Постанова

від 27.11.2014 по справі 826/6203/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6203/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Донець В.А.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, з таким судовим рішенням не погодився і позивач, який в свою чергу подав апеляційну скаргу, та просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області не задоволенню підлягає, однак задоволенню підлягає апеляційна скарга Державної фінансової інспекції в Чернігівській області.

Свою позицію суд апеляційної інстанції мотивує наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «БДО Лігал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Логокомп» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 10.10.2012 р. № 438/22-604/36336456, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 335 906,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 420 055,00 грн., в тому числі 335 906,00 грн. - за основним платежем, та 84 149,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260, рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013 р. № 2027/10/12-1-03 було залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260 та збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість визначену в податковому повідомленні-рішенні від 30.11.2012 р. № 0005872260 на 83 804,00 грн., внаслідок чого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0001452250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 83 804,00 грн., в тому числі 0,00 грн. - за основним платежем, та 83 804,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 року залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що під час розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід було встановити реальне виконання спірних господарських операцій, дослідити досягнення учасниками договору мети його укладення, вжиття податковими органами заходів щодо фіктивного підприємства, зокрема, зняття з податкового обліку, закриття рахунків у банках. Як зазначив суд касаційної інстанції, під час нового розгляду суду першої інстанції слід встановити реальність господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір.

Враховуючи позицій суду касаційної інстанції, суд першої інстанції пройшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, свою позицію мотивував тим, що на момент прийняття відповідачем рішення від 01.03.2013 №2027/10/12-1-03, яким позивачу, зокрема, збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 №0005872260, на 83804,00 грн., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 №0001272320 було скасовано судовим рішенням, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, судом зазначено, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення, а тому, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції в повній мірі, з огляду на наступне.

Так, ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Яу вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «БДО Лігал Україна», в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір з ТОВ «Логокомп», в особі директора ОСОБА_3, про надання послуг від 23.06.2011 р.

На виконання умов вказаного договору виписано на адресу позивача акти прийому-передачі послуг та податкові накладні, які використані останнім для формування валових витрат та податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, договір, акти прийому-передачі послуг та податкові накладні за господарською операцією між позивачем та ТОВ «Логокомп» підписано від імені останніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Обґрунтовуючи нікчемний характер договорів, відповідач посилався на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по кримінальній справі №1-786.10 по обвинуваченню ОСОБА_3, (засновника ТОВ «Логокомп») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.2, 358 ч.2 КК України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року у кримінальній справі №1-786.10 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України та встановлено, що після реєстрації ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС» ОСОБА_3 самостійно та від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

З огляду на зазначене, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, що вказаний вирок не має ніякого відношення до справи, так як винесений на декілька років раніше, а ніж мали місце вказані правовідносини, оскільки, як вбачається з вказаного вироку ОСОБА_3 не мав на меті здійснювати господарську діяльність підприємства, збув підроблені ним статут та інші документи за грошову винагороду невстановленій слідством особі.

Приймаючи до уваги, що податковим органом досліджувалось питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Логокомп» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та перевірка первинних документів за підписом особи, яка у встановленому законом порядку була визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що контрагент позивача був створений в порушення вимог Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Слід зазначити, що акт прийому-передачі послуг, підписаний між позивачем та ТОВ «Логокомп» містить лише посилання на надані послуги відповідно до умов договору від 23.06.11р. Складені акти не містять будь-якої деталізації - у чому саме полягало виконання цих послуг, коли виконувались і який їх результат. Також, позивачем не було надано доказів ефективності придбаних послуг, що є звичайним економічним засобом визначення обґрунтованості/необґрунтованості придбання таких послуг.

В даному випадку, судом першої інстанції на підставі зібраних справі доказів у їх сукупності встановлено нездійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Логокомп», в силу нездійснення останніми господарської діяльності. Первинні документи не розкривають зміст та обсяг господарських операції, з метою їх використання й господарській діяльності позивача, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260, оскільки договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення.

Однак колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0001452250, мотивуючи наступним.

Так, згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та'або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки на момент прийняття Державною податковою службою у місті Києві рішення від 01.03.2013 року №2027/10/12-1-03, яким позивачу, зокрема, збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 року №0005872260, на 83804,00 грн., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 року №0001272320 було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012 року, яка набрала законної сили у зв'язку із залишенням її без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, рішення про збільшення позивачу суми застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 року №0005872260 на 83804.00 грн. прийнято протиправно, відповідно податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.03.2013 року №0001452250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 83804.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог TOB «БДО Лігал Україна» в частині скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.03.2013 року №0001452250.

Проте, в порушення ст. 86, 159 КАС України, судом першої інстанції не взято до уваги та ті обставини, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012 у справі №2а-19416/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року позов ДПІ задоволено: стягнуто з ТОВ «Ековент 2000» на користь ТОВ «БДО Лігал Україна» вартість послуг в сумі 3 549 289,00 грн.. сплачених за договором від 15.06.2011 року №Ф0611-02, а з ТОВ «БДО Лігал Україна» в доход держави вартість послуг в сумі 3 549 289,00 грн.

Слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року №0001272320 ДПІ прийнято на підставі акту перевірки №23-205/36336456 від 08.11.2011 року. При цьому, зазначеними вище рішеннями у справі №2а-19416/11/2670 фактично встановлено порушення вимог чинного податкового законодавства України ТОВ «БДО Лігал Україна» не раніше строку 1095 днів до винесення ППР у даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» - залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити , постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року - скасувати , та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» - відмовити в повному обсязі .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.