Ухвала

від 27.11.2014 по справі 2а-0770/3163/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 24981/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника відповідача Бурі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року ТзОВ «Фенікс» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2011 року № 650/ 0002062332/1963, яким йому збільшено грошове зобов'язання з єдиного податку юридичних осіб на суму 65875,00 грн., в т.ч. 52700 грн. основного платежу та 13175 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі від 12.09.2011 року № 650/ 0002062332/1963.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Тячівському районі, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував порушення позивачем вимог ч.4 п.1, п.3 Указу Президента України від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та отримання ним в якості поворотної фінансової допомоги 527000 грн. від ТзОВ «Феміда-Інтер», при цьому занизив суму єдиного податку за 1 та 2 квартали 2010 року на 52700,00 грн., яка разом з штрафними (фінансовими) санкціями правомірно була нарахована податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційн скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Фенікс" з питань фінансово-господарських відносин із ТОВ "Феміда-Інтер" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, про результати якої було складено акт № 526-232/04956474 від 02.09.2011 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 1 та ст.3 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98, в результаті чого ним було занижено єдиний податок на суму 52 700 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 36500 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 16200 грн.

Податковий орган вважав, що отримана позивачем безпроцентна зворотна позика відповідно до договору від 07.07.2009 року, кошти за яким надійшли на рахунок позивача 03.03.2010 року; 01.04.2010 року; 28.04.2010 року в сумі 527000 грн., повинна бути об'єктом оподаткування єдиним податком, оскільки надійшла на розрахунковий рахунок позивача.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 650/0002062332/1963 від 12.09.2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем: єдиний податок з юридичних осіб, нарахований до 1 січня 2011 року на 65 875 грн. (52700 грн. - основний платіж, 13175 грн. штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність законодавству оскаржуваного податкове повідомлення-рішення відповідача № 650/0002062332/1963 від 12.09.2011 року.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно з визначенням, закріпленим в ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» оподаткуванню підлягає виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до абз. 5 ст. 1 вказаного Указу - виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто об'єктом оподаткування є сума виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) .

Відповідно до пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, переданих платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Отже, виходячи з наведеного , поворотна фінансова допомога, отримана позивачем, не є доходом платника податків, оскільки передбачається її повернення, а договором не передбачено нарахування будь-яких відсотків чи іншої компенсації за користування такими коштами.

При цьому такі кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не повинні бути об'єктом оподаткування єдиним податком на підприємницьку діяльність юридичних осіб.

Згідно зі ст. 4 Указу, ДПА України затверджено форму Книги обліку доходів та витрат СПД та Порядок її ведення, у графі 5 Книги відображаються позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у графі 5 «позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношувальних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Поворотна фінансова допомога в цей перелік не включається, а отже, в Книзі обліку доходів та витрат не відображається. Жодного посилання на те, що поворотна фінансова допомога включається до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вказаний Порядок, як і Указ Президента не містить.

Таку позицію поділяє ДПА України в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженому наказом ДПА України №26 від 24.01.2003 року, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 3.10.2013 року та Верховний Суд України в постанові №25/356 від 13.04.2004року.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі №2а-0770/3136/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський