Рішення

від 24.11.2014 по справі 922/3277/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/3277/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Санктіс-Інвест", м. Київ до 1. Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми , 3. Фізичної особи ОСОБА_3, с. Високий про визнання незаконними дій за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - ОСОБА_4, договір про надання адвокатських послуг № б/н від 30.04.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕ САНКТІС-ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати дії співвідповідачів: ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_3), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) з виконання умов договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 09.02.2004 року в частині реалізації видобутих вуглеводнів Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" за договором № 0220-1 купівлі-продажу природного газу від 19.02.2013 року, за договором № 0520-1 купівлі-продажу природного газу від 20.05.2013 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ" за договором № 0114-1 купівлі-продажу природного газу від 14.01.2013 року, за договором № 0123-1 купівлі-продажу природного газу від 23.01.2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ТРАНС ГРУП", за договором № 0123-2 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК КОМЕРС", за договором № 0123-3 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ГАЗ ГРУП", за договором № 0224-2 купівлі-продажу природного газу від 24.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ КОМЕРС" незаконними. У позовній заяві позивач також заявив клопотання про призначення судово - економічної експертизи для встановлення наявності та визначення розміру завданих збитків у вигляді упущеної вигоди при укладенні відповідачами договорів № 0220-1 купівлі-продажу природного газу від 19.02.2013 року, № 0520-1 купівлі-продажу природного газу від 20.05.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго", № 0114-1 купівлі-продажу природного газу від 14.01.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ", № 0123-1 купівлі-продажу природного газу від 23.01.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ТРАНС ГРУП", № 0123-2 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК КОМЕРС", № 0123-3 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ГАЗ ГРУП", № 0224-2 купівлі продажу природного газу від 24.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК КОМЕРС".

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність дій співвідповідачів - директорів Спільної діяльності, оскільки на думку позивача, такі дії не були направлені на досягнення мети як спільної діяльності, так і діяльності ТОВ фірма «ХАС», а саме: дії з укладання відповідачами деяких договорів купівлі-продажу видобутих вуглеводнів завдали підприємству шкоди у вигляді упущеної вигоди, оскільки ціна продажу хоча і була вища за собівартість, проте вона була значно нижчою за ціну, встановлену Постановою НКРЕ.

22 серпня 2014 року від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про збільшення позовних вимог за вх. № 29352, в якій останній просить визнати дії співвідповідачів: ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_3), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) з виконання умов договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 09.02.2004 року в частині реалізації видобутих вуглеводнів Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" за договором № 0220-1 купівлі-продажу природного газу від 19.02.2013 року, за договором № 0520-1 купівлі-продажу природного газу від 20.05.2013 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ" за договором № 0114-1 купівлі-продажу природного газу від 14.01.2013 року, за договором № 0123-1 купівлі-продажу природного газу від 23.01.2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ТРАНС ГРУП", за договором № 0123-2 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК КОМЕРС", за договором № 0123-3 купівлі-продажу природного газу від 21.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ГАЗ ГРУП", за договором № 0224-2 купівлі-продажу природного газу від 24.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ КОМЕРС",за договором № 0726-1 купівлі-продажу природного газу від 26.08.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергоринок", за договором № 0326-1 купівлі-продажу природного газу від 26.05.2013 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Регістан ЛТД", за договором № 1015-1 купівлі-продажу природного газу від 15.10.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріона-Торг", за договором № 1018-1 купівлі-продажу природного газу від 18.10.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріона-Торг", за договором № 1023-1 купівлі-продажу природного газу від 23.10.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріона-Торг" , за договором № 1122-1 купівлі-продажу природного газу від 22.11.2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріона-Торг" незаконними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2014 року прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог до провадження та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Ухвалою суду від 16 вересня 2014 року провадження у справі № 922/3277/13 було зупинено та призначено проведення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено судовим експертам Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А).

10 листопада 2014 року справу № 922/3277/13 було повернуто до господарського суду Харківської області з наданим по справі висновком.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2014 року провадження у справі № 922/3277/14 було поновлено та призначено розгляд на 24 листопада 2014 року об 11:10 год.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив. Всі процесуальні документи були направлені позивачу за адресою вказаною у позові та відповідно до установчих документів.

Перший та другий відповідачі своїх представників у судове засідання також не направили, відзив на позов не надали, про час та місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином.

Представник третього відповідача проти позову заперечує та вказує, що ОСОБА_3, діючи від імені ТОВ фірма «ХАС», як Оператора спільної діяльності, діяв виключно в межах повноважень, наданих йому Статутом товариства та виданої довіреності від іншого учасника спільної діяльності. Продаж видобутого природного газу здійснювався, відповідно до вимог Комітету управління спільною діяльністю виключно на аукціонах по максимальній ціні, і ця ціна була вищою за собівартість продукту. Крім того, ціна продажу видобутих вуглеводнів відповідала рівню цін, що склалися на вказаний продукт на ринку енергоресурсів. Також представник третього відповідача посилається на те, що Постанови НКРЕ про встановлення граничного рівня цін на природний газ, на які посилається позивач, встановлюють граничний рівень ціни на природний газ, що реалізується за регульованим тарифом, а спільна діяльність здійснювала реалізацію вуглеводнів на підставі відповідної ліцензії за нерегульованим тарифом. За таких обставин, вимоги позивача вважає безпідставними та просить залишити їх без задоволення.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

09 лютого 2004 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ХАС» в особі директора Шафера Олександра Вадимовича було укладено договір №60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність (надалі - договір СД) з Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». У різний час протягом дії вказаного договору його сторонами було підписано додатки у кількості 5 штук. На даний час договір є чинним.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що суперечить законові.

Статтею 1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до п.5.3. Договору про спільну діяльність, ТОВ фірма «ХАС» є Оператором спільної діяльності. Оператор здійснює ведення спільних справ Учасників договору на підставі довіреності, що видається ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». У відповідні періоди співвідповідачам, як посадовим особам Оператора спільної діяльності було видано відповідні довіреності з визначеним об'ємом повноважень.

Відповідно до п.5.1. Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 60 від 04.02.2004 року, для координації спільних дій Сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань Сторони створюють Комітет управління спільною діяльністю до складу якого входять 2 представники від ТОВ фірма «ХАС» та 2 представники від Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Відповідно до п. 5.4. договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 60 від 04.02.2004 року комітет управління приймає рішення з низки питань, у тому числі визначає межі цін реалізації вуглеводнів.

Відповідно до протоколу № 1 від 23.05.2011 року засідання Комітету управління спільною діяльністю за Договором № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004 року, що міститься в матеріалах справи по третьому питанню порядку денного було прийнято одностайне рішення про зобов'язання Оператора спільної діяльності здійснювати щомісячно продаж природного газу на аукціонах по максимальній ціні, що склалась на відповідний товар на аукціоні, з урахуванням граничного рівня ціни на природний газ, встановленою Постановою НКРЕ.

Відповідно до наданих повноважень, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ХАС», як Оператором Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №60 від 04.02.2004 року протягом 2013 та 2014 років в особі директорів, які діяли на підставі Статуту товариства та відповідної довіреності до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №60 від 04.02.2004 року було укладено наступні договори купівлі-продажу природного газу: №0220-1 від 19.02.2013 року, № 0520-1 від 20.05.2013 року, № 0114-1 від 14.01.2013 року № 0123-1 від 23.01.2014 року; № 0123-2 від 21.02.2014 року; № 0123-3 від 21.02.2014 року; № 0224-2 від 24.02.2014 року; № 0726-1 від 26.07.2013 року; № 0822-1 від 22.08.2013 року; № 0326-1 від 26.05.2013року; № 1015-1 від 15.10.2013 року ; № 1018-1 від 18.10.2013 року; № 1023-1 від 23.10.2013 року; № 1122-1 від 22.11.2013 року.

Окрім вказаних договорів купівлі-продажу природного газу, в матеріалах справи містяться: аукціонні свідоцтва про продаж енергоресурсів на аукціоні, звіти про результати аукціонів, протоколи аукціонів з продажу природного газу та акти приймання-передачі природного газу до відповідних договорів купівлі-продажу.

Виходячи з аналізу вказаних документів, суд робить висновок, що реалізація природного газу за договорами № 0220-1 від 19.02.2013 року; № 0520-1 від 20.05.2013 року; № 0114-1 від 14.01.2013 року; № 0123-1 від 23.01.2014 року; № 0123-2 від 21.02.2014 року; № 0123-3 від 21.02.2014 року.; № 0224-2 від 24.02.2014 року; № 0726-1 від 26.07.2013 року; № 0822-1 від 22.08.2013 року; № 0326-1 від 26.05.2013 року; № 1015-1 від 15.10.2013 року; № 1018-1 від 18.10.2013 року; № 1023-1 від 23.10.2013 року; № 1122-1 від 22.11.2013 року здійснювалась у повній відповідності до положень Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 60 від 04.02.2004 року та протоколу № 1 від 23.05.2011 року засідання Комітету управління спільною діяльністю в частині вимоги про реалізацію природного газу по максимальній ціні, що склалась на аукціоні.

Дії посадових осіб спільної діяльності у даному випадку не суперечать вимогам, викладеним у протоколі № 1 від 23.05.2011 року засідання Комітету управління спільною діяльністю щодо урахування граничного рівня ціни на природний газ, встановленого Постановою НКРЕ, то відповідно до Указу Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" № 1059/2011 від 23.11.2011 року, оскільки:

Відповідно до Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (зі змінами), Національна комісія регулювання електроенергетики України здійснює державне регулювання у сфері енергетики. НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань:…

4) здійснює ліцензування господарської діяльності у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі, видає ліцензії на право провадження діяльності з:

… постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;»

Згідно Постанови Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" №74 від 31.01.2013 року: встановлено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3509,00 грн. за 1000 м 3.».

Як вбачається з матеріалів справи максимальний рівень початкової ціни 1 тис. куб.м. природного газу з ПДВ запропонованої на аукціоні згідно звітів про їх результати за договорами № 0220-1 від 19.02.2013 року, № 0520-1 від 20.05.2013 року, № 0114-1 від 14.01.2013 року, № 0123-1 від 23.01.2014 року, №0123-2 від 21.02.2014 року, № 0123-3 від 21.02.2014 року, № 0224-2 від 24.02.2014 року, № 0726-1 від 26.07.2013 року, №0822-1 від 22.08.2013 року, № 0326-1 від 26.05.2013 року, № 1015-1 від 15.10.2013 року, № 1018-1 від 18.10.2013 року, №1023-1 від 23.10.2013 року, № 1122-1 від 22.11.2013 року перевищує рівень ціни встановленої постановою НКРЕ № 74 від 31.01.2013 року.

Крім того, постановою НКРЕ №74 від 31.01.2013 року встановлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що постачається за регульованим тарифом. Реалізацію газу за нерегульованим тарифом, яку здійснювали посадові особи спільної діяльності за вказаними договорами купівлі-продажу, постанова НКРЕ №74 від 31.01.2013 року в частині рівня ціни - не регулює.

Таким чином суд приходить до висновку про законність дій співвідповідачів в частині їх відповідності вимогам чинного законодавства України, Статуту ТОВ фірма «ХАС», та вимогам договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 60 від 04.02.2004 року, а також вимогам Комітету управління спільною діяльністю, викладеним у Протоколі № 1 від 23.05.2011 року.

Що стосується клопотання позивача про визначення розміру завданих збитків у вигляді упущеної вигоди при укладенні відповідачами вказаних договорів купівлі-продажу, суд вказує на наступне.

Питання визначення розміру збитків було поставлено на вирішення експерту у рамках проведення судово-економічної експертизи, а саме питання: Чи підтверджується документально наявність збитків у вигляді упущеної вигоди підприємства внаслідок реалізації товару за договорами № 0220-1 від 19.02.2013 року, № 0520-1 від 20.05.2013 року, № 0114-1 від 14.01.2013 року, № 0123-1 від 23.01.2014 року; № 0123-2 від 21.02.2014 року; № 0123-3 від 21.02.2014 року; № 0224-2 від 24.02.2014року, № 0726-1 від 26.07.2013 року; № 0822-1 від 22.08.2013 року; № 0326-1 від 26.05.2013 року; № 1015-1 від 15.10.2013 року; № 1018-1 від 18.10.2013 року; № 1023-1 від 23.10.2013 року; № 1122-1 від 22.11.2013 року, на найвигідніших умовах для підприємства?

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 10829 складеним 31 жовтня 2014 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса, в якому викладено висновки по поставлених питаннях, зокрема, що стосується вказаного питання, визначено, що відповідно до Наказу Генеральної прокуратури, МВС, СБУ, ГоловКРУ "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України" № 346/1025/685/53 від 19.10.2006 року: «Розмір матеріальної шкоди (збитків) - вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами;»

Виходячи з наведеного, при здійсненні реалізації газу за договорами № 0220-1 від 19.02.2013 року, № 0520-1 від 20.05.2013 року, № 0114-1 від 14.01.2013 року, №0123-1 від 23.01.2014 року, №0123-2 від 21.02.2014 року, №0123-3 від 21.02.2014 року, №0224-2 від 24.02.2014 року, №0726-1 від 26.07.2013 року, №0822-1 від 22.08.2013 року, №0326-1 від 26.05.2013 року, №1015-1 від 15.10.2013 року, №1018-1 від 18.10.2013 року, №1023-1 від 23.10.2013 року, №1122-1 від 22.11.2013 року, шляхом проведення аукціонів на найвигідніших умовах для підприємства, виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди - є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт того, що дії співвідповідачів при виконанні Договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 09.02.2004 року є незаконними.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконними дій співвідповідачів при виконанні Договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 09.02.2004 року не підлягає задоволенню, оскільки є не обгрунтованою, не доведеною позивачем належними та допустимими доказами та спростованою третім відповідачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3277/14