Постанова

від 19.11.2014 по справі 910/11408/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/11408/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Греськів І.І. - посвідчення № 002668 від 05.09.2012р.

від позивача: Ружицька І.С. - дов. № 556-07/01 від 23.01.2014р.

від відповідача: Ісадченко М.Ю. - дов. б/н від 18.08.2014р.

Айзікович О.М. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 20.05.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2014р. (повний текст підписано 10.09.2014р.)

у справі № 910/11408/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах

держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В»

про стягнення збитків 19 837, 99 грн.

В судовому засіданні 19.11.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014р. Прокуратура Солом'янського району міста Києва звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В» про стягнення збитків в розмірі 19 837, 99 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на результати перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведених Державною екологічною інспекцією в м. Києві, в результаті яких встановлено, що відповідач здійснював викиди в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу на викид, а тому просив стягнути з відповідача збитки в сумі 19 837, 99 грн., які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного діючого дозволу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2014р. у справі № 910/11408/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В» на користь Державного бюджету України 19 837, 99 грн. збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В» 16.09.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2014р.

19.09.2014р. від відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.11.2014р, розгляд справи продовжено на 15 днів.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014р. підтримали вимоги апеляційної скарги та уточнень до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та уточненнях до неї, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що прокуратурою Солом'янського району м. Києва проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 6, в ході якої було встановлено, що вказаним підприємством в процесі господарської діяльності здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264) охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ст. 37 вказаного Закону нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що з 26.04.2012р. по 11.05.2012р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено планову перевірку ТОВ «Кій-В», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 6.

Під час вищезазначеної перевірки було встановлено, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного діючого дозволу.

На підставі перевірки Державною екологічною інспекцією у м. Києві було винесено припис від 14.05.2012р., в якому відповідачу приписувалось до 28.05.2012р. переоформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

З 11.07.2013р. по 23.07.2013р. на підставі наказу № 1342 від 10.07.2013р. та направлення № 1360 від 10.07.2013р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено позапланову перевірку відповідача на виконання припису від 14.05.2012р., про що було складено акт перевірки № 05/1008а.

Перевіркою було встановлено, що підприємством не виконано п. 1 вищезазначеного припису, а саме: не було переоформлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі перевірки Державною екологічною інспекцією у м. Києві було винесено новий припис № 05/591 п від 17.07.2013р., в якому відповідачеві приписувалось до 19.08.2013р. переоформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення №002933 від 17.07.2013р. за невиконання п.1 припису від 14.05.2012р. стосовно директора ТОВ «Кій-В» .

Постановою позивача від 17.07.2013р. № 002933 директора ТОВ «Кій-В» Айзіковича О.М., на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №002933 від 17.07.2013р., притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУаАП.

З 20.09.2013р. по 26.09.2013р. на підставі наказу № 1925 від 16.09.2013р. та направлення № 1859 від 16.09.2013р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено позапланову перевірку на виконання припису від 17.07.2013р.

Під час перевірки знову було встановлено, що підприємством не виконано п. 1 вищезазначеного припису, а саме: не було переоформлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі перевірки Державною екологічною інспекцією у м. Києві було винесено припис № 05/819п від 27.09.2013р., в якому відповідачеві приписувалось до 05.12.2013р. переоформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

За результатами позапланової перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення №003416 від 26.09.2013 за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу стосовно директора ТОВ «Кій-В», на підставі вказаного протоколу позивачем винесено постанову за № 003416 від 26.09.2013 про накладення адміністративного стягнення на директора відповідача.

Всі штрафи за вказаними постановами були визнані директором відповідача та сплачені, що підтверджується копіями квитанцій, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи .

Судом встановлено, що 05.12.2013р. відповідачем - ТОВ «Кій-В» було отримано дозвіл № 8038900000 - 10014 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Враховуючи отримання позивачем дозволу 05.12.2013р., на підставі вищезазначених перевірок Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено розрахунок розміру збитків, завданих державі порушенням вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Кій-В», за період з 29.09.2012р. по 05.12.2013р. на загальну суму 19 837, 99 грн.

Розрахунок розміру відшкодування збитків здійснений позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008р., в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Методика).

Відповідно до п.п. 2.1.2. п 2.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.2. Методики встановлено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.п. 2.7.1. п. 2.7. Методики).

Відповідно до п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Таким чином, оскільки викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря здійснювались відповідачем без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначення розміру збитків повинно здійснюватись розрахунковим методом, а не інструментально-лабораторними методами, як стверджує відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного діючого дозволу у період з 29.09.2012р. по 05.12.2013р., позивачем здійснено розрахунковим методом у відповідності до п. 2.7.1. п. 2.7. та п. 3.6. Методики із застосуванням даних Звіту по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин та довідки ТОВ «Кій-В» щодо кількості годин роботи джерел викидів без дозволу на те органів державної влади № 0112 від 13.02.2014р.

З огляду на викладене, посилання відповідача (апелянта) на необхідність проведення інструментально-лабораторних вимірювань при здійсненні розрахунку розміру збитків, не заслуговують на увагу.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Згідно ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному, стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 зазначеного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Пунктами 2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р., передбачена видача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за заявою підприємства, установи, організації з доданням встановленого пакету документів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюються обсяги викидів забруднюючих речовин.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можливе виключно на підставі дозволу.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Факт здійснення підприємством викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується актами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Таким чином, судом встановлено наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря, в порушення ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст. 4-1 «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» без відповідного на те дозволу спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок). Розмір збитків розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008р.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача збитків в розмірі, які доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 19.08.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кій-В» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2014р. у справі №910/11408/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2014р. у справі №910/11408/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11408/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін