Постанова

від 01.12.2014 по справі 924/1405/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 924/1405/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2014р. у справі № 924/1405/14

за позовом прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня"

про стягнення 79356,23 грн., з яких: 67322,16 грн. - основний борг, 6953,55 грн. - пеня, 4106,65 грн. - інфляційні втрати, 973,87 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився,

позивача - Куляша О.І.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ярмолинецького району звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" про стягнення 79356,23 грн., з яких: 67322,16 грн. - основний борг, 6953,55 грн. - пеня, 4106,65 грн. - інфляційні втрати, 973,87 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2014 року (суддя Танасюк О.Є.) вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67322,16 грн. основного боргу, 6953,55 грн. пені, 4106,65 грн. інфляційних втрат, 973,87 грн. три процента річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання укладеного між сторонами 04.12.2012 року договору фінансового лізингу №22-12-159-стс-пл/570, позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортні засоби. При цьому, суд із посиланням на додаток 2 "Графік лізингових платежів" та враховуючи визначені п.4.3. договору терміни сплати лізингових платежів (через кожні шість місяців з дати підписання акта), дійшов висновку, що черговий лізинговий платіж в розмірі 102963,29 грн. мав бути здійснений відповідачем 10.06.2014 року. З огляду на те, що предмет лізингу (техніка) був вилучений у відповідача 08.04.2014 року, фактичний строк користування предметом лізингу склав 119 днів, за який позивачем здійснено нарахування 67322,16 грн. лізингового платежу за термін фактичного користування сільськогосподарською технікою. Суд врахувавши положення ст.ст. 11, 509, 610, 612, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України та відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості по лізингових платежах в розмірі 67322,16 грн., задоволив позов в частині стягнення основного боргу. Крім того, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, суд стягнув з відповідача 4106,65 грн. інфляційних втрат за період з травня по вересень 2014 року та 973,87 грн. 3% річних за період з 09.04.2014 року по 01.10.2014 року. Також, суд перевіривши розрахунок пені та з огляду на положення п. 7.1, та 7.7 договору, ч. 6 ст. 232 ГК України задоволив вимогу про стягнення 6953,55 грн. пені за період 09.04.2014 року по 01.10.2014 року.

Не погоджуючись із прийняти рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт, зокрема, зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності представника відповідача. Крім того, вказує на те, що судом не встановлювалися обставини дійсності договору фінансового лізингу №22-12-159стс-пл/570 від 04.12.2012 року та не досліджувався той факт, що жодної вимоги про сплату одноразової комісії відповідач не отримував.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Прокурор та представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явились, про час, день та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Прокурор про поважність причин неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням директора СТОВ "Берегиня" та відсутністю у штаті підприємства юриста.

Колегія суддів з приводу заявленого клопотання вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Чинним законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси учасника процесу в суді, враховуючи, що явка сторін на розгляд апеляційної скарги обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2014р. слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 806 ЦК України 04.12.2012 року між державним ПАТ "Украгролізинг" (лізингодавець) та СТОВ "Берегиня" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №22-12-159-стс-пл/570, предметом якого є передання лізингодавцем лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк (5 років) предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умов.

Згідно додатку №1 до договору фінансового лізингу сторонами узгоджено вартість предмету лізингу - агрегат ґрунтообробний комбінований АПК-7,5 "Партнер" в кількості 2 одиниці загальною вартістю 829012 грн., постачальником яких є ПП "Українська аграрна техніка" м. Торез Донецької області. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 10% складає 82901,20грн. (в т.ч. ПДВ). Граничною датою передачі предмету лізингу є 06.12.2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що приймання - передача предметів лізингу відбулась 16.12.2012 року, що підтверджується відповідним актом № 1 (а.с. 22).

За п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Сторонами було погоджено склад лізингових платежів за користування предметом лізингу, які включають : попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховуються лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість (п.4.1. договору).

Пунктом 4.3. договору було визначено склад лізингових платежів, які включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу, а також комісію за супроводження договору в розмірі , визначеному п. 4.1. даного договору та комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі, визначеному п. 4.1. даного договору , яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" рівними частинами у терміни сплати перших семи чергових лізингових платежів. Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Як слідує із змісту додатку №2 до договору фінансового лізингу (а.с. 21), відповідач зобов'язався перераховувати лізингові платежі в загальній сумі 941964,89 грн. (10 платежів за 5 років) без урахування попередньої оплати.

08.04.2014 року сторонами було підписано та скріплено відтисками печаток акт повернення сільськогосподарської техніки, за яким лізингоодержувач повернув, а лізингодавець прийняв предмет договору лізингу - дві одиниці сільськогосподарської техніки, оціночною вартістю станом на день повернення 282486,82 грн. кожна на загальну суму 564973,64 грн.

Відповідно до п. 4.7. договору, у разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу.

Як слідує з додатку 2 до договору лізингу, черговий лізинговий платіж в сумі 102963,29 грн. відповідач зобов'язаний був сплатити 10.06.2014 року, тобто через 182 дні після попереднього. Враховуючи те, що предмет лізингу був вилучений 08.04.2012 року, фактичний строк користування технікою склав 119 днів. З урахуванням наведеного, позивачем вірно проведено розрахунок суми основного боргу за фактичне користування технікою, який становить 67322,16 грн. (102963,29 грн./ 182 х 119).

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку що, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача борг по лізингових платежах в сумі 67322,16 грн. та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України правильно задоволив вимоги позивача про стягнення 4106,65 грн. - інфляційних нарахувань за період з травня по вересень 2014 року (67322,16 грн. х 106,1/100-67322,16), а також 973,87 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати 67322,16 грн. протягом 176 днів (67322,16/365х176х0,03).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно п.7.1 договору фінансового лізингу, за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

При цьому, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги розрахунок суми пені, зроблений позивачем за період з 09.04.2014 року по 01.10.2014 року, що становить 6953,55 грн. (облікова ставка НБУ 6,5% за 6 днів з 09.04.2014 року по 14.04.2014 року - 67322,16/365 х 6 х 0,13= 143,87 грн.; облікова ставка НБУ 9,5% за 93 дні з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року - 67322,16/365 х 93 х 0,19= 3259,13 грн.; облікова ставка НБУ 12,5% за 77 днів з 17.07.2014 року по 01.10.2014 року - 67322,16/365 х 77 х 0,25= 3550,55 грн.), що узгоджується з наведеними нормативними положеннями законів та тягне за собою покладення на лізингоодержувача відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань у вказаному розмірі.

Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи апелянта про неотримання вимоги позивача щодо сплати одноразової комісії, у зв'язку з чим, на думку останнього не настав строк виконання зобов'язання, оскільки, у відповідності до положень п. 8.7 договору, у день повернення, вилучення предмета лізингу у лізингоодержувача лізингові платежі вважаються такими, що настали. З огляду на зміст положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, до спірних правовідносин в частині настання строку виконання зобов'язань підлягає застосуванню саме вказане положення договору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2014 р. у справі № 924/1405/14 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №924/1405/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.