Рішення

від 27.11.2014 по справі 911/4478/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/4478/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс», Полтавська обл., с. Піщане до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шупики», Київська обл., с. Шупики про стягнення 116 834,18 грн., та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шупики», Київська обл., с. Шупики доТовариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс», Полтавська обл., с. Піщане провнесення змін до договору, за участю представників позивача за первісним позовом:Пінтійська Н.І., довіреність №б/н від 18.09.2013 року; відповідача за первісним позовом:Тільга О.А., довіреність №б/н від 27.10.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 102 170,60 грн. основного боргу, 6 981,19 грн. пені, 5 945,49 грн. 18% річних та 1 736,90 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 116 834,18 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №46 від 28.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.10.2014 року.

30.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шупики» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» про внесення змін до договору поставки №46 від 28.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2014 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2014 року розгляд справи відкладено на 13.11.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 13.11.2014 року відповідач за первісним позовом подав клопотання про призначення у справі судової експертизи, розгляд якого судом відкладено.

13.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач за первісним позовом надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 102 170,60 грн. основного боргу, 6 059,47 грн. пені, 5 072,28 грн. 18% річних та 3 809,94 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 117 112,29 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №46 від 28.12.2012 року.

13.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені зустрічного позову.

Через канцелярію господарського суду Київської області 13.11.2014 року позивач за первісним позовом надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 102 170,60 грн. основного боргу, 11 307,96 грн. пені, 8 851,19 грн. 18% річних та 9 500,70 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 131 830,45 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №46 від 28.12.2012 року.

У судовому засіданні 13.11.2014 року оголошувалася перерва на 20.11.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 20.11.2014 року відповідач за первісним позовом подав клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 20.11.2014 року оголошувалася перерва на 27.11.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 27.11.2014 року позивач за первісним позовом подав заперечення на заяву відповідача про витребування доказів.

У процесі розгляду справи відповідач за первісним позовом подав заяву про повідомлення прокуророві або органу досудового розслідування про виявлений факт порушення законності позивачем за первісним позовом.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Повідомлення прокурору або органу досудового розслідування надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення (п. 5.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

Судом розглянуто відповідну заяву та відмовлено у її задоволенні, у зв'язку із тим, що вона не обґрунтована та суд не вбачає підстав для її задоволення.

В судовому засіданні 27.11.2014 року суд розглянув клопотання відповідача за первісним позовом про призначення у справі судової експертизи та відмовив у його задоволенні, як безпідставного та необґрунтованого.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КреМікс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шупики» (покупець) було укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, виготовити та поставити покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорм (далі - Товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна Товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які мають містити обов'язкове посилання на цей договір.

Згідно п. 7.1 договору, оплата Товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії договору автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік (п. 12.9. договору).

На виконання умов договору позивач за первісним позовом у період з березня 2013 року по квітень 2013 року поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 122 248,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року на суму 35 077,50 грн. з терміном сплати до 01.05.2014 року, видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року на суму 24 819,00 грн. з терміном сплати до 02.05.2014 року, видатковою накладною №1748 від 28.04.2014 року на суму 26 661,00 грн. з терміном сплати до 29.05.2014 року, видатковою накладною №1749 від 28.04.2014 року на суму 35 690,60 грн. з терміном сплати до 29.05.2014 року, рахунками на оплату, довіреністю №51 від 01.04.2014 року, довіреністю №54/1 від 02.04.2014 року, довіреністю №70 від 29.04.2014 року, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, наявними в матеріалах справи

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 122 248,10 грн. розрахувався частково та несвоєчасно у розмірі 20 077,50, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за первісним позовом і має заборгованість перед останнім у сумі 102 170,60 грн.

Отже, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов'язання з продажу товару за договором, а відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 102 170,60 грн.

Доказів сплати відповідачем за первісним позовом зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 102 170,60 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.5. договору, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару за договором, з нього на користь позивача за первісним позовом на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 9 500,70 грн. інфляційних витрат та 8 851,19 грн. 18% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 11 307,96 грн. (за період з 02.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року з терміном сплати до 01.05.2014 року, за період з 03.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року з терміном сплати до 02.05.2014 року, за період з 30.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1748 від 28.04.2014 року з терміном сплати до 29.05.2014 року, за період з 30.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1749 від 28.04.2014 року з терміном сплати до 29.05.2014 року).

Згідно п. 8.4. договору, за кожний день прострочення платежу понад строк, передбачений п. 7.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем за первісним позовом до стягнення розрахунок пені за видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року за період з 02.05.2014 року по 10.11.2014 року та за видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року за період з 03.05.2014 року по 10.11.2014 року є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 11 106,78 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в позові слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 2 632,57 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Предметом зустрічної позовної заяви є внесення змін до договору №46 від 28.12.2012 року шляхом пропорційного зменшення ціни товару на 80% на суму 97 798,48 грн. поставленого за видатковими накладними №1304 від 31.03.2014 року, №1347 від 02.02.2014 року, №1748 від 28.04.2014 року, №1749 від 28.04.2014 року.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що поставлена за договором поставки №46 від 28.12.2012 року продукція була спірної якості, склад продукції не відповідав вимогам заявленим постачальником у посвідченні про якість, посилаючись на аналіз стану вітамінно-мінерального живлення високопродуктивних корів ТОВ «СГП «Шупики» Богуславського району та «АІС» Таращанського району Київської області №01-12/966 від 30.09.2014 року та висновком Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року.

Відповідно п. 3.3. договору, якість Товару повинна відповідати Державним стандартам України, Технічним умовам та зазначатися в посвідченні про якість. Якість вітамінно-мінеральних сумішей (преміксів) має відповідати - ДСТУ 4482:2005, якість білково-вітамінних добавок має відповідати - ДСТУ 7111:2009.

Пунктом 4.7. договору визначено, що посвідчення про якість має бути надано одночасно з товаром.

Позивачем за зустрічним позовом долучено до заяви посвідчення про якість переданого ТОВ «КреМікс» Товару. У вищевказаних посвідченнях про якість зазначено, що премікси відповідають вимогам ДСТУ 4482:2005, а БВД - ДСТУ 7111:2009.

В матеріалах справи наявний висновок Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року, переклад якого з англійської мови на українську виконаний перекладачем Кононенком Дмитром Олександровичем та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І.

Однак, суд критично ставиться до наданого позивачем висновку Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року, як належного та допустимого доказу заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Висновок Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року складається з окремих звітів №14.95.14-14.95.16/183/14, №14.95.12-14.95.13/172/14, №14.95.10, 14.95.11/182/14, №14.95.05-14.95.09/181/14, №14.95.01-14.95.04/180/14, №14.95.12- 14.95.13/172/14, №14.95.14-14.95.16/183/14, однак в перекладі даного висновку зазначений однаковий номер усіх звітів (№14.95.10, 14.95.11/182/14), що ставить під сумнів достовірність інших даних зазначених у перекладі висновку Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року.

Також, при дослідженні звітів №14.95.14-14.95.16/183/14, №14.95.12-14.95.13/172/14, №14.95.01-14.95.04/180/14, №14.95.05-14.95.09/181/14 та №14.95.10, 14.95.11/182/14 судом встановлено, що продукція яка досліджувалася не поставлялася позивачу за зустрічним позовом за договором поставки №46 від 28.12.2012 року.

Відповідно до п. 3 Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень» від 14.06.2002 р. №833 дослідження зразків продукції проводиться спеціалістами Центральної, республіканської Автономної Республіки Крим, обласних, міжобласних, міських, районних та міжрайонних державних лабораторій ветеринарної медицини (далі - державна лабораторія ветеринарної медицини).

Згідно ст. 674 ЦК України визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 4.8. договору, при прийманні Товару за кількістю та якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Відповідно до п. 6 інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, приймання продукції по якості та комплектності здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції.

Згідно інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, при виявленні товару невідповідної якості та комплектності складається акт.

Відповідно до п. 4.9 договору у тому разі, коли покупець вважає, що поставлений Товар не відповідає кількості та/або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту приймання Товару є обов'язковим.

Згідно п. 4.10. договору повідомлення про виклик представника постачальника повинно бути надіслано покупцем факсимільним зв'язком не пізніше 24 годин після поставки Товару.

Відповідно до п. 4.11 до прибуття представника постачальника покупець зобов'язаний зберігати Товар в оригінальній упаковці (в сухому, темному, добре провітрюваному приміщенні за номерами рецептів і наявності штабельних ярликів, при температурі від +5 до +25 С).

Згідно п. 4.12. договору, невиконання покупцем вказаних у п. 4.9., п. 4.10. та п. 4.11. договору вимог позбавляє покупця права на пред'явлення будь-яких претензій щодо кількості та/або якості поставленого Товару.

Статтею 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Додані до справи позивачем за зустрічним позовом докази не є належними доказами, що підтверджують поставку відповідачем за зустрічним позовом товар спірної якості.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу заявлених вимог.

Відповідно до п. 3.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Судовий збір, що сплачений позивачем за зустрічним позовом при поданні зустрічного позову у розмірі 1 956,00 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шупики» (09720, Київська обл., с. Шупики, вул. Центральна, буд. 1, код 32496618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КреМікс» (39701, Полтавська обл., с. Піщане, вул. Польовий стан, буд 1, код 30748505) 102 170 (сто дві тисячі сто сімдесят) грн. 60 коп. основного боргу, 11 106 (одинадцять тисяч сто шість) грн. 78 коп. пені, 8 851 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 19 коп. 18% річних, 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 2 632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 57 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

У зустрічному позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак