Рішення

від 26.11.2014 по справі 918/1603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа № 918/1603/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Професійної спілки працівників дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (далі - Спілка) до приватного підприємства "Комільфо Вояж" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 41 052 грн. 00 коп.,

за участі представників:

позивача: Дербеньової В.А. за дов. від 25 листопада 2014 року,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Спілка звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 21 січня 2014 року між нею та Підприємством договору купівлі-продажу путівок, позивач перерахував останньому авансовий платіж у розмірі 102 180 грн. 00 коп. за передачу Спілці у власність передбачених цією угодою путівок. Водночас у зв'язку з політичною ситуацією у країні, позивач на підставі умов цього правочину звернувся до відповідача з вимогою повернути вказану суму грошових коштів. Оскільки відповідач свої зобов'язання з повернення даної суми виконав не у повному обсязі, Спілка, посилаючись на статті 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просила суд стягнути з відповідача суму неповернутих Підприємством коштів у розмірі 41 052 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2014 року порушено провадження у справі № 918/1603/14 та призначено її до розгляду на 26 листопада 2014 року.

Крім того, в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою забезпечення позову Спілка у своїй позовній заяві також просила суд накласти арешт на грошові кошти відповідача та заборонити останньому відчужувати належне йому майно за будь-якими договорами.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами необхідності вжиття заходів до забезпечення пред'явленого ним позову, суд дійшов висновку про те, що вищезазначене клопотання є необґрунтованим, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначене судове засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33018, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 36. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання (а.с. 28-29).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Підприємство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Також при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Спілкою було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 24 жовтня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Підприємства було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Спілки.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, представник позивача у судовому засіданні 26 листопада 2014 року надав суду всі необхідні пояснення, а у матеріалах справи наявні всі документи, необхідні для її повного, об'єктивного та всебічного розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2014 року між позивачем та Підприємством був укладений договір купівлі-продажу путівок, за умовами якого останнє зобов'язалося передати у власність Спілки для особистого користування або подальшої реалізації своїм клієнтам передбачені даною угодою путівки, а остання, у свою чергу, - прийняти даний товар та оплатити його вартість (а.с. 8-14).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 1.3-1.4 вказаного правочину путівки надаються в електронному вигляді. Форма путівки, а також місце (заклад) і перелік наданих послуг, зарахованих у вартість путівки, визначені у додатку № 2.

Згідно з пунктом 2.1 цієї угоди оздоровчий дитячий заклад, строк перебування, вартість, кількість путівок, а також графік оплат за даним договором визначено у додатку № 1.

Вказаним додатком (а.с. 11) встановлено, що датою заїзду у дитячий табір "МУЛЬТ-ФИЛЬМ" є 8 липня 2014 року, датою від'їзду - 24 липня 2014 року; кількість дітей - 37. Відповідно до графіку оплат зазначених путівок, Спілка, зокрема, до 30 січня 2014 року була зобов'язана сплатити відповідачу 102 180 грн. 00 коп.

Загальна вартість даного договору включає в себе усі грошові кошти, сплачені покупцем згідно графіку оплат, а також за наданими продавцем рахункам (пункт 2.2 договору).

За умовами пунктів 2.3-2.4 договору оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок продавця у відповідності із графіком та сумами оплат, визначеними додатком № 1 та вважається проведеною в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підставі вищенаведених положень договору позивач відповідно до виставленого йому рахунку-фактури від 23 січня 2014 року № СФ-0000002 платіжним дорученням від 24 січня 2014 року № 7 перерахував на розрахунковий рахунок Підприємства авансовий платіж у розмірі 102 180 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями даних документів (а.с. 15-16).

Згідно з пунктом 5.2 вказаного правочину, у випадку письмової відмови покупця від путівок після здійснення оплати, сума повертається покупцю у тій самій формі, в якій вона була здійснена, без штрафних санкцій, за умови, якщо відмова здійснена більш ніж за 25 днів до початку туру та без урахування штрафних санкцій: при відмові за 25-15 днів до заїзду - 20%, за 14-9 днів - 75%, за 9 днів і менше - 90% від вартості путівки. При відмові від путівки у день заїзду вартість путівки поверненню не підлягає.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку невикористання клієнтами путівки, або ж відбуття дитини до закінчення терміну дії путівки за власною ініціативою або за ініціативою батьків, а також за будь-яких обставина, що не залежать від продавця (окрім причин, пов'язаних із здоров'ям дитини або його рідних, підтверджених документально), повернення вартості невикористаного терміну путівки, а також перерахунок не проводиться. Умови даного пункту поширюються на будь-яку послугу, що входить у вартість путівки (харчування, трансфер, проживання, купання, програмні заходи і т.д.).

У пункті 8.1 спірного правочину сторони погодили, що останній діє з моменту отримання продавцем передоплати по 21 листопада 2014 року і може бути припинений внаслідок невиконання однією із сторін умов цього договору.

Судом встановлено, що листом від 6 березня 2014 року № 3 в межах строку, передбаченого пунктом 5.2 спірного договору, позивач звернувся до Підприємства з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 102 180 грн. 00 коп., перерахованих згідно платіжного доручення від 24 січня 2014 року № 7 (а.с. 17). В обґрунтування вказаної вимоги та відмови покупця від путівок після здійснення оплати Спілка посилалася на нестабільну політичну ситуацію в країні.

У відповідь на дану вимогу Підприємство листом від 6 березня 2014 року № 3 (а.с. 18) повідомило позивача, що обов'язок по поверненню вищезазначеної суми грошових коштів належить товариству з обмеженою відповідальністю "ТУРИ100", оскільки саме даній юридичній особі, як туроператору, відповідач на виконання умов спірної угоди перерахував зазначені кошти.

У зв'язку з наведеними обставинами Спілка більш ніж за 25 днів до початку туру повторно звернулася до відповідача з вимогою у вигляді претензії від 26 травня 2014 року № 7 (а.с. 20), в якій просила відповідача повернути перерахований позивачем авансовий платіж у розмірі 102 180 грн. 00 коп.

У той же час листом від 3 червня 2014 року № 10 Підприємство зазначило, що у зв'язку з обставинами непереборної сили, а саме окупацією Російською Федерацією Автономної республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРИ100" було позбавлене можливості поставити спірні путівки. За таких обставин відповідач повідомив про неможливість виконання ним умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу путівок від 21 січня 2014 року.

Проте суд не бере до уваги вищезазначені доводи Підприємства щодо неможливості повернення вищезазначених коштів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 229 ГК України та частини 1 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Згідно з частиною 2 статті 617 ЦК України, статтею 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, наведені Підприємством обставини не засвідчують неможливості виконання ним своїх договірних зобов'язань перед Спілкою і не є винятковими, оскільки недодержання товариством з обмеженою відповідальністю "ТУРИ100" своїх зобов'язань не є обставиною непереборної сили в розумінні наведених приписів чинного законодавства.

Слід також зазначити, що позивач вперше звернувся до Підприємства з вимогою про повернення спірних грошових коштів до настання обставин, на які посилався відповідач у листі від 3 червня 2014 року № 10.

Щодо обставин окупації Російською Федерацією Автономної республіки Крим, де знаходиться контрагент Підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРИ100", слід зазначити, що вимога Спілки про повернення Підприємством спірної суми грошових коштів базується на умовах укладеного між сторонами договору купівлі-продажу путівок. Проте товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРИ100" не було стороною вказаного правочину. Разом з тим умовами даної угоди не були врегульовані правовідносини сторін з третіми особами, а також не ставилося в залежність повернення спірних коштів від дій третіх осіб (зокрема, контрагентів відповідача).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Проте Підприємство не надало суду жодних доказів існування відповідного висновку вищезазначеного уповноваженого органу про наявність форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач.

У той же час судом встановлено, що 10 липня 2014 року між позивачем та Підприємством була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу путівок, за умовами якої останнє на частину перерахованих позивачем спірних грошових коштів зобов'язалося передати у власність Спілки 6 путівок у дитячий оздоровчий табір "Mountain Camp" загальною вартістю 61 128 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Вказана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Відтак, про визнання Підприємством свого обов'язку щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 102 180 грн. 00 коп. та про його добровільне виконання свідчать конклюдентні дії відповідача щодо укладення вищезазначеної угоди та оформлення таким чином новації на частину даного зобов'язання у розмірі 61 128 грн. 00 коп.

Проте судом встановлено, що залишок коштів у розмірі 41 052 грн. 00 коп. відповідач Спілці не повернув. Отже, сума основного боргу Підприємства перед позивачем за договором купівлі-продажу путівок від 21 січня 2014 року складає 41 052 грн. 00 коп. Даний факт також підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні 26 листопада 2014 року (а.с. 23).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи своєчасність звернення Спілки до відповідача з вимогою про повернення перерахованої нею суми грошових коштів, а також зважаючи на те, що сума основного боргу Підприємства перед позивачем за договором купівлі-продажу путівок від 21 січня 2014 року, яка складає 41 052 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Спілки до Підприємства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Комільфо Вояж" (33018, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 36, ідентифікаційний код: 38116569) на користь Професійної спілки працівників дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (33028, місто Рівне, вулиця Котляревського, будинок 18, ідентифікаційний код: 33214307) 41 052 (сорок одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 1 грудня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко