Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/22905/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22905/14 01.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ІНТЕРБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМАРАЛ"

про стягнення 16 400 507,72 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Артамонова Е.О. за довіреністю № 11 від 24.07.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ІНТЕРБАНК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМАРАЛ" (відповідач) заборгованості по Кредитному договору № 3737/9 від 23.07.2012 року в загальній сумі 16400507,72 грн., з яких: 11000000,00 грн. - заборгованість по сплаті тіла кредиту, 3929863,07 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 1470644,65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 30.04.2014 р. по 14.10.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов вищенаведеного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит на період з 23.07.2012 р. по 18.07.2013 р. з процентною ставкою 20% річних, проте в порушення умов кредитного договору відповідач у встановлений строк кредитні кошти позивачу не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22905/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014 р. о 12:40 год.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. В якості додатків до письмового підтвердження позивач надав суду відомості з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача. Письмове підтвердження разом з доданими до нього документами залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2014 о 10:00 год.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.10.2014 р. та від 03.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. та від 03.11.2014 р. направлені відповідачу за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за електронним запитом судді від 25.11.2014 р. за № 19662484. Наведені поштові відправлення не повернуті підприємством поштового зв'язку.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 01.12.2014 р., судом встановлені не були.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.12.2014 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.12.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2012 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ІНТЕРБАНК", визначеним як кредитор (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМАРАЛ", визначеним як позичальник (відповідач) укладено Кредитний договір № 3737/9, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 11000000,00 грн. для поповнення оборотних коштів строком користування з 23.07.2012 р. по 18.07.2013 р. з процентною ставкою 20 (двадцять) % річних (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів одноразово або частками у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника № 2600 4 033737001.

Згідно п.п. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний:

- провести остаточний розрахунок щодо повернення кредиту 18.07.2013 р. Повернення кредиту здійснювати на позичковий рахунок № 2062 3 033737002 в ПАТ КБ "ІНТЕРБАНК", МФО 300216.

- сплатити нараховані проценти за користування кредитом не пізніше 18.07.2013 р., перерахувавши їх платіжним дорученням на рахунок № 2068 8 033737003 в ПАТ КБ "ІНТЕРБАНК", МФО 300216. Проценти нараховуються по фактичній заборгованості щомісячно, станом на "01" число місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці та фактичної кількості днів у році, рік дорівнює 365 (366) днів. Повний строк, за який нараховуються і сплачуються проценти, починається з моменту виникнення фактичної заборгованості по кредиту і закінчується моментом повного погашення заборгованості по кредиту. При цьому перший та останній день користування кредитом вважаються, як один день.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що при невиконанні зобов'язань шодо сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який була нарахована пеня від суми заборгованості по процентах за кожний день прострочення до повного погашення вищезазначеної заборгованості.

При невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту (понад строк встановлений п.п. 1.2., 2.3.1. Кредитного договору) позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту до повного погашення вищезазначеної заборгованості. Пеня за прострочення повернення кредиту (частки кредиту) сплачується Позичальником Кредитору за кожний день прострочення у розмірі, подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який була нарахована пеня від суми заборгованості по кредиту. Пеня сплачується на рахунок № 63970005 в ПАТ КБ "ІНТЕРБАНК", МФО 300216 (пункти 3.2, 3.3 Кредитного договору)

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що він набуває сили з дня надання кредиту і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

Позивач зазначив, що на виконання умов Кредитного договору перерахував на поточний рахунок відповідача № 2600 4 033737001 кредитні кошти в загальній сумі 11000000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 23.07.2012 р. по 15.10.2014 р.

Втім, як стверджує позивач, відповідач не виконав покладених на нього умовами Кредитного договору зобов'язань, а саме: у встановлений даним договором строк кредитні кошти позивачу не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача станом на 15.10.2014 р. становить 16400507,72 грн., з яких: 11000000,00 грн. - заборгованість по сплаті тіла кредиту , 3929863,07 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом , 1 470644,65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 30.04.2014 р. по 14.10.2014 р.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та конррозрахунок позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладений кредитний договір № 3737/9 від 23.07.2012 року), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що кредитор (позивач) надає позичальнику кредит у сумі 11000000,00 грн. для поповнення оборотних коштів строком користування з 23.07.2012 р. по 18.07.2013 р. з процентною ставкою 20 (двадцять) % річних.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 Кредитного договору позичальник (відповідач) зобов'язувався провести остаточний розрахунок щодо повернення кредиту 18.07.2013 р., сплатити нараховані проценти за користування кредитом не пізніше 18.07.2013 р. При цьому порядок нарахування процентів визначений п.п. 2.3.2 Кредитного договору.

Наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку ТОВ "ТЕРМАЛ" за період з 23.07.2012 р. по 15.10.2014 р. приймається судом у якості належного доказу здійснення позивачем на виконання умов Кредитного договору перерахування відповідачеві кредитних коштів в загальній сумі 11000000,00 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що в установлений Кредитним договором строк (18.07.2013 р.) відповідач кредитні кошти в сумі 11000000,00 грн. не повернув, чим порушив умови п. 1.2, п. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного договору. Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу кредитних коштів в сумі 11000000,00 грн.

У зв'язку з наведеним заборгованості відповідача за кредитом станом на час розгляду спору по суті становить 11000000,00 грн. , докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи також підтверджується, що в установлений Кредитним договором строк (не пізніше 18.07.2013 р.) відповідач не сплатив нараховані відсотки за користування кредитом, чим порушив умови п. 2.3.2 п. 2.3 Кредитного договору. Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2013 р. по 14.10.2014 р. в сумі 3929863,07 грн.

Отже, станом на час розгляду спору по суті заборгованості відповідача в частині сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2013 р. по 14.10.2014 р. складає 3929863,07 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, суд взяв до уваги роз'яснення, надані господарським судам у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, в той час як в наведених роз'ясненнях також зазначено, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, при невиконанні зобов'язань шодо сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який була нарахована пеня від суми заборгованості по процентах за кожний день прострочення до повного погашення вищезазначеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору, при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту (понад строк встановлений п.п. 1.2., 2.3.1. Кредитного договору) позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту до повного погашення вищезазначеної заборгованості. Пеня за прострочення повернення кредиту (частки кредиту) сплачується Позичальником Кредитору за кожний день прострочення у розмірі, подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який була нарахована пеня від суми заборгованості по кредиту.

Отже, дослідивши вищенаведені пункти Кредитного договору, суд прийшов до висновку, що укладеним сторонами договором передбачено більшу тривалість періоду сплати штрафних санкцій, зокрема, пені, а саме: за кожний день прострочення до повного погашення вищезазначеної заборгованості .

Таким чином, оскільки зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого на підставі Кредитного договору кредиту, а також зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, відповідачем було порушене, то у відповідача виник обов'язок сплати пені відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 Кредитного договору.

З урахуванням умов пунктів 3.1, 3.2 Кредитного договору та вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку про те, що розрахунок сум пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасну сплату кредиту здійснений позивачем арифметично вірно, сума пені за несвоєчасну сплату процентів становить 345932,32 грн. за період з 30.04.2014 р. по 14.10.2014 р. та сума пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 1124712,33 грн. за період з 30.04.2014 р. по 14.10.2014 р., а всього сума пені дорівнює 1470644,65 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, обгрунтований контррозрахунок позовних вимог відповідачем суду не наданий.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, приписи правових норм викладених вище, а також здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку заборгованості позичальника станом на 15 жовтня 2014 року, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 11000000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту , 3929863,07 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом , 1 470644,65 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасну сплату кредиту за період з 30.04.2014 р. по 14.10.2014 р. є обгрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VII від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).

Ціна позову становить 16400507,72 грн. грн., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 73080,00 грн. (60 розмірів мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ІНТЕРБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ІНТЕРБАНК" В.В.Кононець, призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2014 р. № 61 "Про початок ліквідації ПАТ КБ "ІНТЕРБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73080,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 626, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 230, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМАРАЛ" (01004, м. Київ, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3; ідентифікаційний код 37448930), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ІНТЕРБАНК" (03056, м. Київ, вул. В.Гетьмана, 27; ідентифікаційний код 14358604) 11000000,00 грн. (одинадцять мільйонів гривень 00 коп.) заборгованості за кредитом, 3929863,07 грн. (три мільйони дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 07 коп.) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1470644,65 грн. (один мільйон чотириста сімдесят тисяч шістсот сорок чотири гривні 65 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасну сплату кредиту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМАРАЛ" (01004, м. Київ, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3; ідентифікаційний код 37448930), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Гумега О.В.