Рішення

від 24.11.2014 по справі 920/1562/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2014 Справа № 920/1562/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання

Техна", м. Новгород-Волинський, Житомирська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Маяк",

с. Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 101 017 грн. 47 коп.,

Суддя Н.П. Лугова

Представники сторін:

від позивача: Богач К.В.;

від відповідача: Раннєв В.М.;

При секретарі судового засідання - М.М. Душиній

25.09.2014р. та 03.11.2014р. в судовому засіданні судом оголошувалась перерва у розгляді справи. Ухвалою суду від 10.11.2014р. розгляд справи продовжено до 25.11.2014р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 101 017,47 грн., з яких 75072,80 грн. основного боргу за виконані роботи згідно договору поставки № 165-30/13 від 21.08.2013р., 17 082,25 грн. пені, 3% річних від простроченої суми в розмірі 512,14 грн. та 8 350,28 грн. інфляційних нарахувань; зобов'язати відповідача підписати та передати позивачеві видаткову накладну.

Відповідач у відзиві № 239 від 22.09.2014р. проти позову заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог № 619/1 від 19.11.2014р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача борг в розмірі 75 072,80 грн. згідно п. 4.2.3 договору поставки № 165-30/13 від 21.08.2013р.; 7 881,60 грн. пені, нарахованої за період 09.06.2014р. - 23.11.2014р. на суму заборгованості в розмірі 75 072,80 грн.; 13 271,03 грн. пені, нарахованої за період 18.10.2013р. - 26.02.2014р. на суму заборгованості в розмірі 284 434,89 грн.; 3% річних від 75 072,80 грн. основної суми боргу в розмірі 1 024,28 грн. за період 10.06.2014р. - 23.11.2014р.; 3% річних від 284 434,89 грн. суми боргу в розмірі 3 062,54 грн. за період 18.10.2013р. - 26.02.2014р.; 5780,60 грн. інфляційних нарахувань за червень-жовтень 2014 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 75 072,80 грн. та 5 432,70 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 284 434,89 грн. за період жовтень 2013р. - лютий 2014р.

Крім того, представник позивача відмовився від вимог щодо зобов'язання відповідача підписати видаткову накладну у зв'язку із вчиненням такого підпису.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заявлене позивачем збільшення позовних вимог та розглядає їх по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2013 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 165-30/13, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити (передати у власність) відповідачу (покупцеві) комплект обладнання для свинарства в будівлю свинарника на відгодівлю, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити обладнання по цінам, в кількості й асортименті згідно специфікацій постачальника, що є невід'ємними частинами договору.

31.01.2014 року до договору поставки та специфікації № 1 сторонами внесено зміни додатковою угодою № 1 в частині ціни обладнання та порядку здійснення розрахунків (а.с. 26).

Відповідно до п. 4.1 договору з урахуванням внесених змін, ціна обладнання складає 726 774,99 грн., в тому числі ПДВ.

Сторони пунктами 4.2.1 - 4.2.3 договору визначили наступний порядок оплати: перша оплата в розмірі 367 267,30 грн. перераховується на рахунок постачальника протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору; друга оплата в розмірі 284 434,89 грн. - протягом 3-х календарних днів з моменту письмового повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження; третя оплата в розмірі 75 072,80 грн. - протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Позивач зазначає, що покупець 03.09.2013 року двома платежами здійснив першу оплату в розмірі 367 267,30 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 64)

У відповідності до п. 5.7. договору поставки позивач листом № 21 від 14.10.2013 року повідомив відповідача про готовність обладнання до відвантаження (а.с. 32). Згідно п. 4.2.2. договору відповідач повинен був провести другу оплату до 17.10.2013 року, однак як вбачається з виписки банку друга оплата в розмірі 284 434,89 грн. здійснена відповідачем лише 26.02.2014 року.

Обладнання було змонтоване позивачем 02.06.2014 року, про що складено Акт приймальної комісії по прийманню технічного обладнання в експлуатацію свинарника № 2, який підписано представником позивача Гуменюком М.М. та з боку відповідача - Волощук М.В. (а.с. 35).

Оскільки відповідач не здійснив третю оплату у строк, визначений п. 4.2.3 договору, позивач надіслав останньому претензію № 411 від 09.07.2014р. Проте, сума боргу в розмірі 75 072,80 грн. відповідачем на даний час не сплачена.

В якості доказу передачі обладнання позивач посилається на товарно-транспортні накладні, акт приймання-передачі, видаткову накладну № 324 від 27.02.2014р.

Позивач пояснює, що відповідач відмовляється від підписання акту здачі-прийняття робіт та довгий час не підписував видаткову накладну № 324 від 27.02.2014 року без обгрунтування підстав такої відмови.

В судовому засіданні 03.11.2014 року представник позивача - Гуменюк М.М. пояснив, що 02.06.2014 року обладнання змонтовано, перевірено вентиляцію та усунено недоліки, які в ході проведення монтажу були особисто зазначені директором ТОВ "Агрокомбінат Маяк"- Білоконем О.С. При цьому, вищезазначений Акт підписав Волощук М.В., який на той час був присутній при монтажі та займав посаду керуючого фермою.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 77-78) заперечує проти факту проведення монтажних робіт, вважає акт приймальної комісії таким, що не відповідає типовій формі № ОЗ-1, затвердженій Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995р. «Про затвердження типової форми первинного обліку» й таким, що підписаний неуповноваженою особою - Волощук М.В.

В свою чергу Волощук М.В. в судовому засіданні 03.11.2014р. підтвердив, що він та директор товариства були присутніми під час введення в дію обладнання. Також Волощук М.В. зазначив, що дійсно підписав Акт.

Оскільки на даний час відповідач не розрахувався за поставлене та змонтоване обладнання, позивач просить стягнути з останнього третю оплату в розмірі 75 072,80 грн. згідно п. 4.2.3 договору поставки № 165-30/13 від 21.08.2013р.

Крім того, за порушення строків здіснення другої та третьої оплати позивач нарахував відповідачу пеню в наступних розмірах:

- 7 881,60 грн. пені нараховані за період з 09.06.2014 року по 23.11.2014 року

на суму заборгованості в розмірі 75 072,80 грн. (третя оплата);

- 13 271,03 грн. пені нараховані за період 18.10.2013р. - 26.02.2014р. на суму

заборгованості в розмірі 284 434,89 грн. (друга оплата).

Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача:

- 3% річних від 75 072,80 грн. суми боргу в розмірі 1024,28 грн. за період 10.06.2014р. - 23.11.2014р.; 3% річних від 284 434,89 грн. суми боргу в розмірі 3 062,54 грн. за період 18.10.2013р. - 26.02.2014р.;

- 5 780,60 грн. інфляційних нарахувань за червень-жовтень 2014 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 75 072,80 грн. та 5 432,70 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 284 434,89 грн. за період жовтень 2013р. - лютий 2014р.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та проаналізувавши норми чинного законодавства України, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Укладений між сторонами по справі договір № 165-30/13 від 21.08.2013р. містить ознаки договорів поставки та підряду. Так, у зазначеному договорі сторони узгодили порядок, строки поставки й монтажу визначеного у специфікації обладнання (п. п. 1.1, 2.1, 5, 6 договору). Сторони визначили, що оплата здійснюватиметься трьома платежами: 367 267,30 грн. перераховуються на рахунок постачальника протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору; друга оплата в розмірі 284 434,89 грн. - протягом 3-х календарних днів з моменту письмового повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження; третя оплата в розмірі 75 072,80 грн. - протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі (п. п. 4.2.1 - 4.2.3 договору). Відповідно до п. 7.2. договору передача обладнання від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною. Після закінчення монтажу обладнання сторони згідно п. 6.3. договору підписують акт прийому-передачі змонтованого обладнання.

Слід зазначити, що пунктами 7.3, 7.4., 7.5 договору передбачений обов'язок покупця під час приймання обладнання оглянути його. В разі виявлення невідповідностей по кількості/якості чи комплектності представники сторін, які безпосередньо приймають участі у здачі-прийманні обладнання, складають акт про невідповідність товару.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач в порушення п. 4.2.3. договору не сплачує решту вартості обладнання, мотивуючи тим, що акт приймальної комісії є таким, що не відповідає типовій формі № ОЗ-1, затвердженій Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995р. «Про затвердження типової форми первинного обліку» та крім того підписаний не уповноваженою особою - Волощук М.В.

Відповідно до ч. 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, за приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Таким чином, замовник, який своєчасно не заявив про будь-які недоліки підчас складання та підписання актів виконаних робіт, або не надав мотивованої письмової відмови - не звільняється від обов'язку оплатити такі роботи, виконані за договором підряду.

Крім того, акт виконаних робіт за наявності договору підряду не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Такий документ може бути складено на паперовому або машинному носіях і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні 03.11.2014 року представник позивача - Гуменюк М.М. пояснив, що 02.06.2014 року обладнання змонтовано, перевірено вентиляцію та усунено недоліки, які в ході проведення монтажу були зазначені директором ТОВ "Агрокомбінат Маяк"- Білоконем О.С. Проте, недочекавшись директора товариства, представник позивача на вищезазначеному Акті отримав підпис Волощука М.В., який на той час був присутній при монтажі та займав посаду керуючого фермою.

В свою чергу представник відповідача - Волощук М.В. в судовому засіданні 03.11.2014р. підтвердив, що він та директор товариства були присутніми під час введення в дію обладнання. Також Волощук М.В. зазначив, що дійсно підписав Акт.

Суд встановив, що позивач зі свого боку виконав умови договору щодо поставки обладнання. Під час огляду обладнання відповідач не заявив жодних претензій щодо якості, комплектності чи строків монтажу, а під час підписання акту приймальної комісії не заявлено жодних претензій щодо його оформлення. Доводи відповідача про підписання акту не уповноваженою особою не спростовують його обов'язок оплатити виконані позивачем роботи (поставку та монтаж обладнання) згідно укладеного договору.

Представник позивача надав додатковий Акт перевірки виконаних робіт від 20.11.2014 року, фотографії та диск з відео щодо факту експлуатації обладнання у свинарнику. При цьому, відповідач також надав Акт перевірки виконаних робіт по монтажу обладнання згідно договору від 21.08.2013р.

Як свідчать матеріали справи, згідно Акту перевірки виконаних робіт по монтажу обладнання, поставленого за договором поставки № 165-30/13 від 21.08.2013р., що складений представниками сторін від 20.11.2014р., під час монтажних робіт позивач не встановив перегородки пристінкові СТС8-01.00.100-10 у кількості 55 штук вартістю 1817,75 грн., та вентилятори 400R/6-6/40/230 у кількості 8 штук вартістю 400,00 грн. не монтувались.

Таким чином, позивач не виконав роботи на суму 2 217,75 грн.

Відносно решти обладнання, про яке зазначено в Акті перевірки від 20.11.2014р. як таке, що не змонтоване, сторони надали пояснення в судовому засіданні та погодились про те, що воно не передбачено калькуляцією і підлягають виключенню з переліку. Крім того, монтаж окремого обладнання неможливо здійснити через відстуність зовнішніх шахт, які відповідач повинен був побудувати згідно умов договору.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірною, обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача третьої оплати в розмірі 72 855,05 грн. згідно п. 4.2.3 договору поставки № 165-30/13 від 21.08.2013р.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правомірними є вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 3% річних від 72 855,05 грн. суми боргу в розмірі 994,02 грн. за період 10.06.2014р. - 23.11.2014р.; 3% річних від 284 434,89 грн. суми боргу в розмірі 3 062,54 грн. за період 18.10.2013р. - 26.02.2014р.; 5 609,84 грн. інфляційних нарахувань за червень-жовтень 2014 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 72 855,05 грн. та 5 432,70 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 284 434,89 грн. за період жовтень 2013р. - лютий 2014р.

В частині стягнення 30,26 грн. - 3% річних та 170,76 грн. інфляційних збитків, неправомірно розрахованих позивачем, суд відмовляє.

Щодо стягнення пені слід зазначити наступне:

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 21 152,63 грн. на підставі п. 9.2 договору.

Відповідно до п. 9.2. договору, за порушення строку оплати визначеного п. 4.3. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, за весь період такого прострочення.

Як зазначено п. 4.3. договору постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними) покупець погоджується на першочергове зарахування платежу в рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні.

Тобто, ні пунктом 4.3., ні пунктом 9.2. договору не передбачено стягнення пені саме за порушення строків проведення розрахунків згідно п. п. 4.3.1 - 4.2.3 договору.

Як свідчать матеріали справи, п. 9.2 договору передбачено застосування пені виключно за порушення п. 4.3. договору. Будь - яких доказів порушення умов пункту 4.3. договору чи доказів внесення сторонами змін до п. 9.2. договору поставки позивач не надав. Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Наведеної правової позиції в аналогічних справах дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 11.03.2014 року у справі 920/1110/13.

У зв'язку із наведеним, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 152,63 грн. пені.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 87 954,15 грн., в тому числі 72 855,05 грн. основного боргу, 11 042,54 грн. інфляційних нарахувань та 4056,56 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір в розмірі 1759,09 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Маяк" (42351, Сумська область, Сумський район, село Верхня Сироватка, вул. Гагаріна, 2, код 33362373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Техна" (11700, Житомирська область, Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48, код 33063942) 72 855,05 грн. основного боргу, 11 042,54 грн. інфляційних нарахувань, 4056,56 грн. - 3% річних та 1759,09 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог в сумі 23 571,40 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2014 року.

Суддя Н.П. Лугова