Ухвала

від 26.11.2014 по справі 802/3079/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3079/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

26 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю:

представників позивача: Головчука О.В., Хоменчук К.Л.

представника відповідача: ОСОБА_4

третьої особи: ОСОБА_5

представника третьої особи: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Вояж Плюс" до Інспекція з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туроператор "Ільтур", ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення ,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Бон Вояж Плюс" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, треті особи - ТОВ "Туроператор "Ільтур", ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення. Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.07.2014 року Інспекцією проведено позапланову перевірку ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС", за результатами якої складено акт № 1058 про порушення товариством п. 5.2 Договору № 2-30-05 на туристичне обслуговування від 30.05.2014 року. На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекцією прийнято постанову про застосування штрафу у розмірі 20 190,00 грн., що становить 100 відсотків вартості ненаданих туристичних послуг. Вважаючи висновки інспекції безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати постанову протиправною та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні третя особа (апелянт) та її представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.

В судове засідання представник ТОВ "Туроператор "Ільтур", не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.06.2013 року (а.с. 23).

Основними видами господарської діяльності позивача є діяльність туристичних агентств, організування конгресів і торговельних виставок, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність, діяльність туристичних операторів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 року гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулись до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області зі скаргою (вх. № Х-112) на протиправні дії ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" щодо надання туристичних послуг (а.с. 43).

На підставі згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланового заходу № 07/7-6048-2014 від 21.07.2014 року та направлення Інспекції № 1081 від 25.07.2014 року на проведення перевірки, посадовими особами Інспекції проведено позапланову перевірку з метою державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС".

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 1058 від 25.07.2014 року, яким встановлено недотримання вимог ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме - п. 5.2 Договору № 2-30-05 на туристичне обслуговування від 30.05.2014 року, внаслідок того, що він, як турагент, на думку перевіряючих, відмовився від виконання договору до дати початку туристичної подорожі, не відшкодував туристу фактичних збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору (а.с. 8-9).

Копію вказаного акту перевірки представник ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" отримав, зазначивши у графі "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта, що мають місце з боку суб'єкта господарювання", що з приводу проведення перевірки претензій немає та свої пояснення щодо порушення подає у пояснювальній записці від 25.07.2014 року. Копія вказаної записки була надана апеляційному суду представником відповідача, та долучена до матеріалів справи.

06.08.2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області прийнято постанову № 94 про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги до суб'єкта господарювання ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" застосовано штраф у розмірі 20 190,00 грн. (а.с. 7), що становить 100 відсотків вартості ненаданих туристичних послуг.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон - № 877-V) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Органи державного нагляду (контролю) можуть здійснювати планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України № 877-V визначено підстави для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Такими підставами є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Згідно з п. 1 Положення "Про Державну інспекції України з питань захисту прав споживачів", затвердженого Указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року, Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" стало звернення гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 01.07.2014 року щодо протиправності дій товариства у сфері надання туристичних послуг.

Таким чином, орган державного контролю мав законні підстави на проведення позапланового заходу у ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС".

Крім того, Інспекцією не допущено порушень вимог чинного законодавства під час проведення позапланової перевірки ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС", про що зазначено позивачем у графі "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта, що мають місце з боку суб'єкта господарювання" акту № 1058 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.07.2014 року.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновків інспекції, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення, суд першої інстанції також враховував наступне.

В ході перевірки встановлено недотримання позивачем вимог ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме невиконання ним п. 5.2 Договору № 2-30-05 на туристичне обслуговування від 30.05.2014 року внаслідок того, що він, як турагент, відмовився від виконання договору до дати початку туристичної подорожі, не відшкодував туристу фактичних збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору.

В ході судового розгляду встановлено, що 25.06.2013 року між ТОВ "Туроператор "Ільтур" (далі - туроператор) та ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" (далі - турагент) укладено договір про реалізацію туристичних послуг (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1.1 цього Договору туроператор надає, а турагент приймає на себе зобов'язання, за винагороду, виконувати реалізацію туристичних послуг, а також додаткові послуги, що надаються туроператором - фізичним та юридичним особам у відповідності до вимог цього договору.

Пунктом 2.1.3 Договору передбачено обов'язок туроператора приймати, обробляти та підтверджувати заявки турагента на туристичні послуги та у випадку не підтвердження інформувати про це турагента і надаваним по можливості альтернативний варіант.

Згідно з п. 2.2.1 Договору турагент здійснює реалізацію туристичних послуг у відповідності з вимогами цього договору та українського законодавства, доводить до відома туриста достовірну та повну інформацію про надані послуги.

Також судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2014 року між ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" як турагентом, що діє за дорученням туроператора ТОВ "Туроператор "Ільтур", та ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як туристами, укладено Договір № 2-30-05 на туристичне обслуговування (а.с. 10-13).

Згідно з п. 2.1 цього Договору турагент виступає від імені туроператора в межах агентського договору між ними для проведення діяльності, яка пов'язана з продажем турагентом туристу туристичного продукту туроператора.

Турагент, за встановлену цим договором плату, відповідно до замовлення туриста, зобов'язується забезпечити бронювання та надання туристу комплексу послуг, а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти ти оплатити турагенту вартість замовленого турпродукту. Всі грошові кошти, що надходять на рахунок турагента від туриста, з подальшим перерахуванням їх на рахунок туроператора, належать виключно туроператору та його партнерам і довірені турагенту лише до повного розрахунку за надані послуги (п. 2.2 вказаного Договору).

Відповідно до п. 3.3.4 Договору турагент, за умови повної сплати вартості туристичного продукту туристом у строки встановлені даним договором для підтвердження статусу туриста, зобов'язується забезпечити туриста необхідними документами: ваучерами, страховими полісами, авіаквитками на авіарейси, квитками на інші види транспорту, згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним у замовленні, якщо вони надані туроператором у встановлені строки.

Загальна вартість туристичних послуг (туристичного продукту) становить 20 190,00 грн., про що зазначено у п. 4.1 Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору всі розрахунки між турагентом і туристом проводяться або через банківські рахунки турагента у безготівковій формі, або у готівковій формі з подальшим перерахуванням коштів туроператору. Турагент перераховує грошові кошти від імені туриста та за дорученням туриста, туроператору, в зручний для турагента спосіб.

Відповідно до п. 5.2 Договору турагент вправі відмовитись від виконання договору до дати початку туристичної подорожі лише за умови повного відшкодування туристу фактичних збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадків коли це відбулось з вини туриста.

Як засвідчують матеріали справи, третьою особою ОСОБА_5 було замовлено туристичний продукт - туристичний тур до Туреччини, курорт Кемер, в період з 28.06.2014 року по 12.07.2014 року з авіаперельотом Вінниця-Анталія-Вінниця.

У таких правовідносинах позивач ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" фактично виступав посередником між туроператором ТОВ "Туроператор "Ільтур", який надає туристичні послуги, та туристом ОСОБА_5, яка такі послуги замовляє.

30.05.2014 року та 12.06.2014 року на виконання умов Договору № 2-30-05 апелянт провела повну оплату вартості туру, що підтверджується документально (а.с. 37-40) та визнано сторонами.

Після бронювання туру згідно з додатком № 1 до договору на туристичне обслуговування, отримання від туроператора ТОВ "Туроператор "Ільтур" підтвердження в системі он-лайн та рахунку-фактури № 19023 від 30.05.2013 року на сплату туристичних послуг (а.с. 16), турагентом ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" було проведено перерахунок отриманих від туриста грошових коштів на рахунок туроператора.

Вказана обставина підтверджується квитанціями № 432291000926391401448942 від 30.05.2014 року та № 432291000926391402580891 від 12.06.2014 року (а.с. 17-18). При цьому, як вбачається із заяви начальника ТТ 404 АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_10, платником згідно цих квитанцій слід вважати ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС".

В подальшому 23.06.2014 року в телефонному режимі ТОВ "Туроператор "Ільтур" повідомив ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" про те, що припиняє свою діяльність і не може надавати туристичних послуг. Дану інформацію позивач невідкладно довів до відома туристів.

24.06.2014 року ОСОБА_5В, направила туроператору та турагенту претензію про повернення коштів, які були сплачені за надання туристичних послуг в сумі 20 190,00 грн.

Листом № 4 від 25.06.2014 року позивач повідомив ОСОБА_5, що відповідно до п. 2.5. Договору № 2-30-05 від 30.05.2014 року про надання туристичних послуг він не несе відповідальності перед туристом за невиконання туроператором взятих на себе зобов'язань по організації туристичного продукту (а.с. 37-38).

Крім того, 24.06.2014 року ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" звернулось із заявою до туроператора щодо повернення коштів по заявках № 19071 та № 19023, однак конверт разом з повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто відділенням зв'язку на адресу відправника без виконання (а.с. 19-20).

25.06.2014 року на офіційному інтернет-сайті ТОВ "Туроператор "Ільтур" була розміщена інформація про те, що туроператор припинив свою діяльність. Як пояснили представники позивача, цього ж дня турагентством була проведена телефонна розмова з менеджером готелю "Queens Park Turkiz Family Club", з якої стало відомо, що номер, в якому мала проживати ОСОБА_5 в період з 28.06.2014 року по 12.07.2014 року, був заброньований на її ім'я, проте туроператор скасував та не оплатив дане замовлення.

10.07.2014 року позивач звернувся до прокуратури Шевченківського району м. Києва зі скаргою на протиправні дії ТОВ "Туроператор "Ільтур", у якій просив вирішити питання про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Туроператор "Ільтур". Таке звернення було направлено за належністю до слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 41-42).

Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про туризм" учасниками відносин, які виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є в тому числі:

туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

Частиною 8 статті 20 Закону України "Про туризм" передбачено, що туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків визначених цим законом.

Права і обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Згідно з п. 2.1.6 Договору про надання туристичних послуг від 25.06.2013 року, укладеного між ТОВ "Туроператор "Ільтур" як туроператором та ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" як турагентом, у випадку неможливості виконання обов'язків по наданню туристичного обслуговування, туроператор зобов'язаний негайно, як тільки йому стане про це відомо, повідомити турагента, для узгодження останнім із туристом рішень про зміну умов відповідного договору (в тому числі, але не обмежуючись, зміни тривалості маршруту туру, класу обслуговування, зміни вартості замовлених туристичних послуг тощо) чи розірвання такого договору із туристом з наступним поверненням грошових коштів, якщо такі вже були передані туристу в якості оплати вартості туристичного обслуговування.

Відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Договору туроператор несе відповідальність за надання повного та якісного обслуговування туриста відповідно до раніше погоджених туристичних послуг та категорії обслуговування на рівні стандартів, встановлених у країні перебування. У випадку не надання повного/часткового обслуговування по замовленому туру туроператор відшкодовує повну вартість ненаданих послуг.

В свою чергу турагент несе відповідальність перед туроператором, туристом та третіми особами за нанесену моральну та матеріальну шкоду, що виникла у випадку невиконання чи неналежного виконання турагнетом умов цього договору та українського законодавства за винятком випадків, передбачених цим договором (п. 5.2.1 Договору).

Крім того, як вбачається з п. 2.5 Договору на туристичне обслуговування від 30.05.2014 року турагент, тобто ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС", не несе відповідальності перед туристами за невиконання туроператором взятих на себе зобов'язань по організації туристичного продукту.

Згідно з п. 3.1.6 вищевказаного Договору турист має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору туроператором, тобто ТОВ "Туроператор "Ільтур".

Колегія суддів також наголошує на тому, що за умовами п.5.2. укладеного Договору, невиконання якого вивлено Інспекцією у ході перевірки, стосується односторонньої відмови турагента від виконання договору. При цьому в ході судового розгляду встановлено, та представником позивача неодноразово наголошувалось, що взяті на себе зобов'язання за договором №2-30-05 від 30.05.2014 р. (п. 2.2., п. 3.3 Договору) ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" виконало своєчасно та у повному обсязі, відтак не відмовлялось від укладеного договору, та не несе відповідальність за дії ТОВ "Туроператор "Ільтур".

Таким чином, позивачем ТОВ "БОН ВОЯЖ ПЛЮС" як турагентом було вжито всіх можливих та передбачених договорами дій, спрямованих на повідомлення туриста про ненадання туристичного продукту та повернення коштів, сплачених туристом за умовами договору на туристичне обслуговування.

З огляду на викладене та виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про туризм", за змістом якої за договором на туристичне обслуговування сторонами договору є туроператор, (який укладає договір безпосередньо або через турагента) та турист, саме ТОВ "Туроператор "Ільтур", як туроператор у спірних правовідносинах, має нести відповідальність за невиконання зобов'язань по організації туристичного продукту.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" органи Держспоживінспекції України мають право накладати на суб'єктів господарювання стягнення, передбачені статтею 23 цього закону.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за змістом вищевказаної норми закону, відповідальність несе виконавець робіт (надавач послуг), відтак Інспекцією помилково позивача ототожнено з виконавцем туристичних послуг, а отже неправомірно притягнуто до відповідальності на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 грудня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.