Постанова

від 02.04.2015 по справі 918/1603/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 918/1603/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівРогач Л.І., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Комільфо Вояж" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.01.15 у справі№918/1603/14 господарського суду Рівненської області за позовомПрофесійної спілки працівників Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів доПриватного підприємства "Комільфо Вояж" простягнення заборгованості у сумі 41052,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 02.04.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №918/1603/14 господарського суду Рівненської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Рогач Л.І., Фролова Г.М. (доповідач).

Професійна спілка працівників Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Комільфо Вояж" про стягнення 41052,00 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу путівок щодо повернення суми оплати у зв'язку з відмовою покупця від путівок та обґрунтовано приписами статей 526, 610, 611, 615, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.11.2014 (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (судді: Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Мамченко Ю.А.) у справі №918/1603/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Комільфо Вояж" на користь Професійної спілки працівників Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів 41052,00 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт неповернення відповідачем спірних коштів підтверджено матеріалами справи, водночас, посилання відповідача на настання обставин непереборної сили належними доказами не підтверджено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне підприємство "Комільфо Вояж" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були належним чином з'ясовані дійсні обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.01.14 між Приватним підприємством "Комільфо Вояж" (продавець) та Професійною спілкою працівників Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу путівок, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець у свою чергу зобов'язався оплатити та прийняти путівки, для особистого користування або подальшої реалізації своїм клієнтам. Пунктом 2.1 договору визначено, що оздоровчий дитячий заклад, строк перебування, вартість, кількість путівок, а також графік оплат за даним договором визначено у додатку №1. Оплата коштів здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок продавця у відповідності із графіком та сумами оплат, визначеними у додатку №1 (пункт 2.3 договору). Оплата вважається проведеною в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 2.4 договору). Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку письмової відмови покупця від путівок після здійснення оплати, сума повертається покупцю у тій самій формі, в якій вона була здійснена, без штрафних санкцій, за умови, якщо відмова здійснена більш ніж за 25 днів до початку туру та без урахування штрафних санкцій: при відмові за 25-15 днів до заїзду - 20%, за 14-9 днів - 75%, за 9 днів і менше - 90% від вартості путівки. При відмові від путівки у день заїзду вартість путівки поверненню не підлягає.

Судами установлено, що згідно з додатком №1 позивач придбав 37 путівок у дитячий табір "МУЛЬТ-ФИЛЬМ" датою заїзду 08 липня 2014 року на загальну суму 315980 грн. та за графіком оплат зобов'язаний до 30 січня 2014 року сплатити відповідачу 102180,00 грн.

Також установлено, що 24.01.14, на виконання умов договору, позивач, відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-0000002 від 23.01.14 здійснив оплату відповідачу коштів у розмірі 102180,00 грн.

06.03.14 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення оплати за дитячі путівки у зв'язку з відмовою від путівок. Однак, листом від 06.03.14 відповідач повідомив позивача, що обов'язок по поверненню вищезазначеної суми грошових коштів лежить на туроператорі ТОВ "ТУРИ100", якому була перерахована зазначена сума коштів.

26.05.14 позивач направив відповідачу претензію №7 та просив повернути кошти у розмірі 102180,00 грн. в строк до 30 днів, а договір про купівлю-продаж путівок від 21.01.14 просив вважати припиненим.

Листом від 03.06.14 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з обставинами непереборної сили, а саме окупацією Російською Федерацією Автономної республіки Крим, туроператор ТОВ "ТУРИ 100" не має можливості надати спірні путівки та про неможливість виконувати умови Договору купівлі-продажу путівок від 21 січня 2014 року.

Установлено судами і те, що 10.07.14 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу путівок від 21.01.14, відповідно до якої позивач придбав, а відповідач надав 6 путівок на 3 зміну з 18.07.2014 по 04.08.2014 у дитячий оздоровчий табір Mountain Camp на загальну суму 61128,00 грн.

Таким чином, як зазначено судами, сума коштів, яку відповідач зобов'язаний повернути позивачу на підставі пункту 5.2 договору складає 41052,00 (102180,00 - 61128,00) грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Професійної спілки працівників Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів про стягнення з Приватного підприємства "Комільфо Вояж" 41052,00 грн. коштів, неповернутих продавцем у відповідності до умов договору, у зв'язку з відмовою покупця від путівок.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.03.14 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення оплати за дитячі путівки у зв'язку з відмовою від путівок, однак відповідач свої зобов'язання, передбачені пунктом 5.2 договору не виконав, станом на день розгляду спору спірні кошти не повернув.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів обґрунтованим.

Заперечення відповідача щодо настання обставин непереборної сили були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Комільфо Вояж" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.15 у справі №918/1603/14 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Л.Рогач

Г.Фролова