Рішення

від 27.11.2014 по справі 911/3836/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/3836/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуслав Керамік» про стягнення 43 025, 75 грн. за участю представників:

від позивача: Литвинчук А.О.

від відповідача: Кузьменко А.О.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 43 025, 75 грн. заборгованості за договором поставки № 04-03/14 від 04.03.2014, з яких: 40 000, 00 грн. - основного боргу (передоплати) та 3 025, 75 грн. - пені. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи у суді, а саме: судовий збір у розмірі 1 875, 00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.10.2014.

03.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 03.10.2014 (вх. № 21101/14 від 03.10.2014), до якого додано документи по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 06.10.2014 (вх. № 21254/14 від 06.10.2014) про долучення до матеріалів справи нових доказів.

У судовому засіданні 06.10.2014 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.10.2014.

21.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 21.10.2014 (вх. № 22761/14 від 21.10.2014) про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3836/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.11.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і необхідністю витребування нових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 13.11.2014 (вх. № 25636/14 від 17.11.2014) про долучення до матеріалів справи письмових пояснень.

У судовому засіданні 17.11.2014 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.11.2014.

24.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 24.11.2014 (вх. № 26226/14 від 24.11.2014), до якого додано документи по справі.

У судовому засіданні 24.11.2014 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.11.2014.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення та документи по справі (вх. № 26623/14 від 27.11.2014). У зазначених письмових поясненнях відповідач просить перенести засідання на два місяці, так як буде проведена перевірка Богуславським РО щодо обставин, що стосуються даної справи.

27.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо долучених відповідачем доказів (вх. № 26682/14 від 27.11.2014).

Розглянувши у судовому засіданні 27.11.2014 вищевказане клопотання відповідача про перенесення засідання на два місяці та заслухавши пояснення сторін, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки строки вирішення спору у господарському суді є обмеженими, а ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачено зазначеної відповідачем підстави для відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2014 частково заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у його письмових поясненнях.

У судовому засіданні 27.11.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.03.2014 між сторонами укладено договір поставки № 04-03/14, за умовами якого відповідач зобов'язався поставляти цеглу керамічну та інші будівельні матеріали (надалі - товар) в асортименті відповідно до поданого позивачем замовлення, а позивач зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання товару здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції Міжнародної торгівельної палати від 01.01.2000, з урахуванням специфіки чинного внутрішнього законодавства України. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом.

Згідно з п. 2.2 договору позивач зобов'язаний надіслати відповідачу замовлення на постачання товару, яке повинне містити назву, кількість та ціну товару та повні і правильні реквізити одержувача. Замовлення надсилається попередньо не менш ніж за одну добу до дати поставки у формі, що дозволяє його зафіксувати (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що відповідач, одержавши замовлення надає позивачу рахунок, що є підтвердженням прийняття замовлення.

Відповідно до п. 2.4 договору відповідач зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; паспорт продукції.

Згідно з п. 5.4 договору оплата за товар здійснюється на умовах оплати на підставі рахунку відповідача, наданого у відповідності до п. 2.2 та п. 2.3 даного договору, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення постачання товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення прострочення, від вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку невиконання однією зі сторін прийнятих на себе зобов'язань по виконанню умов даного договору і при наявності доказів невиконання умов договору, друга сторона має право виступити з ініціативою про розірвання договору, письмово повідомивши іншу сторону не меншу ніж за 15 днів.

На виконання умов договору № 04-03/14 відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 06/03 від 06.03.2014 на суму 47 600, 00 грн. для здійснення передоплати за товар, а позивачем, в свою чергу, було перераховано на рахунок відповідача 40 000, 00 грн. за зазначеним рахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 129 від 06.03.2014 та банківськими виписками за 06.03.2014.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо поставки замовленого та оплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 1/08-14 від 14.08.2014 з вимогою про розірвання договору № 04-03/14 та повернення сплачених ним коштів у розмірі 40 000, 00 грн. у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання цієї претензії. В підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 4121 від 16.08.2014 та опис вкладення у цінний лист від 16.08.2014.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо поставки товару або перерахування сплаченої позивачем передоплати, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Відповідач, частково заперечуючи проти позову, зазначає, що в березні та квітні 2014 року ним було здійснено поставку товару позивачу на загальну суму 34 225, 00 грн., у зв'язку з чим на даний час його заборгованість перед позивачем становить 5 775, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що відповідач, одержавши замовлення надає позивачу рахунок, що є підтвердженням прийняття замовлення.

Згідно з п. 5.4 договору оплата за товар здійснюється на умовах оплати на підставі рахунку відповідача, наданого у відповідності до п. 2.2 та п. 2.3 даного договору, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 06/03 від 06.03.2014 на суму 47 600, 00 грн. для здійснення передоплати за товар, а позивачем, в свою чергу, було перераховано на рахунок відповідача 40 000, 00 грн. за зазначеним рахунком, що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 06.03.2014 та банківськими виписками за 06.03.2014.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язався поставляти цеглу керамічну та інші будівельні матеріали (товар) в асортименті відповідно до поданого позивачем замовлення, а позивач зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вбачається, що позивачем було подано відповідачу замовлення на поставку товару, а відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару, що є підтвердженням прийняття відповідачем замовлення на поставку товару позивачу на суму, що була сплачена останнім у розмірі 40 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору відповідач зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; паспорт продукції.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, а саме: № 02/2 від 01.04.2014, № 05 від 24.03.2014, № 01/1 від 01.04.2014, № 02 від 13.03.2014 та № 04 від 18.03.2014, відповідачем було поставлено у березні та квітні 2014 року, а позивачем прийнято товар на загальну суму 34 225, 00 грн. Разом з тим, у матеріалах справи міститься податкова накладна від 06.03.2014 щодо сплати суми ПДВ, нарахованих у зв'язку з постачанням товару на загальну суму 40 000, 00 грн.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Суд звертає увагу, що наявні у матеріалах справи накладні підписані та скріплені печатками сторін, а тому, враховуючи п. 2.4 договору та положення ст. 664 Цивільного кодексу України, є первинними документами, які підтверджують факт поставки відповідачем та прийняття позивачем товару на загальну суму 34 225, 00 грн. за договором поставки № 04-03/14 від 04.03.2014.

Посилання позивача на те, що наданні відповідачем накладні не мають юридичної сили та не можуть підтверджувати поставку товару, оскільки останнім не надано їх оригіналів, спростовуються наявними у матеріалах справи довідкою Головного управління ДСНС України у Київській області № 691 від 25.11.2014, поясненнями водія автомобіля, що перевозив товар, а також наданим саме позивачем до позовної заяви актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 16.07.2014, скріпленим печаткою останнього та засвідченим відмітками директора і представника позивача «з оригіналом згідно», з якого вбачається сплата позивачем коштів у розмірі 40 000, 00 грн., поставка відповідачем товару на суму 34 225, 00 грн. та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 5 775, 00 грн.

Твердження позивача про те, що надані відповідачем накладні не мають доказової сили, оскільки вони не містять реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як у них не вказано прізвища, ім'я, по батькові особи, що приймала товар та відсутнє посилання на будь-яку довіреність, судом до уваги не приймаються, оскільки кожна подана накладна скріплена відбитком печатки юридичної особи - позивача, дійсність якої не заперечується, разом з тим, заяв та доказів втрати позивачем печатки, якою були скріплені відповідні накладні, або ж доказів того, що печатка вибула з підприємства в результаті злочинних дій третіх осіб до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у березні та квітні 2014 року на загальну суму 34 225, 00 грн.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивачем було здійснено передоплату за товар у розмірі 40 000, 00 грн., а відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 34 225, 00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу (передоплати) підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 775, 00 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення постачання товару пеню за період з 14.04.2014 до 25.08.2014 у розмірі 3 025, 75 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пунктом 6.1 договору поставки № 04-03/14 від 04.03.2014 сторони передбачили, що за прострочення постачання товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення прострочення, від вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення поставки.

Таким чином, підставою господарсько-правової відповідальності за вищезазначеним договором є, зокрема, порушення відповідачем узгоджених сторонами строків поставки товару.

Зі змісту договору поставки № 04-03/14 від 04.03.2014 вбачається, що строк поставки товару у даному договорі сторонами не визначено.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на лист № 31 від 07.04.2014 не береться судом до уваги, оскільки доказів направлення зазначеного листа відповідачу до суду не надано.

Разом з тим, як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 1/08-14 від 14.08.2014 з вимогою про розірвання договору № 04-03/14 та повернення сплачених ним коштів у розмірі 40 000, 00 грн. у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання цієї претензії. В підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 4121 від 16.08.2014 та опис вкладення у цінний лист від 16.08.2014.

Враховуючи поштовий перебіг, який згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, складає три дні, відповідач повинен був отримати вищезазначену претензію не пізніше 20.08.2014.

За таких обставин, суд вважає, що обов'язок по поверненню коштів позивачу для відповідача настав 27.08.2014, а з 28.08.2014 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (сплати заборгованості).

Крім того, суд звертає увагу, що у претензії № 1/08-14 від 14.08.2014 позивач вимагав від відповідача повернути сплачені ним кошти, а не поставити товар.

З огляду на вищезазначене, враховуючи заявлений позивачем період нарахування пені (з 14.04.2014 до 25.08.2014 ) та положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 025, 75 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 775, 00 грн. - основний борг (передоплата).

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено витрати на правову допомогу адвоката, оскільки не надано договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги), акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) та платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує оплату позивачем відповідних послуг, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуслав Керамік» (09700, Київська область, Богуславський район, місто Богуслав, вулиця Богуславка, будинок 119, ідентифікаційний код - 32167927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Україна» (02140, місто Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 1, квартира 630, ідентифікаційний код - 38556897) 5 775 (п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу (передоплати) та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 01.12.2014.

Суддя Т.В. Лутак