накладною №1 від 05.09.2013р., копією паспорту ВБИЕ.672000.003 ПС на трансформатор, витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Здійснення оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями №1 від 04.07.2013р. на загальну суму 8616225 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1436037,50 грн.), №91 від 05.09.2013р. на загальну суму 8616225 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1436037,50 грн.).

Суми ПДВ, зазначені у податкових накладних №9 від 04.07.2013р. у розмірі 1436037,50 грн., та №10 від 05.09.2013р. у розмірі 1436037,50 грн. були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у липні та вересні 2013 року.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначеного вище господарського договору відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, серед іншого, зазначає, що при розгляді справи судом залишено поза увагою недоведеність ПАТ «Одеська ТЕЦ» обставин щодо транспортування трансформатору, який позивач придбав у ТОВ «Сєвхімбуд». Зокрема, податковий орган вказує на те, що згідно відомостей товарно-транспортної накладної №1 від 05.09.2013р. пунктом навантаження зазначено: м.Одеса, з/с «Одеса-Пересип», а пунктом розвантаження: м.Одеса, вул.Церковна, 29, тоді як ТОВ «Сєвхімбуд» знаходиться в іншому населеному пункті - м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки позивачем доведено, що доставка трансформатору здійснювалася з місця відправлення на залізничному транспорті до з/с «Одеса-Пересип», з якої автомобілем МАN ВН 15-20 ВІ трансформатор було доставлено безпосередньо на вул.Церковну, 29 в м.Одеса, що визначено умовами Договору №220.

Також, ДПІ посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в акті ДПІ в м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 28.11.2013р. №71/12-14-22-05/38350053 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сєвхімбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р.». Однак, на думку колегії суддів, вказаний акт не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як він свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сєвхімбуд». Зазначений акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Варто зазначити, що направлення повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може розглядатись судом як належний та допустимий доказ у справі, оскільки направлення податковим органом повідомлення державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не свідчить про обов'язкове внесення до Єдиного державного реєстру відповідних змін.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Сєвхімбуд» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Судова колегія звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту. Відмовляючи особі у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ст.72 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 року №0000972201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 436 038 грн. та від 04.02.2014 року №0000322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 436 038 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.

Що ж до посилань в апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про неналежне повідомлення відповідача про призначення розгляду справи на 23.06 2014р., то з матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи 23.06.2014р. податковий орган було повідомлено 18.06.2014р. шляхом надсилання тексту повістки телефонограмою, як це передбачено ч.3 ст.33 КАС України.

Слід зазначити, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 202 КАС України порушення судом норм процесуального права є підставою для скасування постанови суду лише у випадку, якщо це призвело до неправильного вирішення справи, чого, у даному випадку, колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв