Ухвала

від 13.11.2014 по справі 804/16481/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 804/16481/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління МІндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року

у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ФЛАГМАН АС" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство "ФЛАГМАН АС" (далі - ПП "ФЛАГМАН АС") звернувся до суду з позовом до відповідача Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" №000232201 від 31.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 106412,25 грн., з яких 85129,80 грн. основного платежу, 21282,45 грн. штрафних санкцій.

Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено, визнане протиправним та скасоване прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення форми "Р" №000232201 від 31.10.2013 року, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 212,84 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Новомосковська ОДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП "ФЛАГМАН АС" зареєстрований в Новомосковській ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Відповідачем Новомосковською ОДПІ з 17.09.2013 року по 23.09.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ФЛАГМАН АС" з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ГРАНД-СЕНС", про що складено акт №420/221/38470438 від 30.09.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за травень 2013 року у загальному розмірі 180 062,80 грн., який сформовано від контрагента ТОВ "ГРАНД-СЕНС".

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача грунтується на отриманому від іншого податкового органу акту перевірки контрагента позивача щодо фіктивності його діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000232201 від 31.10.2013 року форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 106412,25 грн., з яких 85129,80 грн. основного платежу, 21282,45 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача).

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПП "ФЛАГМАН АС" та контрагентом ТОВ "ГРАНД-СЕНС" укладено договір поставки №4 від 30.04.2013 року.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

П. 201.8., п. 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки виконання контрагентом ТОВ "ГРАНД-СЕНС" за вищезазначеним договором поставки товару та здійснення позивачем оплати товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Транспортування товару підтверджено договором №19 від 03.05.2013 року з ФОП ОСОБА_3 та відповідними товаро-транспортними накладними. Зазначений у накладних товар позивачем реалізовувався через ТОВ «АТБ - Маркет». Не реалізований товар від ТОВ «АТБ - Маркет» повернуто за податковими накладними до ТОВ «Гранд - Сенс».

На підставі виписаних податкових накладних позивачем скориговано суми податку на додану вартість для повернення товару ТОВ «Гранд - Сенс» за рахунок поверненого товару від ТОВ «АТБ - Маркет».

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за травень 2013 року віднесено суми ПДВ по виписаним ТОВ "ГРАНД-СЕНС" податковими накладним.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту перевіреного періоду, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ТОВ "ГРАНД-СЕНС" протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ "ГРАНД-СЕНС", а тому висновки податкового органу щодо завищення бюджетного відшкодування за травень 2013 року з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення форми "Р" №000232201 від 31.10.2013 року в сумі 85129,80 грн. є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 21282,45 грн.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 212,84 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління МІндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова