Постанова

від 01.12.2014 по справі 908/1871/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 908/1871/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю:

прокурора - Дудник В.В. (посвідчення №009116 від 13.10.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інос" (вх. №2647 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14

за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інос", м. Мелітополь

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах в інтересах Мелітопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інос", задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 10.01.2006р. між Мелітопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інос" вартістю 1963822 грн. 68 коп., кадастровий номер 2310700000:01:032:0084, зареєстрований в Запорізькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті по земельних ресурсах 11.05.2006р. за № 040626200152. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інос" повернути за належністю Мелітопольській міській раді земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:032:0084, вартістю 1963822 грн. 68 коп., площею 6840,2 кв.м, розташовану по вул. Фрунзе, 57 у м. Мелітополі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, за актом прийому-передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інос" на користь Державного бюджету України 2436, 00 грн. судового збору.

ТОВ "Інос" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 07.10.2014 року. Зобов'язано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі та докази на підтвердження повноважень на підписання апеляційної скарги.

23.09.2014 року від ТОВ "Інос" на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року надійшли докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі та докази на підтвердження повноважень на підписання апеляційної скарги (вх.№8182).

03.10.2014 року від Мелітопольської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 - залишити без змін (вх.№8532).

06.10.2014 року від Мелітопольського міжрайонного прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у випадку невиконання апелянтом вимог суду щодо сплати судового збору у повному обсязі - залишити апеляційну скаргу без розгляду; у випадку розгляду апеляційної скарги по суті - у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 - залишити без змін (вх. №8628).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року відкладено розгляд справи на 11.11.2014 року.

24.10.2014 року від Мелітопольської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника (вх.№9484).

27.10.2014 року від Мелітопольського міжрайонного прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9572).

11.11.2014 року від ТОВ "Інос" надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи (вх.№10263)

21.11.2014 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

24.11.2014 року від прокурора надійшли пояснення до відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи 27.11.2014 року.

У судовому засіданні 27.11.2014 року прокурор проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 - залишити без змін.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

10.01.2006 року між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Інос" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 30.11.2005р. №1/4 земельну ділянку, землі населених пунктів змішаного використання (1.13.3.УКЦВЗ), яка знаходиться м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57 (кадастровий номер земельної ділянки 2310700000.01.032.0084). Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6840,2 кв. м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: комплекс будівель та споруд, а також інші об'єкти інфраструктури: каналізація, водовод (п.3 договору). Згідно п. 8 договору, цей договір укладено строком на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: щомісячно 1/12 частини від загальної річної орендної плати на рахунок орендодавця. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки, згідно з рішенням Мелітопольської міської ради №1/34 від 27.06.2003 року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним (п.п.10-11 договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення у 10 - денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі (п. п. 18, 20 договору).

Відповідно до п. 31 договору орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно п. 38 договору сторони визначили підстави припинення дії договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Передача здійснюється за актом приймання - передачі об'єкта оренди (п.21 договору).

Згідно з додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 26.10.2009 року, грошова оцінка спірної земельної ділянки з 01.07.2009 року становить 1963822,68 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем в порушення вимог договору та законодавства з березня 2013 року по березень 2014 року не сплачується орендна плата за використання земельної ділянки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 42973,80 грн. Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки вартістю 1963822,68 грн., кадастровий номер 2310700000:01:032:0084, укладеного 10.01.2006р. та зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті по земельних ресурсах 11.05.2006р. за № 040626200152 та зобов'язання ТОВ "Інос" повернути за належністю Мелітопольській міській раді за актом прийому-передачі земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:032:0084, вартістю 1963822,68 грн., площею 6840,2 кв.м, розташовану по вул. Фрунзе, 57 у м. Мелітополі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог задовольнив позов прокурора в інтересах Мелітопольської міської ради.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.01.2006 року у зв'язку з невиконанням ТОВ "Інос" взятого на себе зобов'язання зі своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, що також передбачено в п. 28 договору

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положенням статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Аналогічні положення містить і пункт 21 договору оренди земельної ділянки.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад , довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що факт заборгованості не підтверджено належними доказами, чим порушено ст.ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Так апелянт зазначає, що розмір заборгованості встановлений судом на підставі розрахунку фінансового управління Мелітопольської міської ради, що суперечить п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Дійсно, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції на підтвердження обставин наявності заборгованості з орендної плати за землю в сумі 42973,80 грн. посилається на розрахунок, проведений фінансовим управлінням Мелітопольської міської ради.

З даними висновками місцевого господарського суду не у повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Так, згідно наявного в матеріалах справи листа Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2014 року №506/11-02 (а.с. 59) повідомляється позивача про факт систематичної несплати орендної плати за землю ТОВ «Інос». Заборгованість з орендної плати за землю станом на 14.01.2014р. складає 30,8 тис.грн.

Відповідно до довідки Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.05.2014 року №10079/08-32-15-02-11, адресованої заступнику Мелітопольського міжрайонного прокурора (а.с. 58), заборгованість ТОВ "Інос" з орендної плати за землю за 2013 рік складає 34408,21 грн. У 2014 році ТОВ "Інос" податкова декларація з плати за землю не надавалась, орендна плата не сплачувалась.

Крім того, до матеріалів справи прокурором додано лист Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.10.2014 року №20160/25 про надання інформації, відповідно до якого постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року №808/840/14 задоволено позов Мелітопольської ОДПІ про стягнення податкового боргу з ТОВ "Інос" по орендній платі за землю в сумі 30829,40 грн. Згідно КОР платника податків ТОВ "Інос" по орендній платі за землю 30.01.2014 року нараховано орендна плата за землю в сумі 3578,81 грн. за грудень 2013 року, згідно податкового розрахунку земельного податку №117 від 15.01.2013 року. Таким чином сума податкового боргу станом на 27.05.2014 року становить 34408,21 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доведеними належними і допустимими доказами у справі є обставини щодо наявності у ТОВ "Інос" заборгованості з орендної плати за землю за 2013 рік в сумі 34408,21 грн. та обставини ненадання у 2014 році податкової декларації з плати за землю та несплати орендної плати в цей період.

Однак, враховуючи, що встановлені судом апеляційної інстанції на підставі наданих суду першої інстанції матеріалів обставини свідчать про порушення відповідачем істотних умов договору оренди щодо своєчасного внесення орендної плати у період з березня 2013 року по березень 2014 року, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не призвело до прийняття ним неправильного рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її орендодавцю.

Також, відповідно до наданої Мелітопольською ОДПІ інформації від 13.11.2014 року №22051/08-32-15-02-11, ТОВ "Інос" за період з 01.06.2013 року здійснило сплату орендної плати за землю лише один раз, а саме 21.10.2013 року у сумі 1349 грн., що свідчить про те, що відповідачем і на теперішній час, тобто станом на час розгляду апеляційної скарги, не виконані умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати.

Колегія суддів зазначає, що не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта щодо недотримання Мелітопольською міською радою порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому, норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011).

Крім того, апелянт посилається на те, що до виникнення даного спору призвели дії міськради. Так, відповідач зазначає, що 10.06.2013 року ТОВ "Інос" звільнило попереднього керівника підприємства та призначило на посаду Чай С.М. Однак, попередній керівник не передав новому керівництву документи щодо діяльності товариства, у зв'язку з чим 13.06.2013 року ТОВ "Інос" звернулося до Мелітопольської міської ради з листом (а.с. 114), в якому просило повідомити про документи щодо наявності у відповідача зобов'язань перед бюджетом - для належного виконання. Апелянт зазначає, що вказаний лист був залишений позивачем без відповіді, а тому без наявності відповідних документів він не міг виконувати свої зобов'язання.

Однак, колегія суддів не може вважати такі доводи відповідача обґрунтованими, оскільки ним не надано належних і допустимих доказів вручення вказаного листа позивачу 13.06.2013р. Так, лист на який посилається апелянт містить лише відмітку з датою, підписом та номером телефону невідомої особи. Вказана відмітка не містить відомостей про прізвище, ініціали та посаду особи, яка отримала зазначений документ, що унеможливлює ідентифікацію цієї особи та встановлення наявності у неї відповідних повноважень на отримання кореспонденції від імені позивача.

Окрім того, на спростування доводів апелянта щодо вказаного звернення до позивача від 13.06.2013 року, прокурором надано листи виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.09.2014 року та 13.11.2014 року з копією витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відділу забезпечення роботи Мелітопольської міської ради за період з 11.06.2013 року по 21.06.2013 року, який свідчить про відсутність будь-яких зареєстрованих звернень 13.06.2013 року, а також звернень від ТОВ "Інос" протягом вказаного періоду.

Доводи апелянта щодо відсутності у нього інформації щодо укладеного з позивачем договору оренди та неможливістю у зв'язку з цим виконання зобов'язань після 13.06.2013 року спростовуються також обставинами часткового внесення орендних платежів, зокрема 21.10.2013 року, що підтверджується розрахунком договірних обов'язків по орендній платі за землю згідно договору оренди від 10.01.2006 року станом на 27.05.2014 року (ас. 21), листом фінансового управління Мелітопольської міської ради від 26.09.2014 року, копією казначейської виписки по рахунку (а.с. 137, 138), листом Мелітопольської ОДПІ від 13.11.2014 року №22051/08-32-15-02-11.

Відповідач вважає, що суд повинен був залишити позов прокурора без розгляду відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даних спірних правовідносинах Мелітопольська міська рада не є органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, у зв'язку із чим прокурор не мав права звертатися із відповідним позовом,

На вказані доводи апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду прокурора за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, прокурором при зверненні з позовом в інтересах держави вірно визначено Мелітопольську міську раду органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні допустив описку, зазначивши що Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся з позовом "в інтересах Мелітопольської міської ради" замість "в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради", яка підлягає виправленню.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Інос" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 85, 89, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інос" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 залишити без змін.

Виправити допущену у рішенні господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1871/14 описку, зазначивши, що Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради, замість "в інтересах Мелітопольської міської ради".

Повний текст постанови складено 02.12.2014 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.