Постанова

від 10.06.2014 по справі 804/2132/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2014 р. Справа № 804/2132/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представників позивача: Казмерчук Г.І., Посунько Ю.Г.,

представника відповідача: Семейко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним акту, податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та недійсними акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.04.2013р. №1064/15-2/08679764, а також податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013р. №0002521502, та зобов'язати відповідача скасувати нарахування податкового кредиту у сумі 24975,00грн. та штрафу у сумі 6243,75грн.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про завищення останнім податкового кредиту за січень 2013 року на суму 24975,00грн., оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту цього періоду суму податку на додану вартість, відображену у податковій накладній від 21.01.2013р. №78, складеній його контрагентом ТОВ «Феро-Сервіс» та зареєстрованій у Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, жодних порушень приписів ст.ст.200, 201 Податкового кодексу України позивачем допущено не було.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час проведення камеральної перевірки даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року, було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 24975,00грн., оскільки з використанням автоматизованої системи «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних» було з'ясовано, що податкова накладна від 21.01.2013р. №78 на загальну суму 149850,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 24975,00грн., на підставі якої позивачем декларувався означений вище податковий кредит, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована не була. При цьому формування податкового кредиту на підставі незареєстрованої податкової накладної є порушенням приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, отже, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є законним, а висновки акту камеральної перевірки - обґрунтованими. Також відповідач зазначав, що вимоги позивача про визнання протиправним та недійсним акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.04.2013р. №1064/15-2/08679764, є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки даний акт не несе будь-яких наслідків для платника податків і не порушує його прав.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» (код ЄДРПОУ 08679764) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі є платником податку на додану вартість.

09 квітня 2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, в порядку ст.76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» за січень 2013 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт від 09.04.2013р. №1064/15-2/08679764, яким зафіксовано встановлене під час перевірки порушення позивачем приписів п.201.10 ст.201, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні ним суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року за рахунок включення до його складу суми податку на додану вартість за податковою накладною від 21.01.2013р. №78, виписаною ТОВ «Феро-Сервіс» на загальну суму 149850,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 24975,00грн., яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.6-8).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2013р. №0002521502, яким ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31218,75грн., в тому числі за основним платежем на 24975,00грн. та за штрафними санкціями на 6243,75грн. (а.с.11-12).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та недійсним акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.04.2013р. №1064/15-2/08679764, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Означені положення також містяться в п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984, від 22.12.2010р., яким також встановлено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення відповідача і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник контролюючого органу, який проводить перевірку.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а дії контролюючого органу по складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Таким чином, позовна вимога у вигляді визнання протиправними дій посадових осіб або конкретного контролюючого органу при складанні акту перевірки та фіксації у ньому її результатів є неналежно обраним способом правового захисту позивача, оскільки вирішення такого спору не захищає саме по собі права чи інтереси платника податку. За наявності обґрунтованого позову належним способом такого захисту є оскарження рішення податкового органу, яке і містить обов'язкове для виконання волевиявлення суб'єкта владних повноважень відносно конкретного платника податку.

За таки обставин, суд приходить до висновку про відмові у задоволенні позовних вимог в частині щодо визнання протиправним та недійсним акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.04.2013р. №1064/15-2/08679764.

Щодо позовних вимог відносно визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2013р. №0002521502, а також щодо зобов'язання відповідача скасувати нарахування податкового кредиту у сумі 24975,00грн. та штрафу у сумі 6243,75грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Судом встановлено, що ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» було віднесено до складу податкового кредиту січня 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 24975,00грн. за податковою накладною від 21.01.2013р. №78, виписаною ТОВ «Феро-Сервіс» на загальну суму 149850,00грн., в тому числі податок на додану вартість 24975,00грн. (а.с.23-28).

Означена податкова накладна була виписана згідно договору поставки №4 від 10.01.2013р., укладеного між ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)», як замовником, та ТОВ «Феро-Сервіс», як постачальником, який зобов'язувався виготовити, поставити та передати у власність замовника товар у відповідності з кресленнями, затвердженими замовником (а.с.13-15).

На підтвердження виконання господарської операції за цим договором позивачем надано рахунок-фактуру №СФ-0000016 від 21.01.2013р., видаткову накладну №РН-0000046 від 21.01.2013р. та приймальний акт №22 від 21.01.2013р., згідно яких ТОВ «Феро-Сервіс» поставило ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» заготовку колосника палет А2181 загальною вартістю 149850,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 24975,00грн. (а.с.16-18).

Відповідно до банківської виписки за 31.03.2013р. позивач здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 79000,00грн. (а.с.19).

При цьому 21.01.2013р. ТОВ «Феро-Сервіс» було виписано податкову накладну №78 на загальну суму 149628,00грн., в тому числі податок на додану вартість 24938,00грн. (а.с.20).

Відповідно до квитанції №1(04620033906330J1201004100000003110120130462.ХМL) податкова накладна від 21.01.2013р. №78, виписана ТОВ «Феро-Сервіс» за період січень 2013р., була доставлена до Державної податкової служби України 24 січня 2013 року о 13год. 43хвил. 48сек. та документу було призначено реєстраційний номер 9002046371 (документ прийнято)(а.с.20зв.).

Проте, у зв'язку із допущенням помилки при заповненні вищеозначеної податкової накладної, а саме: у сумі вартості поставленого товару, ТОВ «Феро-Сервіс» 30 січня 2013 року було направлено до Державної податкової служби розрахунок коригування №2 від 21.01.2013р. щодо податкової накладної №78 від 21 січня 2013 року, який згідно квитанції про підтвердження передачі цього документу №1 (04620033906330J1201204100000000210120130462.ХМL) був доставлений до Державної податкової служби 30 січня 2013 року о 16год. 17хвил. 15сек. та документу було призначено реєстраційний номер 9003203887 (документ прийнято)(а.с.21зв.).

Відповідно до вищевказаного розрахунку коригування ТОВ «Феро-Сервіс» відобразило у податковій накладній №78 від 21 січня 2013 року суму вартості поставленого товару (заготовки колосника палет А2181) - 149850,00грн., в тому числі податок на додану вартість 24975,00грн. (а.с.21,22).

Судом встановлено, що квитанції №2 про прийняття або неприйняття вищевказаної податкової накладної та розрахунку коригування ТОВ «Феро-Сервіс» не надсилалися.

При цьому з листа Міністерства доходів і зборів України від 26.05.2014р. за вих.№9903/5/99-99-10-02-01-16/1682, наданому у відповідь на ухвалу суду 18.04.2014р. про витребування доказів вбачається, що за даними Архіву електронної звітності в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.01.2013р. ТОВ «Феро-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33906330) зареєстровано податкову накладну від 21.01.2013р. №78 (реєстраційний номер 9002046371) та 30.01.2013р. зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 21.01.2013р. №2 (реєстраційний номер 9003203887), про що повідомлено товариство квитанціями №1. На підтвердження наведеного Міністерством доходів і зборів України надано роздруківки квитанцій №1, податкової накладної та розрахунку коригування (а.с.75-81).

Надана Міністерством доходів і зборів України інформація спростовує твердження відповідача про віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною незареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірне віднесення ДП «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» до складу податкового кредиту січня 2013 року сум податку на додану вартість у розмірі 24975,00грн. за податковою накладною №78 від 21 січня 2013 року, виписаною ТОВ «Феро-Сервіс» в ході виконання господарської операції, підтвердженої відповідними первинними документами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 23.04.2013р. №0002521502 є протиправним.

При цьому за змістом ст.ст.55,56 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Разом з тим, відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а не визнання його протиправним і зобов'язання відповідача скасувати здійсненні нарахування, про що просить позивач. Отже, керуючись приписами ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, а спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для позову, тому суд, визнаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, приймає рішення про його скасування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 255,78грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с.2,3), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 255,78грн.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним акту, податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 23.04.2013р. №0002521502.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Підприємство Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89)» (код ЄДРПОУ 08679764) судові витрати із сплати судового збору у сумі 255,78грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова