Рішення

від 01.12.2014 по справі 918/1565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2014 р. Справа № 918/1565/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро"

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Зірка"

про стягнення заборгованості, дооцінки вартості неоплаченого товару, % річних, пені та штрафу за договором поставки

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бондлаб В.В., дов. від 19.03.2014 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Зірка" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 49 748,34 грн. за договором поставки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

12.05.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ЗР-209/14, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 35 100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4843 від 03.06.2014 року.

Згідно з додатком № 1 до договору поставки сторони домовилися, що оплата товару здійснюватиметься наступним чином: 10 530,00 грн. - у строк до 05.06.2014 року, 24 570,00 грн. - у строк до 01.09.2014 року.

Відповідач своїх зобов'язань до договором поставки не виконав, вартості поставленого товару неоплатив.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач нарахував 36% річних в розмірі 2 679,52 грн., пеню в розмірі 1 789,82 грн., 20% штрафу в розмірі 7 020,00 грн., а також здійснив дооцінку вартості неоплаченого товару на суму 3 159,00 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 524, 525, 526, 533, 549, 610, 612, 625-629, 692-694 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 04.11.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 17.11.2014 року.

Ухвалою суду від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ЗР-209/14 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 11.2. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних країн світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються договором та/або накладними, та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору (п.п. 4.1., 6.1. договору).

Строк та порядок поставки товару визначені у п.п. 1, 5, 6 додатку № 1 до договору.

За п.п. 6.2.-6.4. договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника . При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі доручення. При наявності підстав Акти приймання по кількості та якості або Акти про приховані недоліки товару складаються за обов'язкової участі представника постачальника у порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 і П-7.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар - ферсорган ДУО к.е. 3808914090, штефклорам, що стверджується видатковою накладною № 4843 від 03.06.2014 року на суму 35 100,00 грн.

Доказів недоліків по кількості та/або якості товару, оформлених у порядку, визначеному п.п. 6.2.-6.5. договору, сторонами не надано.

Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР)), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння, Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, та/або рахунків-фактур, що визначені у п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару у порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Порядок розрахунків за поставлений товар визнається в додатках до даного договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору визначено асортимент, кількість, ціну, вартість товару, а також порядок проведення розрахунків, за яким покупець оплачує 30% вартості товару, що складає 10 530,00 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника до 05.06.2014 року; залишок суми 70% вартості товару, що складає 24 570,00 грн., перераховується покупцем до 01.09.2014 року (п.п. 1, 2, 3.1., 3.2. додатку № 1 до договору).

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у розмірі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 35 100,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 35 100,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачеві 36% річних в розмірі 2 679,52 грн.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів, ніж той, що визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України, обумовлений п. 7.8. договору, за яким у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір процентів річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Здійснивши перерахунок 36% річних (на суму 10 530,00 грн. за період з 06.06.2014 року по 22.10.2014 року, на суму 24 570,00 грн. за період з 02.09.2014 року по 22.10.2014 року), суд встановив, що їхній розмір складає 2 679,52 грн., отже останні підлягають задоволенню у заявленому розмірі (розрахунок додається).

Також позивачем нараховано пеню в розмірі 1 789,82 грн. та штраф в розмірі 7 020,00 грн.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

У договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Так, за підп. 7.1.1. п. 7.1. договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково сплачує штрафні санкції у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня та штраф.

Перерахувавши розмір пені (на суму 10 530,00 грн. за період з 06.06.2014 року по 22.10.2014 року, на суму 24 570,00 грн. за період з 02.09.2014 року по 22.10.2014 року) та штрафу, суд встановив, що розмір першої складає 1 789,82 грн., а другого - 7 020,00 грн. (розрахунок додається), отже пеня та штраф підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Стосовно дооцінки вартості неоплаченого товару, проведеної позивачем на суму 3 159,00 грн., то судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для проведення дооцінки вартості неоплаченого товару керувався курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 22.10.2014 року, який становив 13,1000 грн. за 1 долар США.

При цьому, як встановлено, відповідач ані станом на 22.10.2014 року, ані станом на час розгляду справи в суді розрахунків за отриманий товар не провів.

У свою чергу, п.п. 2.4., 3.3., 3.4., 3.7. договору передбачено, що у разі зміни курсу гривні до долара США постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару. Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору. У тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів), відвантаження товару є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку(ів), оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається до курсу долара США до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку. Сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу: С=А1/А2 х В, де С - сума, належна до сплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1- (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день перерахування коштів ; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідного додатку. До вартості (ціни) товару додатково також включається різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана у додатках до договору, розрахована відповідно до п. 3.4. договору. На таку різницю в день здійснення покупцем оплати постачальником складається акт та надсилається на адресу покупця.

З наведеного вбачається, що дооцінка вартості товару має здійснюватися на день фактичної його оплати, а не на день звернення до суду або винесення судового рішення.

Станом на дату прийняття рішення у справі відсутня інформація щодо курсу долара США до гривні, який діятиме на дату здійснення фактичного платежу за поставлений товар.

Позивач отримає право на відшкодування різниці у вартості товару у судовому порядку після виконання відповідачем свого обов'язку щодо його оплати, складання акту на таку різницю, направлення його покупцю та її несплати останнім у добровільному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 159,00 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зірка" (с. Країв, Острозький район, Рівненська область, 35820, код ЄДРПОУ 31818159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (вул. Велика Морська,143, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 35472893) 35 100,00 грн. основного боргу, 2 679,52 грн. 36% річних, 1 789,82 грн. пені, 7 020,00 грн. штрафу та 1 710,99 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 3 159,00 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 01.12.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.