Рішення

від 09.06.2009 по справі 20-6/13-08-330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20-6/13-08-330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2009 р.Справа  № 20-6/13-08-330

За позовом: Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України  в особі Державного професійно-технічного учбового закладу “Ізмаїльське вище професійне училище”

До відповідача: 1. Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради

До відповідача: 2. Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський суднобудівельно- судноремонтний завод”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство транспорту та зв`язку України

Про визнання права власності та зобов`язання до вчинення певних дій

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від прокуратури: Лянна О.А. – посвідчення №98 від 4.11.98р.

Від позивача 1: Варламов М.В. –довіреність №9/5-98 від 24.10.07р.

Від позивача 2: Варламов М.В. –довіреність №142 від 7.04.09р.

Від відповідача 1: не з`явився

Від відповідача 2: Селіванов С.А., довіреність від 19.06.2008р.

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору: Дунайський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Державного професійно-технічного учбового закладу “Ізмаїльське вище професійне училище” до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства освіти і науки України права власності на об`єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, та зобов`язання Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію цього права власності.

В якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позивачем зазначено Закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський суднобудівельно - судноремонтний завод".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. змінено правовий статус Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський суднобудівельно - судноремонтний завод” та воно залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2008р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Міністерство транспорту та зв`язку України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 357 від 24.06.1965 року  Ізмаїльському Судноремонтному заводу РДП було відведено земельну ділянку по вул. Корабельній в районі Фортеці загальною площею 3692 кв.м під будівництво гуртожитку на 96 чоловік.

В подальшому постановою Одеського Обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих № 9/10-3/445 від 14.06.1966 року “Про відкриття в м. Ізмаїлі технічного училища” Дунайське Державне пароплавство було зобов`язано закінчити до 1 вересня 1966р. будівництво і пристосування будівлі гуртожитку для організації в ньому учбово-виробничих  приміщень технічного училища та  з метою розширення учбової  бази технічного училища, здійснити добудову до корпусу учбових класів, що будується, загальною площею 400 кв.м.

Наказом по управлінню Радянського Дунайського пароплавства № 398 від 17.06.1966 року Про відкриття профтехнічного училища Одеського обласного управління профтехосвіти в місті Ізмаїлі на базі Ізмаїльського СРЗ” в.о. директора Ізмаїльського СРЗ  Тімофєєва В.П. було зобов'язано закінчити до 1-го вересня 1966 року будівництво з пристосуванням будівлі гуртожитку, що будується, для організації в ньому учбово-виробничого приміщення технічного училища, а також до 01.05.1967 року прибудувати до будівлі гуртожитку 2 секції по 11 метрів кожна (у осях гуртожитку, що будується) відповідно до проекту, виданого ПКБ РДП і узгодженого з Облуправлінням профтехосвіти.

Прокурор також зазначає, що актом державної приймальної комісії від 29.09.1966 р. двохповерхова будівля гуртожитку на 96 чоловік загальною площею 619 кв. м. та житловою площею 507 кв. м., що розташована в м. Ізмаїлі (Фортеця) вул. Корабельна, прийнята в експлуатацію з оцінкою „добре". Рішенням виконкому Ізмаїльської міської Ради депутатів трудящих № 562 від 30.09.1966 р. вищевказаний акт було затверджено,  а директору профтехучилища дозволено експлуатацію цієї будівлі. Крім того, актом державної приймальної комісії від 26.08.1967 р., який затверджено рішенням Ізмаїльської міської Ради депутатів трудящих від 01.09.1967 року № 509, були прийняті в експлуатацію дві прибудовані до ДПТУ- 6 секції.

Враховуючи, що з цього моменту спірний об'єкт нерухомості, якому Розпорядженням Ізмаїльського міського голови № 27р від 26.01.2004 присвоєно адресу: м. Ізмаїл. Корабельна, 3, в цілому знаходиться на балансі Училища та використовується як професійно-технічний учбовий заклад освіти, з урахуванням наявності спору щодо права власності, прокурор просить визнати  на вищевказаний об'єкт право державної власності у судовому порядку, а також зобов`язати Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію цього права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2008 р., яка не була оскаржена та набрала законної сили, провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про зобов'язання Виконкому ухвалити рішення про реєстрацію права власності за державою в особі Міністерства освіти на спірний об'єкт нерухомості припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду Одеської області, залишеним без змін апеляційною інстанцією позов задоволено, за державою в особі Міністерства освіти та науки України визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - гуртожиток, розташований за адресою: вул. Корабельна, 3, в м. Ізмаїлі Одеської області, що знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу "Ізмаїльське вище професійне училище".

Судові акти мотивовані тим, що з моменту введення гуртожитку в експлуатацію, об'єкт нерухомого майна - гуртожиток є державною власністю та не підлягає приватизації, а Міністерство освіти України є центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки і уповноважене здійснювати управління об'єктами державної влади, що відносяться до галузі освіти.

Постановою Вищого господарського суду України від 9.12.2008р. рішення господарського суду від 14.07.2008р. та постанову від 9.09.2008р. скасовано з направленням справи на новий розгляд у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають вирішальне значення. Касаційною інстанцією зазначено, що судами не з'ясовані джерела фінансування спірного об'єкту, не надано правову оцінку наказу по Управлінню Радянського Дунайського пароплавства №398 від 17.06.1966р. щодо зобов'язання заводу добудувати будівлю гуртожитку та забезпечити фінансування будівництва в повній сумі. Таким чином, судами достеменно не з'ясовано за рахунок централізованих або власних коштів заводу побудований спірний гуртожиток, у зв'язку з чим не встановлено хто має право розпоряджатися цим майном (РВ Фонду державного майна по Одеській області, Міністерство освіти і науки України чи Міністерство транспорту та зв'язку України).

Згідно з резолюцією в.о. голови суду справу передано на новий розгляд судді Щавинській Ю.М.

При новому розгляді справи прокурор заявлені позовні вимоги, уточненні після проведення технічної інвентаризації в частині площі спірного об'єкту (т.3 а.с.56-57), підтримав у повному обсязі та просив суд визнати за державою в особі Міністерства освіти і науки України право державної власності на об`єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, загальною площею 1338,1 кв.м., який відноситься до об'єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу «Ізмаїльське вище професійне училище», а також зобов`язати Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію права власності за державою в особі Міністерства освіти і науки України на об`єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, загальною площею 1338,1 кв.м., який відноситься до об'єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу «Ізмаїльське вище професійне училище».

Позивачі - Міністерство освіти і науки України та Державний професійно-технічний учбовий заклад «Ізмаїльське вище професійне училище»у наданих письмових поясненнях (т.2 а.с.125-127) позов прокурора підтримали, зазначаючи, що з моменту введення спірного об'єкту нерухомого майна - гуртожитку, розташованого за адресою: вулиця Корабельна, 3 міста Ізмаїл Одеської області, в експлуатацію він є державною власністю та не підлягає приватизації, а Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки і уповноважене здійснювати управління об'єктами державної влади, що відносяться до галузі освіти.

У зв'язку з тим, що дотепер не здійснено реєстрацію права власності об'єкту нерухомого майна - гуртожитку будинок 3 по вул. Корабельній міста Ізмаїл Одеській області за державою в особі Міністерства освіти і науки України, який знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ізмаїльське вище професійне училище», позивачі вважають порушеними економічні інтересів держави у вигляді відсутності законного закріплення за державою права власності на нерухоме майно.

Позивачі вказують, що згідно підпункту 2 пункту 1 статті 144 ГК України - майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом. У цьому випадку такими актами є Постанова ЦК КП України и Ради Міністрів УРСР від 04 березня 1966 року № 206 „Про міри по розширенню навчання і працевлаштування на роботу в народне господарство молоді, що закінчує загальноосвітні школи в 1966 році”, постанова Одеського Обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих № 9/10-3/445 від 14.06.1966 року „Про відкриття в м. Ізмаїл технічного училища”, а також акти про прийняття об'єкту до експлуатації.

Відповідач - Закрите акціонерне товариство «Ізмаїльський суднобудівельний судноремонтний завод»проти позову заперечував, зазначаючи у своїх письмових поясненнях (т.3 а.с.29-30), що витребувані судом у ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»документи з достовірністю підтверджують, що будівля гуртожитку була збудована у господарський спосіб, тобто за кошти заводу, який був структурною одиницею Радянського Дунайського пароплавства, а наявність майна на балансі, який є лише формою бухгалтерського обліку та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, не може вважатись належним доказом права власності.

Крім того, у наданому суду 9.06.2009р. клопотанні відповідач просить відмовити у позові у зв'язку із застосуванням позовної давності.

Відповідач –Виконавчий комітет у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини відсутності не повідомив.

Третя особа –Міністерство транспорту у наданих суду письмових поясненнях (т.3 а.с.49) вважає позов необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі під час попереднього розгляду та додатково витребувані судом з урахуванням вказівок касаційної інстанції і надані сторонами документи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності із ст.86 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі Кодексу № 435-ІУ від 16.01.2003р., власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням норм статті 87 ЦК Української РСР, та сторонами не спростовується, спірне майно на момент побудови було державною (загальнонародною) власністю. При цьому, ст. 91 ЦК Української РСР - 1963 року передбачала, що порядок передачі будівель, споруд, що належать до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.

Як свідчать матеріали справи, спірне нерухоме майно –гуртожиток первісно будувався для задоволення потреб Ізмаїльського Судноремонтного заводу РДП. Саме для цієї мети підприємству рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 357 від 24.06.1965 року було відведено земельну ділянку по вул. Корабельній в районі Фортеці загальною площею 3692 кв.м під будівництво гуртожитку на 96 чоловік. Крім того, згідно до річного звіту про виробничо-фінансову діяльність судоремонтних заводів РДП за 1965 рік (т.3 а.с.66-67) та річного звіту по капітальним вкладенням за 1965 рік з розшифровкою незавершеного будівництва на 1.01.1966р. (балансовий рахунок №33) (т.3 а.с.68-70) Ізмаїльський СРЗ витратив на будівництво гуртожитку на 96 місць у 1965 році 7104 руб. із запланованих річним планом 7800 руб.

В подальшому, на виконання Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР № 206 від 04.03.1966 р. „Про заходи по розширенню навчання і влаштування на роботу в народне господарство молоді, що закінчує загальноосвітні школи в 1966 році", було прийнято постанову Одеського Обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих № 9/10-3/445 від 14.06.1966 року “Про відкриття в м. Ізмаїл технічного училища” (т.1 а.с.34). Згідно із зазначеною постановою в м. Ізмаїлі було відкрито технічне училище для підготовки кваліфікованих робочих Дунайському Державному пароплавству. У свою чергу, пароплавство було зобов`язано закінчити до 1 вересня 1966р. будівництво будівлі гуртожитку і пристосування його для організації в ньому учбово-виробничих  приміщень технічного училища, а також, з метою розширення учбової бази технічного училища, здійснити  добудову до корпусу учбових  класів, що будується, загальною площею 400 кв.м.

Наказом по управлінню Радянського Дунайського пароплавства № 398 від 17.06.1966 року Про відкриття профтехнічного училища Одеського обласного управління профтехосвіти в місті Ізмаїлі на базі Ізмаїльського СРЗ” (т.1 а.с.35) в.о. директора Ізмаїльського СРЗ Тімофєєва В.П. було зобов'язано закінчити до 1-го вересня 1966 року будівництво з пристосуванням будівлі гуртожитку, що будується, для організації в ньому учбово-виробничого приміщення технічного училища, а також до 01.05.1967 року прибудувати до будівлі гуртожитку 2 секції по 11 метрів кожна (у осях гуртожитку, що будується) відповідно до проекту, виданого ПКБ РДП і узгодженого з Облуправлінням профтехосвіти.

Як свідчать наявні у справі документи, а саме: річний звіт по капіталовкладенням за 1966 рік (т.3 а.с.71-72), звіт про виробничо-фінансову діяльність за 1966 рік (т.3 а.с.74-77), пояснювальна записка до звіту (т.3 а.с.77-78), річний фінансовий звіт за 1966р. (т.3 а.с.79-83), у 1966 році господарським способом було побудовано будівлю гуртожитку, яке за рішенням обкому КПУ передано під профтехучилище. Фактична вартість будівельно-монтажних робіт склала 49,2 тис.руб., планова 50,4 тис.руб. При цьому, згідно до розшифровки строки 37 форми №3, у 1966 році зменшено основні фонди СРЗ (безкоштовне вилучення основних фондів за розпорядженням вищестоящих органів) на 242396,66 тис.руб., зокрема, ПТУ №6 передана будівля,  на суму 56141,91 руб.

Згідно з рішенням виконкому Ізмаїльської міської Ради депутатів трудящих № 562 від 30.09.1966 р., було затверджено акт державної приймальної комісії від 29.09.1966 р., яким двохповерхова будівля гуртожитку на 96 чоловік загальною площею 619 кв. м. та житловою площею 507 кв. м., що розташована в м. Ізмаїлі (Фортеця) вул. Корабельна прийнята в експлуатацію з оцінкою „добре", а директору профтехучилища дозволено експлуатацію цієї будівлі.

Крім того, актом державної приймальної комісії від 26.08.1967 р., який затверджено рішенням Ізмаїльської міської Ради депутатів трудящих від 01.09.1967 року № 509, з оцінкою «добре»були прийняті в експлуатацію дві секції прибудови до ДПТУ- 6 корисною площею 606,2 кв.м.

Як свідчать наявні у справі пояснювальна записка до річного звіту за 1967 рік, річний фінансовий звіт за 1967 рік та річний звіт по капіталовкладенням (т.3 а.с.84-92), у 1967 році закінчена добудова до гуртожитку (вартість 40712 руб.) та зазначена будівля передана ДПТУ №6, що відображено у стр.37 форми №3 за 1967 рік.

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту прийняття в експлуатацію спірне майно знаходиться на утриманні ДПТУ №6 (з урахуванням правонаступництва), яке також, згідно з довідкою Ізмаїльської ОДПІ (т.1 а.с.119) сплачує земельний податок за відповідну ділянку, що належить до земель освіти згідно з державним актом ЯЯ №205497 від 6.08.2008р.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що спірне майно –гуртожиток та прибудова до нього було законно, в порядку, передбаченому ст.91 ЦК УРСР 1963 року, передано від однієї державної організації ІСРЗ до іншої державної установи ДПТУ №6, у зв'язку з чим обґрунтовано обліковано на балансі останнього.

Твердження відповідача про побудову спірного майна господарським способом, тобто за кошти заводу, не приймаються судом до уваги, оскільки поняття господарський спосіб зумовлює лише наявність у організації права здійснювати будівництво самостійно (ліцензії на будівництво), у зв'язку з чим будівництво здійснювалося будівельною групою ІСРЗ РДП та будівельно-монтажним управлінням РДП, відповідно. Разом з тим, як вбачається з вищевказаних фінансових звітів, будівництво здійснювалося на виконання державного плану та за рахунок державного фінансування, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем твердження про побудову майна за рахунок власних коштів, в порушення ст.33 ГПК України, належним чином не доведено, а матеріали справи переконливо свідчать про зворотне.

Як встановлено судом, 01.09.1975р. відповідно до Постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР № 344 від 24.07.1972 р., наказу Держкомітету Ради Міністрів УРСР по профтехосвіті № 23 від 10.03.1975 р. і наказу Одеського облуправління профтехосвіти № 76 від 20.04.1975 р. „Про перетворення міських професійно-технічних училищ в технічні училища", Ізмаїльське міське професійно-технічне училище №6 було перетворено в Ізмаїльське технічне училище № 9.

З 1 серпня 1991 року назване училище на підставі наказу Міністерства народної освіти України № 138  від 13.06.1991р. та наказу обласного управління народної освіти від 01.07.1991р. було реорганізоване у вище професійно-технічне училище № 9, а Наказом Міністерства освіти і науки України № 630 від 01.11.2005р. «Про перейменування професійно-технічних учбових закладів», Вище професійне училище №9 (м. Ізмаїл) перейменовано в Державний професійно-технічний учбовий заклад "Ізмаїльське вище професійне училище".

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до п. п. 38 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 року № 1757, Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Майно, що знаходиться на балансі ВПУ є державною власністю, здійснення функцій щодо управління цим майном покладено на Міністерство освіти і науки України.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги наявність спору про право, що підтверджується наявним у справі листуванням з ІСРЗ, а також правовою позицією відповідача при розгляді даної справи, суд вважає обґрунтованим звернення до суду із позовом про визнання права власності у судовому порядку.

Надане відповідачем у судовому засіданні 9.06.2009 року клопотання про застосування строку позовної давності, заявлене з мотивів обізнаності позивача –ПТУ про оспорювання його права власності, судом до уваги не приймається, оскільки прокуратурою заявлені вимоги в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, тобто саме зазначений орган набуває статус позивача у справі. Доказів обізнаності Міністерства освіти і науки України про порушення права державної власності у березні 2004 року відповідач ІСРЗ, в порушення ст.33 ГПК України, не надав.

При цьому, враховуючи, що правом визначення позивача у даному випадку наділений прокурор, що звертається до суду, з урахуванням ст.19 Конституції України, а також, приймаючи до уваги відсутність будь-яких вимог на користь “Ізмаїльського вищого професійного училища” та здійснення судом нового (повторного) розгляду справи, суд не надає правової оцінки визначенню Державного професійно-технічного учбового закладу “Ізмаїльське вище професійне училище” в якості іншого позивача у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що судом з достовірністю встановлені підстави виникнення права власності на спірне майно, в тому числі і джерела фінансування будівництва, суд, з урахуванням приписів ст.326, 331, 392 ЦК України 2003р., а також ст.86, 87, 91 ЦК УРСР 1963р., доходить висновку про необхідність задоволення позову Дунайського транспортного прокурора в частині визнання за державою в особі уповноваженого органу –Міністерства освіти і науки України права власності на об'єкт нерухомості - будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, загальною площею 1338,1 кв.м., який відноситься до об'єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу «Ізмаїльське вище професійне училище», згідно із технічним паспортом від 7.05.2009 року.

Щодо вимог прокуратури про зобов`язання Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію права власності за державою в особі Міністерства освіти і науки України на об`єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, загальною площею 1338,1 кв.м., який відноситься до об'єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу «Ізмаїльське вище професійне училище», які були сформульовані у остаточній редакції позовної заяви (т.3 а.с.56-57), та підтримані у судовому засіданні в порядку представництва прокуратурою Одеської області, суд зазначає наступне.

Згідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, наявність судового рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав зумовлює припинення провадження у справі. У відповідності до ч.2 цієї статті у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав не допускається.

Приймаючи до уваги, що ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2008 р., яка не була оскаржена та набрала законної сили, провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про зобов'язання Виконкому ухвалити рішення про реєстрацію права власності за державою в особі Міністерства освіти та науки України на спірний об'єкт нерухомості припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, провадження в частині вимог, заявлених до Виконкому, слід припинити.

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на відповідача Закрите акціонерне товариство “Ізмаїльський суднобудівельно - судноремонтний завод”.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.2 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати за державою Україна в особі уповноваженого органу –Міністерства освіти і науки України право власності на об'єкт нерухомості - будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Корабельна, 3, загальною площею 1338,1 кв.м., що відноситься до об'єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі Державного професійно-технічного учбового закладу «Ізмаїльське вище професійне училище», згідно із технічним паспортом від 7.05.2009 року.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський суднобудівельно - судноремонтний завод (68607, м.Ізмаїл, вул. Артема, 1, ід. код 32783269):

-  на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 -  держмито в сумі 102/сто дві / грн. 00 коп.

-  на користь Державного бюджету України на п/р  31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області,  банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.             

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Щавинська Ю.М.

рішення підписано 15.06.2009р.