Постанова

від 03.02.2015 по справі 911/4478/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 911/4478/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Пінтійська Н.І.

представників сторін: від відповідача - Івахненко Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 року у справі № 911/4478/14 (суддя Лилака Т.Д.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське

підприємство "Шупики"

про стягнення 116 834,18грн.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Сільськогосподарське підприємство "Шупики"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2014 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" (09720, Київська обл., с. Шупики, вул. Центральна, буд. 1, код 32496618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська обл., с. Піщане, вул. Польовий стан, буд 1, код 30748505) 102170 (сто дві тисячі сто сімдесят) грн. 60 коп. основного боргу, 11106 (одинадцять тисяч сто шість) грн. 78 коп. пені, 8851 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 19 коп. 18% річних, 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 2632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 57 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

У зустрічному позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів у зв'язку з відсутністю будь-яких правових підстав для задоволення останнього. Дану справу можливо розглянути без необхідності зупинення провадження до закінчення кримінального провадження №12014110090000626 .

Також відхиляється клопотання апелянта про призначення судової експертизи, оскільки справу можливо розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" (покупець) було укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, виготовити та поставити покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорм (далі - Товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна Товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які мають містити обов'язкове посилання на цей договір.

Згідно п. 7.1 договору, оплата Товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії договору автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік (п. 12.9. договору).

На виконання умов договору позивач за первісним позовом у період з березня 2013 року по квітень 2013 року поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 122248,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року на суму 35077,50 грн. з терміном сплати до 01.05.2014 року, видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року на суму 24819,00 грн. з терміном сплати до 02.05.2014 року, видатковою накладною №1748 від 28.04.2014 року на суму 26661,00 грн. з терміном сплати до 29.05.2014 року, видатковою накладною №1749 від 28.04.2014 року на суму 35690,60 грн. з терміном сплати до 29.05.2014 року, рахунками на оплату, довіреністю №51 від 01.04.2014 року, довіреністю №54/1 від 02.04.2014 року, довіреністю №70 від 29.04.2014 року, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, наявними в матеріалах справи

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 122248,10 грн. розрахувався частково та несвоєчасно у розмірі 20077,50, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за первісним позовом і має заборгованість перед останнім у сумі 102170,60 грн.

Отже, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов'язання з продажу товару за договором, а відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 102170,60 грн.

Доказів сплати відповідачем за первісним позовом зазначеної суми боргу не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 102170,60 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.5. договору, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару за договором, з нього на користь позивача за первісним позовом на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 9500,70 грн. інфляційних витрат та 8851,19 грн. 18% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 11307,96 грн. (за період з 02.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року з терміном сплати до 01.05.2014 року, за період з 03.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року з терміном сплати до 02.05.2014 року, за період з 30.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1748 від 28.04.2014 року з терміном сплати до 29.05.2014 року, за період з 30.05.2014 року по 10.11.2014 року за видатковою накладною №1749 від 28.04.2014 року з терміном сплати до 29.05.2014 року).

Згідно п. 8.4. договору, за кожний день прострочення платежу понад строк, передбачений п. 7.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши власний розрахунок пені суд першої інстанції вірно встановив, що заявлений позивачем за первісним позовом до стягнення розрахунок пені за видатковою накладною №1304 від 31.03.2014 року за період з 02.05.2014 року по 10.11.2014 року та за видатковою накладною №1347 від 02.04.2014 року за період з 03.05.2014 року по 10.11.2014 року є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку з чим, з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України стягненню підлягає пеня в розмірі 11106,78 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в позові слід відмовити.

Предметом зустрічної позовної заяви є внесення змін до договору №46 від 28.12.2012 року шляхом пропорційного зменшення ціни товару на 80% на суму 97798,48 грн. поставленого за видатковими накладними №1304 від 31.03.2014 року, №1347 від 02.02.2014 року, №1748 від 28.04.2014 року, №1749 від 28.04.2014 року.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що поставлена за договором поставки №46 від 28.12.2012 року продукція була спірної якості, склад продукції не відповідав вимогам заявленим постачальником у посвідченні про якість, посилаючись на аналіз стану вітамінно-мінерального живлення високопродуктивних корів ТОВ "СГП "Шупики" Богуславського району та "АІС" Таращанського району Київської області №01-12/966 від 30.09.2014 року та висновком Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року.

Відповідно п. 3.3. договору, якість Товару повинна відповідати Державним стандартам України, Технічним умовам та зазначатися в посвідченні про якість. Якість вітамінно-мінеральних сумішей (преміксів) має відповідати - ДСТУ 4482:2005, якість білково-вітамінних добавок має відповідати - ДСТУ 7111:2009.

Пунктом 4.7. договору визначено, що посвідчення про якість має бути надано одночасно з товаром.

Позивачем за зустрічним позовом долучено до заяви посвідчення про якість переданого ТОВ "КреМікс" Товару. У вищевказаних посвідченнях про якість зазначено, що премікси відповідають вимогам ДСТУ 4482:2005, а БВД - ДСТУ 7111:2009.

В матеріалах справи наявний висновок Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року, переклад якого з англійської мови на українську виконаний перекладачем Кононенком Дмитром Олександровичем та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І.

Висновок Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року складається з окремих звітів №14.95.14-14.95.16/183/14, №14.95.12-14.95.13/172/14, №14.95.10, 14.95.11/182/14, №14.95.05-14.95.09/181/14, №14.95.01-14.95.04/180/14, №14.95.12- 14.95.13/172/14, №14.95.14-14.95.16/183/14, однак в перекладі даного висновку зазначений однаковий номер усіх звітів (№14.95.10, 14.95.11/182/14), що ставить під сумнів достовірність інших даних зазначених у перекладі висновку Незалежної дослідницької лабораторії VitaTrace Nutrition Ltd від 24.07.2014 року.

Також, при дослідженні звітів №14.95.14-14.95.16/183/14, №14.95.12-14.95.13/172/14, №14.95.01-14.95.04/180/14, №14.95.05-14.95.09/181/14 та №14.95.10, 14.95.11/182/14 судом встановлено, що продукція яка досліджувалася не поставлялася позивачу за зустрічним позовом за договором поставки №46 від 28.12.2012 року.

Відповідно до п. 3 Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" від 14.06.2002 р. №833 дослідження зразків продукції проводиться спеціалістами Центральної, республіканської Автономної Республіки Крим, обласних, міжобласних, міських, районних та міжрайонних державних лабораторій ветеринарної медицини (далі - державна лабораторія ветеринарної медицини).

Згідно ст. 674 ЦК України визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 4.8. договору, при прийманні Товару за кількістю та якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Відповідно до п. 6 інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, приймання продукції по якості та комплектності здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції.

Згідно інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, при виявленні товару невідповідної якості та комплектності складається акт.

Відповідно до п. 4.9 договору у тому разі, коли покупець вважає, що поставлений Товар не відповідає кількості та/або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту приймання Товару є обов'язковим.

Згідно п. 4.10. договору повідомлення про виклик представника постачальника повинно бути надіслано покупцем факсимільним зв'язком не пізніше 24 годин після поставки Товару.

Відповідно до п. 4.11 до прибуття представника постачальника покупець зобов'язаний зберігати Товар в оригінальній упаковці (в сухому, темному, добре провітрюваному приміщенні за номерами рецептів і наявності штабельних ярликів, при температурі від +5 до +25 С).

Згідно п. 4.12. договору, невиконання покупцем вказаних у п. 4.9., п. 4.10. та п. 4.11. договору вимог позбавляє покупця права на пред'явлення будь-яких претензій щодо кількості та/або якості поставленого Товару.

Статтею 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додані до справи позивачем за зустрічним позовом докази не є належними доказами, що підтверджують поставку відповідачем за зустрічним позовом товар спірної якості.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу заявлених вимог.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 року у справі №911/4478/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №911/4478/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 04.02.2015 року.