Постанова

від 15.10.2014 по справі 808/3780/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року о/об 13 год. 06 хв.Справа № 808/3780/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,

за участю представників

від позивача - Г.П. Дондик

від відповідача - Д.П.Зозулі

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Партнер-94»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Партнер-94» (далі - позивач або ПП «Партнер-94») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.04.2014 №0000832201 та від 30.04.2014 №0000842201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не заперечується, що ПП «Партнер-94» надавало до перевірки належним чином оформлені первинні документи, які відповідають вимогам, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.04.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Придбані ПП «Партнер-94» у ТОВ «Інтерсервіс-постач» трансформатори ТМ-400/10-0,4, ТМ-250/10-0,4 використовувались в господарській діяльності підприємства, що безпосередньо впливало на результат його діяльності, та було направлено на отримання доходу. Нормативним документом , що регламентує склад витрат діяльності підприємства у бухгалтерському обліку, є ПБ(С)О 16 «Витрати». Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами які відображають реальне використання нафтопродуктів у власній господарській діяльності (податкові накладні, ТТН). Таким чином, ПП «Партнер-94» правомірно включило в валові витрати вартість трансформаторів ТМ-400/10-0,4, ТМ-250/10-0,4 та транспортних послуг отриманих від ТОВ «Інтерсервіс-постач» на загальну суму 32 000,00 грн. в 1 кварталі 2011 року. Крім того, ПП «Партнер-94» правомірно, на підставі отриманої податкової накладної включило до складу податкового кредиту в березні 2011 року ПДВ на суму 6 400,00 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що видаткові накладні, надані ТОВ «Інтерсервіс-постач», на підставі яких ПП «Партнер-94» сформовано валові витрати то податковий кредит за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 не є підтверджуючими документами, оскільки складені з порушенням вимог діючого законодавства.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 15 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №205460 Приватне підприємство «Партнер-94» зареєстровано 29.09.1994 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як юридичну особу за адресою: 69037, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Сорок років Рад. України, будинок 39-Б, квартира 59, ідентифікаційний код 22129384 (а.с.96).

На підставі направлень наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 22.01.2014 №50 та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Партнер-94» (код ЄДРПОУ 22129384) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Гранд-буд Престиж» (код ЄДРПОУ 37276498), ТОВ «Інтерсервіс-постач» (код ЄДРПОУ 37276482) за період з 01.01.2011 по 31.03.2011. За наслідками перевірки складено Акт від 30.01.2014 №11/08-29-22-0809-22129384 (далі - Акт перевірки) (а.с.17-25).

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «Партнер-94» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за І квартал 2011 року у розмірі 8 000,00 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «Партнер-94» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року у розмірі 6 400,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 10 000,00 грн.: за основним платежем 8 000,00 грн. та за штрафними санкціями 2 000,00 грн. (а.с.15) та від 14.02.2014 №0000372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість 8 000,00 грн.: за основним платежем 6 400,00 грн. та за штрафними санкціями 1 600,00 грн. (а.с.16).

27.02.2014 ПП «Партнер-94» до ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено первинну скаргу за вих. №27/02/14-01, якою позивач просив відмініти як неправомірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 10 000,00 грн.: за основним платежем 8 000,00 грн. та за штрафними санкціями 2 000,00 грн. та від 14.02.2014 №0000372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість 8 000,00 грн.: за основним платежем 6 400,00 грн. та за штрафними санкціями 1 600,00 грн. (а.с. 26-33).

06.03.2014 ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ПП «Партнер-94» направлено рішення про продовження строку розгляду первинної скарги №810/10/08-01-10-04-13 (а.с.42).

18.04.2014 ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ПП «Партнер-94» направлено рішення результати розгляду первинної скарги №1376/10/08-01-10-04-13, яким частково задоволено скаргу ПП «Партнер-94» та частково скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області:

- від 14.02.2014 №0000362201 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в сумі 1 999,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін;

- від 14.02.2014 №0000372201 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 1 599,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін (а.с.35-40).

На підставі Акту перевірки та Рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.04.2014 №1376/10/08-01-10-04-13 прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2014 №0000832201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток: за основним платежем 8 000,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. (а.с.14) та від 30.04.2014 №0000842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість: за основним платежем 6 400,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. (а.с. 15).

28.04.2014 ПП «Партнер-94» до Міністерства доходів і зборів України направлено повторну скаргу за вих. №19, якою позивач просив відмініти як неправомірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 10 000,00 грн.: за основним платежем 8 000,00 грн. та за штрафними санкціями 2 000,00 грн. (а.с.15) та від 14.02.2014 №0000372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість 8 000,00 грн.: за основним платежем 6 400,00 грн. та за штрафними санкціями 1 600,00 грн. (а.с. 44-51).

15.05.2014 Міністерством доходів і зборів України на адресу ПП «Партнер-94» направлено рішення результати розгляду скарги №8949/6/9999-10-01-11, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.02.2014 №0000362201, №0000372201 (а.с.54-57).

26.05.2014 ПП «Партнер-94» до ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено скаргу за вих. №26/05/14-01, якою позивач просив відмініти як неправомірні податкові повідомлення-рішення від 30.04.2014 №0000832201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток: за основним платежем 8 000,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. та від 30.04.2014 №0000842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість: за основним платежем 6 400,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. (а.с. 58-65).

30.05.2014 ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ПП «Партнер-94» направлено лист про розгляд скарги №1944/10/08-01-10-04-13, яким залишено без розгляду скаргу від 26.05.2014 №26/05/14-01 на податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 30.04.2014 №0000832201 та №0000842201, та повернуто її (67-68).

Судом встановлено, що між ПП «Партнер-94» (Покупець) та ТОВ «Інтерсервіс-постач» (Постачальник), укладено Договір поставки товару від 03.02.2011 (далі - Договір). За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити в строки Покупцю товар (трансформатори ТМ-400/10-0,4, ТМ-250/10-0,4 були у вжитку), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошову суму (а.с.69-72).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Інтерсервіс-постач» виписано ПП «Партнер-94» видаткову накладну від 25.02.2011 №РН-561 всього на суму 38 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 6 400,00 грн.) (а.м.73), податкову накладну від 25.02.2011 №561 всього на суму 38 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 6 400,00 грн.) (а.с.75), товарно-транспортну накладну від 25.02.2011 (а.с.76)

Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.74).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених п.п.5.3-5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону: не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону №168/97 «Про податок на додану вартість» (далі - Закону №168/97 ) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є пiдставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) та основних фондів, незалежно від того, чи такi товари (послуги) та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Отже, Законом 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Норми Закону №168/97-ВР встановлюють право платника податків на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту у разі наявності податкових накладних.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, наведені правові норми підтверджують, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податків та підтвердження витрат розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач посилається на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 по справі №0417/1-298/2011 у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яких звинувачено у скоєнні злочину передбаченого ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 266 ч. 2 Кримінального кодексу України та на постанову від 12.08.2011 по справі №0417/1-298/2011 згідно якої ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за змістом ст. 1 п. «в» ст.. 6 Закону України «Об амністії у 2011 році», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про визнання бухгалтерських документів позивача такими, які не можуть бути належними доказами реальності здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Вказаним вироком також встановлено, що до зазначеного злочину серед інших було залучено і ОСОБА_7 - директора ТОВ «Інтерсервіс-постач», яке було також створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності (фіктивного підприємства), яка не спричинила настання будь-яких правових наслідків.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства за цією юридичною особою.

07.07.2012 між ПП «Партнер-94» (Підрядник) та Горлівська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Укрбудстальконструкція» (далі - Замовник), укладено Договір від 07.07.2012 №52 (далі - Договір). За умовами договору Замовник замовляє, а Постачальник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню тимчасового єлектропостачання будівельного майданчика біля Споруди №1 на об'єкті «Автотранспортна магістраль» через р. Дніпро у м. Запоріжжі, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи (а.с.114-116).

В матеріалах справи наявні копії оборотно-сальдових відомостей за 1 квартал 2011 року, за лютий 2011 року (а.с.77-81); довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за жовтень 2013 року (а.с.117-118); Акту №10/10П-1 (а.с.119-127); Акт приймання-здавання об'єкту електричних мереж від 26.07.2012 (а.с. 138-140); Акт здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) від 26.06.2012 №01/20-08-020 (а.с. 142-146); Лист від 20.10.2008 №1632 (а.с. 147); Довідка від 03.06.2014 б/н (а.с. 148); картки рахунків (а.с.149-150).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №707571 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання; 43.33 - покриття підлоги й облицювання стін; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й установками (а.с.95).

Отже, первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесу господарської діяльності, відтак суд вважає, що ПП «Партнер-94» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з ТОВ «Інтерсервіс-постач» з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п. 138.8.ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як зазначено у пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Інтерсервіс-постач».

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до положення ст.48 Закону Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно - транспортна накладна включена в перелік документів, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом. Автомобільним перевізникам, водіям необхідно мати та пред»являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Проведення господарської операції фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких і ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, у відповідності з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою для податкового обліку.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання.

Суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Партнер-94» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000832201 від 30.04.2014 та №0000842201 від 30.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Партнер-94» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова