Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/14557/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/14557/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Погоріла Л.П., дов. б/н від 11.09.2014 року;

від відповідача - Горлач В.М., дов. б/н від 09.01.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.10.2014 року

у справі № 910/14557/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Національного педагогічного університету імені

М.П. Драгоманова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля»

про стягнення 63 993, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/14557/14 позовні вимоги Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля» на користь Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова 55 462,56 грн. основної заборгованості, 1 449,62 грн. - пені та 1 624,84 грн. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова земля» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/14557/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/14557/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представник Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.01.2008 року між Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова (далі - Університет, позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Земля» (далі - ТОВ «Нова Земля», відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1 (далі - Договір).

За умовами Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - обладнання, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 46, на першому-другому поверхах центрального корпусу, вартість якого визначено згідно з актом оцінки на 15.01.2008 року і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 190 958,12 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - січень 2008 року 1 113,92 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідач, згідно з п. 5.2 Договору, зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з п. 10.1 Договору, він укладений строком на один рік, з 15.01.2008 року до 15.01.2009 року включно.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що чинність даного Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішення суду, банкрутства орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи, у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Передача позивачем відповідачеві у користування орендованого майна підтверджується актами прийому-передачі від 01.12.2006 року (а.с. 14-16).

Університет у своїй позовній заяві стверджує, що відповідач порушує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 55 462,56 грн. орендної плати за період з 10.10.2010 року по 10.01.2013 року. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 530,59 грн. за період з 11.05.2013 року по 10.06.2014 року.

У свою чергу, відповідач посилається на припинення дії Договору 15.01.2009 року, відповідно до п. 10.1 Договору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України (у редакції на час укладення договору) передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 10.10 Договору встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідного акту приймання-передавання майна матеріали справи не містять, як і жодних доказів його складання, так і надання чи направлення орендодавцю.

Крім того, ТОВ «Нова Земля» користувалося орендним обладнанням, що підтверджується зокрема, сплатою відповідачем коштів за «оренду обладнання згідно договору № 1 від 15.01.2008» протягом 2008 року та за «оренду обладнання згідно договору № 1 від 15.12.2008» протягом 2009-2010 років (а.с. 49-74).

Позивач зазначав, що договір № 1 від 15.12.2008 року між сторонами не укладався та платежі зараховувались у рахунок оренди майна за договором № 1 від 15.01.2008 року.

Доказів існування договору № 1 від 15.12.2008 року суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, після закінчення строку дії договору визначеного п. 10.1, користувався у період з 10.10.2010 року по 10.01.2013 року майном наданим йому в оренду за Договором № 1 від 15.01.2008 року.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів звертає увагу, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати орендних платежів за час користування об'єктом оренди до моменту його повернення Орендодавцеві.

Оскільки, як встановлено вище, орендар користувався орендним майном за період з 10.10.2010 року по 10.01.2013 року та не розрахувався за його оренду, то відповідач обґрунтовано вимагає стягнення заборгованості у розмірі 55 462,56 грн., яка існувала станом на 12.06.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення 55 462,56 грн. заборгованості за оренду обладнання за період з 10.10.2010 року по 10.01.2013 року.

Стосовно стягнення з відповідача 8 530,59 грн. пені за період з 11.05.2013 року по 10.06.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Частиною 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та вірних строків нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 11.05.2013 року по 15.07.2013 року у розмірі 1 449,62 грн.

Стосовно посилання апелянта на те, що акти прийому-передачі відповідачу орендного майна датовані 01.12.2006 року, а не датою підписання Договору - 15.01.2008 року, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач у поясненнях послався на помилку в даті при підписанні вказаних актів.

Доказів існування іншого Договору з № 1 між сторонами, який укладався раніше 15.01.2008 року суду не надано.

Крім того, відповідач здійснював оплату з призначенням платежу за «оренду обладнання», починаючи з 2008 року, що підтверджується виписками по рахунку.

Слід вказати, що доказів укладання інших договорів оренди обладнання між сторонами суду надано не було також.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/14557/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова земля» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова земля» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/14557/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/14557/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 28.11.2014 року.