Рішення

від 26.11.2014 по справі 904/7618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.14р. Справа № 904/7618/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМАШ",

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 182 070,15 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Афанасьєв Р.Г., дов.від 17.03.2011 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМАШ", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 182 070,15 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №51131517 від 0.08.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

23.10.2014 року та 21.11.2014 року позивачем подано доповнення до позовної заяви, які фактично є заявами про збільшення позовних вимог, з урахуванням яких позивач просить стягнути з відповідача 148 800 грн. основного боргу, 29 896,98 грн. інфляційних, 4970,76 грн. 3 % річних та 9784,11 грн. пені. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені просить відмовити. Крім того, подав заяву про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Електромаш" (далі-позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі-відповідач) укладено договір поставки №511131517 (далі-договір).

Згідно п. 1.1. договору поставки, на умовах, викладених в розділі цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити феросиліцій, що надалі іменуються товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікації, оформленої у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

Відповідно до п. 2.1. - 2.3. договору поставки, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнах і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений податковим кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, вказана в додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору поставки встановлено, що товар за цим договором поставляється на умовах, вказаних в специфікаціях до цього договору, згідно Інкотермс 2000. Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях.

Згідно з п. 3.4. договору поставки, разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; товарну накладну; товарно-транспортну накладну (якщо товар постачається залізничним або автомобільним транспортом); податкову накладну; сертифікат якості виробника, або документ, що підтверджує якість продукції; інші документи (при необхідності: паспорт, інструкцію по експлуатації та інші); документи, визначені відповідною специфікацією до договору.

Вантажовідправником товару, що поставляється за даним договором, є постачальник або виробник товару (п. 3.6. договору поставки).

Товар надається постачальником покупцю на підставі акту приймання-передачі та/або товаросупроводжувального документа з відміткою покупця про приймання товару (п. 3.8. договору поставки).

Згідно п. 4.1. договору поставки, розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

Специфікацією №1 до договору передбачено, що товар має бути оплачений впродовж 10 календарних днів з дати постачання (умови оплати: 100% факт постачання 10 календарних днів).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 148 8000 грн., що підтверджується накладними, довіреностями на отримання товару, податковими та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.14-25).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1-18/0714 від 18.07.2014 року, яка залишена без відповіді. (а.с.26).

Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлений Товар, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 148 800грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

На підставі п. 7.5. договору, яким встановлено, що в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 784,11грн.

У відповідності до вимог ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто у законі йдеться про чітко визначений розмір пені.

Наразі умовами вищезазначеного пункту договору не визначено розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише йдеться про граничний розмір пені. Враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних складає 4970,76 грн., сума інфляційних складає 29896,98грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає за можливе задовольнити суму 3% річних в розмірі 4970,76 грн. та інфляційних в розмірі 29896,98 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав достатніх доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення та надання відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст.121 ГПК України.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електромаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, б. 5, кв. 639, код ЄДРПОУ 32286915) заборгованість в розмірі 148 800 грн., 3% річних 4970,76 грн., інфляційні в розмірі 29 896,98 грн. та судовий збір в розмірі 3673,35 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.12.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк