Ухвала

від 24.03.2015 по справі 810/5690/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5690/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2014 №0005352202 та №0005362202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушенням норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БКО Укркомплексбуд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаїр Компані» за період з 01.10.2012 по 01.11.2013.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 28.03.2014 №188/22/32095895, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 108687,31 грн., у тому числі за січень 2013 року на суму 19813,00 грн., за лютий 2013 року на суму 2143,37 грн., за березень 2013 року на суму 45743,97 грн., за червень 2013 року на суму 21986,86 грн., за липень 2013 року на суму 19000,11 грн.; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 103252,95 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014: №0005352202, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 135859,14 грн., у тому числі, за основним платежем - 108687,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27171,83 грн. та №0005362202, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 129066,19 грн., у тому числі, за основним платежем - 103252,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25813,24 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між замовником - ТОВ «БКО Укркомплексбуд» та підрядниками - ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» були укладені договори від 26.12.2012 №ЧО/01, від 01.03.2013 №АЗ-01, від 01.02.2013 №СКР-01, від 13.05.2013 №09/04-13_Є та від 12.04.2013 №ЧО-002, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується поставити будівельні матеріали та виконати будівельно-монтажні і будівельно-ремонтні роботи.

При цьому, залучення ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» до виконання будівельних робіт було обумовлено виконанням позивачем господарських зобов'язань перед замовниками будівництва ТОВ «Чогар» та ТОВ «Евро-Прокат».

На підтвердження виконання вказаних договорів з ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» позивачем надано до суду кошториси до договорів, акти приймання-передавання виконаних робіт, податкові накладні, виписки по рахунку позивача.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із змісту наданих позивачем кошторисів до договорів від 26.12.2012 №ЧО/01, від 01.03.2013 № АЗ-01, від 01.02.2013 № СКР-01, від 13.05.2013 № 09/04-13_Є, від 12.04.2013 № ЧО-002 та актів виконаних будівельних робіт вони не містять даних про складові частини вартості будівельних робіт, зокрема, про вартість матеріалів, виробів та конструкцій, про обсяг виконаних робіт, про заробітну плату, про вартість експлуатації машин, про адміністративні витрати, про обчислення прибутку з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів, не містять найменування замовника та генпідрядника, назви об'єкта будівництва та його адреси.

Крім цього, на вимогу суду першої інстанції позивачем не надано акти будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договорів, укладених між ТОВ «Чогар», ТОВ «Максибуд інжініринг» та ТОВ «БКО Укркомплексбуд» від 26.06.2012 та між ТОВ «Евро-прокат» і ТОВ «БКО Укркомплексбуд» від 09.04.2013, кошторису, погодженого сторонами. Не надано цих документів і до суду апеляційної інстанції.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність зазначених документів унеможливлює встановити основний обсяг та характер замовлених робіт замовниками, та, як наслідок, необхідність їх виконання контрагентами позивача, які у подальшому за його твердженням були передані замовникам; відповідність будівельно-монтажних робіт проектній документації; кошторисне формування і ціноутворення в будівництві із залученням позивачем субпідрядників, та як наслідок, наявність економічного ефекту, дотримання позивачем порядку розроблення, узгодження та затвердження нового кошторису, у зв'язку із виконанням підрядником та субпідрядниками, за наявності, додаткових робіт, як то передбачено пунктами 1.4 основних договорів від 26.06.2012 та від 09.04.2013.

При цьому, відповідач, в свою чергу, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на наступні обставини.

Відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2014 справа №1-кп/760/333/2014, громадянку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 205 та частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із змісту вказаного вироку, у ході розгляду справи судом встановлено, що у квітні 2013 року громадянка ОСОБА_3 на пропозицію невстановлених слідством осіб, за винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб придбала ТОВ «Альтаір Компані» без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, податковий орган посилається на те, що відповідно до пояснень засновника ТОВ «Каліон» громадянина ОСОБА_2, останній зазначив, що статутний фонд підприємства не формував, установчих документів не підписував, виготовлення печаток підприємства не замовляв, довіреностей не надавав, директора не призначав, йому невідомо тієї обставини, що він є засновником ТОВ «Каліон»

Також у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №320131110080000071 було допитано директора та головного бухгалтера ТОВ «Каліон» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що жодних документів щодо реєстрації вказаного підприємства не підписував, фінансово-господарської діяльності від імені вказаного підприємства не здійснював та йому невідомі особи, які використовують його реквізити.

Також, відповідно до актів ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 23.10.2013 №607/26-54-22-06-38323098 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Каліон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.08.2013» та від 03.10.2013 №547/26-54-22-02-10/38698504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 17.04.2013 по 31.08.2013», в базах даних податкового органу відсутня інформація щодо чисельності працюючих на ТОВ «Каліон» та наявності на балансі вказаного підприємства основних засобів виробництва; ТОВ «Альтаір Компані» подано податкову звітність за формою №1-ДФ баланс за ІІ квартал 2013 року, відповідно до якої на підприємстві нараховувалась мінімальна заробітна плата лише директору, інші наймані працівники відсутні; фінансовий звіт за формою №1 баланс за І квартал 2013 року до податкового органу не подавався.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, який був засновником ТОВ «Каліон» та директори ТОВ «Каліон» - ОСОБА_4 та ТОВ «Альтаїр Компані» - ОСОБА_3 від імені яких підписані первинні документи, їх не підписували.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а іншими особами, при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у правовідносинах з іншими особами ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаїр Компані» представляли неуповноважені особи.

Отже, з урахуванням того, що, ОСОБА_2, який був засновником ТОВ «Каліон» та директори ТОВ «Каліон» - ОСОБА_4 та ТОВ «Альтаїр Компані» - ОСОБА_3 фактично не приймали участь в здійсненні господарських операціях між позивачем та ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані», не складали від імені ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаїр Компані» документів, копії яких наявні у справі, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що позивачем, в свою чергу, не доведено, яким саме чином його контрагенти без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, а також відповідних трудових ресурсів, мали змогу виконувати передбачені зазначеними вище договорами роботи без залучення субпідрядних організацій, зважаючи на те, що об'єми таких робіт перевищують трудові можливості ТОВ «Каліон» та ТОВ «Альтаїр Компані».

Крім того, позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентами субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування, транспортних засобів) та відповідних трудових ресурсів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Так, згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БКО Укркомплексбуд» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.