Постанова

від 02.12.2014 по справі 917/838/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 917/838/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава (далі - територіальне відділення АМК),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014

зі справи № 917/838/14

за позовом територіального відділення АМК

до спільного австрійсько - українського підприємства "Інтермедіо" - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Полтава (далі - Товариство),

про стягнення 133 280 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Зорівчак Н.В.,

відповідача - Богдан Т.М., Фесенка В.Д., Курила В.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 133 280 грн., у тому числі 68 000 грн. штрафу та 65 280 грн. пені за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 (суддя Погрібна С.В.): позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету зазначені суми, а також 2 665,60 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.) з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 про виправлення описки: апеляційну скаргу Товариства задоволено; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям відповідної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 52, 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 21, 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", статей 34, 42, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Первісно позов було подано про стягнення 73 100 грн., з яких 68 000 грн. штрафу та 5 100 грн. пені.

У клопотанні від 23.05.2014 позивачем збільшено розмір позовних вимог до 96 560 грн., з яких 68 000 грн. штрафу та 28 560 грн. пені.

У клопотанні від 07.06.2014 позивачем збільшено розмір позовних вимог до 122 060 грн., з яких 68 000 грн. штрафу та 54 060 грн. пені.

У клопотанні від 01.07.2014 позивачем збільшено розмір позовних вимог до 133 280 грн., з яких 68 000 грн. штрафу та 658 280 грн. пені.

Згідно з рішенням територіального відділення АМК від 14.02.2014 № 02/38-рш у справі № 02-15-1/128-2013 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення № 02/38-рш):

- дії Товариства щодо застосування у назві медичної стоматологічної практики "Інтермедіо" слова "клініка" визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст. 15 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" , у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб відомостей, які містять неправдиві дані (розміщення напису "клініка"), що можуть вплинути на намір цих осіб щодо одержання (замовлення) послуг саме в цього суб'єкта господарювання (пункт 1);

- за це порушення відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на Товариство накладено штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 2).

Рішення № 02/38-рш (у копії) направлено Товариству з супровідним листом від 17.02.2014 № 02/1286 і отримане Товариством 24.02.2014 (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення).

Згадане Рішення Товариством у строк, встановлений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не оскаржувалося. Штраф згідно з цим рішенням Товариством (на час розгляду справи місцевим господарським судом) не сплачено.

У зв'язку з несплатою штрафу територіальним відділенням АМК було нараховано (згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції") пеню в сумі 65 280 грн. за період з 25.04.2014 по 27.06.2014 включно.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

З урахуванням приписів статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України "повинні для встановлення доходу (виручки) суб'єкта господарювання звернутись з відповідною вимогою до суб'єкту господарювання, а у разі ненадання останнім таких відомостей та у разі відсутності іншої інформації щодо доходу накладати штраф у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Територіальне відділення АМК доказів звернення з відповідною вимогою до Товариства не подало та пояснило, що до Товариства з цього приводу не зверталося, а з метою отримання інформації про доход лише телефонувало до податкової інспекції і, не отримавши відповідної інформації, прийняло рішення про накладення штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Причиною спору з даної справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі Рішення № 02/38-рш та пені за несплату цього штрафу.

За приписами статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (абзац перший частини п'ятої);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома) .

Згідно з частиною першою статті 60 названого Закону: заявник має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.

Як зазначено в пункті 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Суд першої інстанції у розгляді даної справи, з'ясувавши, що:

- Рішення № 02/38-рш на час розгляду справи названим судом було чинним, обов'язковим до виконання та Товариством у встановлений частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до господарського суду не оскаржувалося;

- штраф, накладений на Товариство згідно з цим рішенням, Товариством у встановлений законом строк не сплачено, -

з огляду на наведені положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість суд апеляційної інстанції помилково вдався до з'ясування та оцінки обставин, пов'язаних із прийняттям Рішення № 02/38-рш, не взявши до уваги, що відповідні обставини взагалі не були предметом розгляду в даній справі; такі обставини могли б досліджуватися господарським судом у процесі оскарження Товариством згаданого рішення, проте відповідне оскарження, як вбачається з обставин справи, ним здійснено не було. Відтак апеляційна інстанція припустилася порушення наведених норм статей 56 і 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і скасувала рішення суду першої інстанції за відсутності підстав, передбачених статтею 104 ГПК України. Тому згідно з частиною першою статті 111 10 названого Кодексу оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі як законне і обґрунтоване.

Відповідно до частини третьої статті 49 ГПК України з відповідача (Товариства) підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір за розгляд касаційної скарги в сумі 1 332,80 грн.

Керуючись статтями 49, 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 зі справи № 917/838/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 зі справи № 917/838/14 залишити в силі.

4. Стягнути із спільного австрійсько - українського підприємства "Інтермедіо" - товариства з обмеженою відповідальністю в доход державного бюджету України 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 80 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Полтавської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко