Постанова

від 27.11.2014 по справі 810/5690/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року 810/5690/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» (далі - ТОВ «БКО Укркомплексбуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Переяслав-Хмельницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2014 №0005352202 та №0005362202.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання будівельних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компані» (далі - ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані») мали реальний характер, роботи виконано, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 24.11.2014, не з'явився.

Разом з цим, 24 листопада 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 24.11.2014, не з'явився. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «БКО Укркомплексбуд», ідентифікаційний код 32095895, місцезнаходження: 07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Торфяна, буд. 22, зареєстроване як юридична особа Баришівською районною державною адміністрацією Київської області 10.12.2002. Як платник податків позивач узятий на облік в органах державної податкової служби з 18.12.2002 за №16-957.

Позивач з 29.01.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13506607.

Основними видами діяльності ТОВ «БКО Укркомплексбуд» є виробництво виробів з бетону для будівництва; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

У період з 17.03.2014 по 21.03.2014 на підставі постанови старшого слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 «Про призначення документальної позапланової перевірки», наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 13.03.2014 №170, направлення на перевірку від 17.03.2014 №130 посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БКО Укркомплексбуд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Каліон» (код ЄДРПОУ 38323098) та ТОВ «Альтаїр Компані» (код ЄДРПОУ 38698504) за період з 01.10.2012 по 01.11.2013.

За результатами перевірки складений акт від 28.03.2014 №188/22/32095895 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 108687,31 грн., у тому числі за січень 2013 року на суму 19813,00 грн., за лютий 2013 року на суму 2143,37 грн., за березень 2013 року на суму 45743,97 грн., за червень 2013 року на суму 21986,86 грн., за липень 2013 року на суму 19000,11 грн.;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 103252,95 грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Каліон», у ТОВ «Альтаїр Компані» будівельних робіт та віднесення до витрат витрати на їх придбання, що ґрунтується на поясненнях посадових осіб ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані», які заперечують свою причетність до господарської діяльності вказаних підприємств.

У зв'язку із зазначеним, посадова особа Переяслав-Хмельницької ОДПІ дійшла висновку, що роботи контрагентами позивача фактично не виконувались, учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, а податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не мають юридичної сили.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014: №0005352202, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 135859,14 грн., у тому числі, за основним платежем - 108687,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27171,83 грн. та №0005362202, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 129066,19 грн., у тому числі, за основним платежем - 103252,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25813,24 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд витребував у позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» щодо виконання будівельних робіт, а у відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, з наданих документів судом встановлено, що між замовником - ТОВ «БКО Укркомплексбуд» та підрядниками - ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» були укладені договори від 26.12.2012 №ЧО/01, від 01.03.2013 №АЗ-01, від 01.02.2013 №СКР-01, від 13.05.2013 №09/04-13_Є та від 12.04.2013 №ЧО-002, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується поставити будівельні матеріали та виконати будівельно-монтажні і будівельно-ремонтні роботи (том І а.с.31-34, 38-41, 43-46, 48-57).

Як зазначив позивач, залучення ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» до виконання будівельних робіт було обумовлено виконанням позивачем господарських зобов'язань перед замовниками будівництва ТОВ «Чогар» та ТОВ «Евро-Прокат».

На підтвердження виконання будівельно-монтажних і будівельно-ремонтних робіт ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані кошториси до договорів від 26.12.2012 №ЧО/01, від 01.03.2013 №АЗ-01, від 01.02.2013 №СКР-01, від 13.05.2013 №09/04-13_Є, від 12.04.2013 №ЧО-002 та акти приймання-передавання виконаних робіт (том І а.с.35-37, 42, 47, 70-87).

За результатами господарських операцій ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» видано на користь ТОВ «БКО Укркомплексбуд» податкові накладні від 06.06.2013 №40, від 14.06.2013 №82, від 27.06.2013 №150, від 11.07.2013 №112, №113, №114, від 25.01.2013 №61, від 30.01.2013 №77, №78, від 28.02.2013 №96, від 05.03.2013 №12, від 18.03.2013 №70, від 27.03.2013 №168, від 28.03.2013 №179, №180 (том І а.с.60-65, 88-96).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку позивача (том І а.с.66-69, 97-103).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту та витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до змісту наведених норм права, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, за переконанням суду, зміст та обсяг господарської операції мають відображатись у первинному документі таким чином, щоб найбільш повно та точно розкривати суть господарської операції та її складових у залежності від конкретного виду господарської операції, здійснення якої підтверджує цей первинний документ.

На виконання вимог суду, позивачем не надані акти будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, оскільки відповідно до пояснень позивача він керувався листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 №12/19-2-9-21-2368, відповідно до змісту якого наявність актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3 є обов'язковими лише при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

У зв'язку з тим, що будівництво зазначених об'єктів здійснювалось без залучення таких коштів, застосування примірних форм таких актів, у даному випадку за переконанням позивача, не є обов'язковим.

Разом з цим, як вбачається із змісту наданих позивачем кошторисів до договорів від 26.12.2012 №ЧО/01, від 01.03.2013 № АЗ-01, від 01.02.2013 № СКР-01, від 13.05.2013 № 09/04-13_Є, від 12.04.2013 № ЧО-002 та актів виконаних будівельних робіт вони не містять даних про складові частини вартості будівельних робіт, зокрема, про вартість матеріалів, виробів та конструкцій, про обсяг виконаних робіт, про заробітну плату, про вартість експлуатації машин, про адміністративні витрати, про обчислення прибутку з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Крім цього, вказані акти не містять найменування замовника та генпідрядника, назви об'єкта будівництва та його адреси.

Відсутність зазначених даних не дає можливості у повній мірі встановити обсяг та зміст господарських операцій.

Крім цього, на вимогу суду позивачем не надано проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договорів, укладених між ТОВ «Чогар», ТОВ «Максибуд інжініринг» та ТОВ «БКО Укркомплексбуд» від 26.06.2012 та між ТОВ «Евро-прокат» і ТОВ «БКО Укркомплексбуд» від 09.04.2013 (том ІІ а.с.25-32), кошторису, погодженого сторонами.

Водночас, відсутність зазначених документів унеможливлює встановити основний обсяг та характер замовлених робіт замовниками, та, як наслідок, необхідність їх виконання контрагентами позивача, які у подальшому за його твердженням були передані замовникам; відповідність будівельно-монтажних робіт проектній документації; кошторисне формування і ціноутворення в будівництві із залученням позивачем субпідрядників, та як наслідок, наявність економічного ефекту, дотримання позивачем порядку розроблення, узгодження та затвердження нового кошторису, у зв'язку із виконанням підрядником та субпідрядниками, за наявності, додаткових робіт, як то передбачено пунктами 1.4 основних договорів від 26.06.2012 та від 09.04.2013.

Також відсутність даних документів унеможливлює встановити, які матеріали повинні бути поставлені та були поставлені позивачем на об'єкт будівництва, докази їх транспортування, зберігання, обліку тощо.

Крім цього, відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 № 1379, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, чинного на день складання податкових накладних, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, всі додані до позовної заяви договори, акти виконаних робіт, кошториси та податкові накладні від імені ТОВ «Альтаір Компані» підписані громадянкою ОСОБА_2, а від імені ТОВ «Каліон» за грудень 2012 року та лютий 2013 року громадянином ОСОБА_3, а за березень 2013 року громадянином ОСОБА_4

Разом з цим, відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2014 справа №1-кп/760/333/2014, громадянку ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 205 та частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із змісту вказаного вироку, у ході розгляду справи судом встановлено, що у квітні 2013 року громадянка ОСОБА_2 на пропозицію невстановлених слідством осіб, за винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб придбала ТОВ «Альтаір Компані» без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пояснень засновника ТОВ «Каліон» громадянина ОСОБА_1, останній зазначив, що статутний фонд підприємства не формував, установчих документів не підписував, виготовлення печаток підприємства не замовляв, довіреностей не надавав, директора не призначав, йому невідомо тієї обставини, що він є засновником ТОВ «Каліон» (том І а.с.140-142).

Також у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №320131110080000071 було допитано директора та головного бухгалтера ТОВ «Каліон» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що жодних документів щодо реєстрації вказаного підприємства не підписував, фінансово-господарської діяльності від імені вказаного підприємства не здійснював та йому невідомі особи, які використовують його реквізити.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директорами ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані», а невідомими особами, а отже, оформленні з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" тому, не можуть використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаїр Компані».

Відповідно до правової позиції, що викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

У ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу щодо наявності у його контрагентів необхідного обсягу матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, тощо, а відтак, не спростовано тверджень відповідача про протилежне.

Разом з цим, як вбачається із змісту наявних у матеріалах справи актів ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 23.10.2013 №607/26-54-22-06-38323098 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Каліон» (код за ЄДРПОУ 38323098) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.08.2013» та від 03.10.2013 №547/26-54-22-02-10/38698504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Компані» (код за ЄДРПОУ 38698504) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 17.04.2013 по 31.08.2013», в базах даних податкового органу відсутня інформація щодо чисельності працюючих на ТОВ «Каліон» та наявності на балансі вказаного підприємства основних засобів виробництва; ТОВ «Альтаір Компані» подано податкову звітність за формою №1-ДФ баланс за ІІ квартал 2013 року, відповідно до якої на підприємстві нараховувалась мінімальна заробітна плата лише директору, інші наймані працівники відсутні; фінансовий звіт за формою №1 баланс за І квартал 2013 року до податкового органу не подавався (том І а.с.143-175).

Позивачем вказаної інформації не спростовано.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

Водночас, за відсутності факту придбання робіт або у разі якщо придбані роботи не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи, що засновник ТОВ «Каліон» - ОСОБА_1 заперечує свою участь у створенні вказаного товариства та призначені директора; директори ТОВ «Каліон» - ОСОБА_4 та ТОВ «Альтаїр Компані» - ОСОБА_2 не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені вказаних товариств, заперечують свою участь у діяльності цих підприємств, суду не надано жодних доказів схвалення зазначеними особами укладених від їх імені правочинів, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 264925,33 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 5298,50 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня становить суму 4872,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 01.10.2014 №0.0.302713256.1 позивачем сплачено частину судового збору у загальному розмірі 487,20 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» (ідентифікаційний код 32095895) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 27.11.2014