Постанова

від 24.11.2014 по справі 813/6757/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Львів № 813/6757/14 Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Дубас В.М., представника відповідача Боднар Л.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002212201/9128 та № 0002222201/9129 від 19.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Воллі» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та розміру валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Позивач стверджує, що податкова перевірка, на підставі висновків якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, проведена з порушенням вимог п. 86.9 Податкового кодексу України. Також звертає увагу, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із його контрагентом ґрунтуються лише на висновках Акта податкової перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова № 1559/23-4/34029609 від 23.08.2011 року про фіктивність діяльності ПП «Воллі». Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 03.11.2014 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 35458 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 30833 грн. під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі». Звертає увагу, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша справа» зареєстровано 29.12.1993 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради; узято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.01.1994 року за № 20792486.

У період з 13.05.2014 року по 19.05.2014 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа», про що складено Акт № 1264/22-01/20792486 від 26.05.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 35458 грн.; вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 30833 грн.

Позивач із висновками акта податкової перевірки не погодився, подав заперечення на акт перевірки.

19.06.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1264/22-01/20792486 від 26.05.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002212201/9128, яким за порушення пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 25458 грн., у тому числі основний платіж 35458 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 0 грн.

19.06.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1264/22-01/20792486 від 26.05.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002222201/9129, яким за порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 38541 грн., у тому числі основний платіж 30833 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7708 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.них ів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постіновиробничих витреЗгідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимог п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що перевірка, за результатами якої складено акт та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведена на підставі пп. 78.1.11. ПК України відповідно до постанови слідчого. Позивач зазначає, що відповідно до п. 86.9. ПК України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується податковим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до набрання законної сили відповідним рішенням суду, а матеріали перевірки передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. При цьому, як вважає позивач, зазначений пункт ПК України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідними судовим рішенням в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Суд звертає увагу, що у даному випадку позивач посилається на редакцію п. 86.9. ПК України, яка діяла до проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. Проте, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до п. 86.9. ПК України (в редакції Закону від 20.11.2012 року №5503-VI, який набрав чинності з 04.01.2013 р., тобто до дати прийняття оскаржуваних рішень), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 сатті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Тобто, у зв'язку із внесеними до п. 86.9. ПК України змінами, які набрали чинності з 04.01.2013 року, у разі проведення перевірки платника податків на підставі пп. 78.1.11. Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.

Відносно інших осіб (платників податків), перевірка яких проведена на підставі пп. 78.1.11. ПК України, податковий орган не обмежений у праві прийняття податкових повідомлень-рішень, у т.ч., в даному випадку - відносно позивача, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин розслідування в рамках кримінального провадження кримінального правопорушення стосовно посадових осіб позивача, предметом якого б були податки/збори.

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.03.2014 року вказано, що проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №32012150000000017, порушеному за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі».

З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що твердження позивача про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимог п. 86.9. ст. 86 Податковог кодексу Укарїни є безпідставним та не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно твердження позивача про те, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із його контрагентом ґрунтуються лише на висновках Акта податкової перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова № 1559/23-4/34029609 від 23.08.2011 року про фіктивність діяльності ПП «Воллі», а також покликання відповідача на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року у справі № 1319/5265/2012 про засудження ОСОБА_3, директора ПП «Воллі», за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України Суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи аналізується реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ПП «Воллі» на основі первинних документів, які надавались податковому органу під час перевірки, та інших доказів, долучених до матеріалів справи.

На підтвердження дотримання вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі» позивачем надано копії:

- договору № 010711 від 01.07.2011 року, укладеного ПП «Воллі» (виконавець) та ТОВ «Наша справа» (замовник) про надання послуг по сервісному обслуговуванню рекламоносіїв типу «щит» та типу «сітілайт» (очищення рекламних конструкцій, поклейка нового зображення, перевірка на наявність освітлення, підтримка рекламних конструкцій у стані функціональної придатності протягом проведення рекламної кампанії, надання фото звітів на вимогу замовника);

- податкових накладних № 96 від 26.07.2011 року на суму 165000 грн., № 19 від 17.08.2011 року на суму 20000 грн.;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 07/2011 від 31.07.2011 року на суму 165000 грн., № ОУ-0000691 від 31.08.2011 року на суму 20000 грн.;

- виписок по банківському рахунку за 26.07.2011 року та за 17.08.2011 року про оплату сервісного обслуговування рекламних конструкцій відповідно до договору № 010711 від 01.07.2011 року;

- фото звітів по виконаній роботі з обслуговування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (а. с. 97-100, 164-183);

- дозволів на розміщення реклами (а. с. 101-105, 122-163);

- договорів оренди рекламних конструкцій з додатками (а. с. 106-109, 184-197).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки вказані документи не містять усіх обов'язкових реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію господарської операції, яка у них зафіксована. Зокрема, відповідно до п. 1.2. договору № 010711 від 01.07.2011 року номенклатура, кількість, сума та ціна, строки та виконання послуг, уточнюються та фіксуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 07/2011 на суму 165000 грн. та № ОУ-0000691 на суму 20000 грн. підписані відповідно 31.07.2011 року та 31.08.2011 року, однак податкові накладні № 96 та № 19 виписано відповідно 26.07.2011 року та 17.08.2011 року, тобто до складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Крім того, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не конкретизовано зміст виконаних робіт в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактичні понесені витрати на виконання таких робіт; у актах не зазначено адреси розміщення рекламних конструкцій; неможливо встановити зв'язок зазначених у актах робіт (сервісне обслуговування рекламних конструкцій) із наявними у позивача рекламними конструкціями відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи фото звітів по виконаній роботі з обслуговування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, дозволів на розміщення реклами, договорів оренди рекламних конструкцій з додатками. Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які у цих документах зафіксовані.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Воллі». Позивачем на пропозицію Суду не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження позовних вимог.

Додані позивачем до матеріалів справи копії фото звітів по виконаній роботі з обслуговування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, дозволів на розміщення реклами, договорів оренди рекламних конструкцій з додатками не спростовують висновків Суду про відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом ПП «Воллі».

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Щодо посилання позивача, що він не несе відповідальність за невиконання податкового обов'язку із сплати податків його контрагентом, то суд зазначає наступне.

П.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішення платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

За змістом цієї норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак і контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, що в даному випадку і знайшло своє відображення.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Окрім того, Суд зазначає, що Вироком Сихівського районного суду особу ОСОБА_3 визнано винуватим по ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України. Організатор фіктивного підприємництва ОСОБА_3., як засновник та директор ТОВ «Воллі», діючи за попередньою змовою з групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності юридичних осіб та сприяння реально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, в період квітень-вересень 2011 року, вчиняв використання завідомо підроблених документів від імені ТОВ «Воллі». Свою вину визнав.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТОВ «Воллі» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентом - ПП «Воллі», є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. У представлених до перевірки актах наданих послуг відсутній об'єктивний, кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано обсяги наданих робіт в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг контрагентом, не містить акт сум понесених фактичних витрат по рекламному щиту, не зазначено за якою адресою ці роботи виконано, не надано платіжних доручень за виконанні роботи.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002212201/9128 та № 0002222201/9129 від 19.06.2014 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зазначених у Акті податкової перевірки № 1264/22-01/20792486 від 26.05.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002212201/9128 та № 0002222201/9129 від 19.06.2014 року слід відмовити повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» (79018, м. Львів, вул. Стороженка, 12; ЄДРПОУ 20792486) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.