Вирок

від 01.12.2014 по справі 347/2265/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2265/14-к

Провадження № 11-кп/779/360/2014

Категорія ст. 191 ч.2КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/360/2014, про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 191 ч.2 КК України з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_9 , за апеляційною скаргою прокурора на вирок Косівського районного суду від 06 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою-спеціальною освітою, не військовозобов`язаного, громадянина України, працюючого сільським головою Вербовецької сільської ради, одруженого,-

засуджено у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 ч.2 КК України та призначено покарання - 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном один рік.

Звільнено від відбування основного покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та додаткового покарання позбавлення права займати посади пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном один рік засудженого ОСОБА_5 за ст. 191 ч.2 КК України на підставі ст. 1 п.п. «г», «є» Закону України «Про амністію в 2014 році».

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.

За вироком суду, обвинувачений, обіймаючи посаду сільського голови села Вербовець, Косівського району, Івано-Франківської області будучи службовою особою органу місцевого самоврядування державним службовцем 4 категорії 7 рангу, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи всупереч ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в порушення п.п. 1.7, 2.1, 2.7, 2.11, 4.1, 4.2, 4.4, 4.8, 4.9 своєї посадової інструкції, ОСОБА_5 01.04.2013 року, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вербовецькою сільською радою Косівського району Івано-Франківської області в особі сільського голови села Вербовець ОСОБА_5 із філією «Косівський райавтодор» ДП «Івано- Франківський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» 04.09.2012 року укладено договір підряду №30 від 04.09.2012 року на виконання робіт по капітальному ремонту дорожнього покриття по вул. Л. Українки у с. Старий Косів Косівського району Івано- Франківської області терміном дії до 30.12.2012 року загальною вартістю 184 841 грн. за рахунок коштів субвенції із державного бюджету на тримання та капітальний ремонт доріг.

На виконання умов цього договору Вербовецькою сільською радою платіжним дорученням № 10 від 06.09.2012 року перераховано грошові кошти філії «Косівський райавтодор» у сумі 55 450 грн.

Надалі, філією «Косівський райавтодор» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ДАК Автомобільні дороги України» фактично виконано роботи на суму 120 450 грн.

Водночас, роботи з подвійної поверхневої обробки бітумом із застосуванням щебеню на загальнусуму 64 391 грн. підрядником - філією «Косівський райавтодор» на момент закінчення терміну дії договору не виконано взагалі.

У зв`язку із цим, акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 від 16.11.2012 року та б/н від грудня 2012 року та відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 між замовником - Вербовецькою сільською радою та підрядником - філією «Косівський райавтодор» складено на загальну суму 120 450 грн.

Акти виконаних робіт та довідки про їх вартість від імені Вербовецької сільської ради були підписані та завірені печаткою сільським головою села Вербовець Косівського району

ОСОБА_5 .

Розрахунок за виконані по договору підряду №30 від 04.09.2012 року роботи в повному обсязі здійснено платіжними дорученнями № 10 від 06.09.2012 року на суму 55 450 грн. та №13 від 16.11.2012 року на суму 65 000 грн., якими Вербовецькою сільською радою перераховано філії «Косівський гайавтодор» грошові кошти на загальну суму 120 450 грн.

Будь-яких інших робіт для Вербовецекої сільської ради філія «Косівський райавтодор» ДП Івано-Франківський облавтодор» по капітальному ремонту дорожнього покриття по вул. Л. Українки у с. Старий Косів Косівського району у 2012 та 2013 роках не виконувала.

За таких обставин, сільський голова села Вербовець Косівського району, Івано-Франківської області ОСОБА_5 , достовірно знав про обсяг виконаних робіт по договору № 30 від 04.09.2012 року, про факт їх повної оплати та усвідомлював відсутність будь-яких нових діючих договірних відносин із філією «Косівський райавтодор», а відтак і відсутність будь-яких правових підстав для додаткового перерахування в адресу останнього коштів, виділених з державного бюджету в якості субвенцій на утримання та капітальний ремонт доріг.

Однак, сільський голова села Вербовець Косівського району ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою розтрати бюджетних коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та в інтересах філії «Косівський райавтодор» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» платіжним дорученням № 4 від 01.04.2013 року перерахував в адресу останнього кошти в сумі 64 391 грн., виділені з державного бюджету в якості субвенцій на утримання та капітальний ремонт доріг у такий спосіб їх розтрату.

Таким чином, сільський голова села Вербовець Косівського району ОСОБА_5 шляхом умисного незаконного розпорядження коштами субвенції державного бюджету на утримання та капітальний ремонт доріг, вчинив розтрату чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

В результаті вчинення ОСОБА_5 вищевказаного злочину, державному бюджету завдано збитків на суму 64 391 грн.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, вважає даний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить даний вирок скасувати, просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним у вчиненні кримінально правопорушення, ч.2 ст.191 КК України та призначити покарання 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установих, організаціях усіх форм власності терміном 1 рік та при наявності підстав, застосувати акт амністії.

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_2 та пояснення прокурора, який апеляційні вимоги в частині незаконного призначеного покарання підтримав повністю і просить в цій частині вирок скасувати та постановити новий, інших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та з`ясувавши обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вина та кваліфікація дій ОСОБА_5 в апеляційні скарзі не оспорюється, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок в цих частинах не перевіряється.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Дане судове рішення не відповідає даним вимогам.

Згідно з п.1,2 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Косівського районного суду від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі та звільнено від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст.1 п.п.г,є ЗУ «Про амністію у 2014 році» оскільки ОСОБА_5 є особою пенсійного віку та має на утриманні обох батьків, які досягли 70-річного віку.

З матеріалів кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на 18.04.2014 року ( час вступу ЗУ «Про амністію у 2014 році» в законну силу) йому виповнилося 61 рік.( т.3 а.к.п. 20-39)

Відповідно до ст..26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Кримінальне правопорушення ОСОБА_5 було вчинено 01.04.2013 року у віці 60 років, тобто будучи особою пенсійного віку.

Відповідно до ст. 61 КК України обмеження волі не застосовуються до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Проте, судом першої інстанції дані вимоги ст. 61 КК України не враховані та помилково призначено покарання у виді обмеження волі.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що даний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильності застосування ЗУ про кримінальну відповідальність та постановленням нового вироку.

Призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів враховує обставини, що пом`якшують покарання та особу, а саме: злочин вчинив вперше, щире каяття, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдані збитки, позитивно характеризується по місцю проживання, є особою пенсійного віку та на утриманні знаходяться перестарілі батьки віком 91 та 89 років.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Крім того, колегія суддів враховує, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , є злочином середньої тяжкості відповідно до ч.3 ст.12 КК України, а сам обвинувачений є особою пенсійного віку та має на утриманні батьків, які досягли 70-річного віку.

Згідно ст..1 п.п.»г», «є» Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і які мають одного чи обох батьків, що досягли 70-річного віку та інших близьких родичів, які б їх утримували судом не встановлено.

Отже, обвинувачений ОСОБА_5 підпадає під дію ЗУ «Про амністію у 2014 році» та підлягає звільненню від відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 409,413, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Косівського районного суду від 06 жовтня 2014 року, в частині призначеного покарання ОСОБА_5 за ст. 191 ч.2 КК України, скасувати.

За ч.2 ст.191 КК України ОСОБА_5 призначити покарання один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`зків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном на один рік.

На підставі ст.1 п.п. «г», «є» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді одного року позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном на один рік.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками судового провадження протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_2