Ухвала

від 27.10.2014 по справі 2а-1261/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/66090/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.

у справі №2а-1261/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Скорпіон-РП»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Скорпіон-РП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду України від 13.06.2012 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду України від 02.10.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 р. №0000670847.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Харківбудмонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р., про що складено акт від 14.10.2011 р. №2076/47-0/23317544, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 року на 60 000,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 р. №0000670847, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90 000,00 грн., з яких 60 000,00 грн. за основним платежем та 30 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження, податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 р. №0000140847 у частині застосованих 15 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 р. №0000140847/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 000,00 грн., з яких 60 000,00 грн. за основним платежем та 15 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість послуг, отриманих від ПП «Харківбудмонтаж» за нікчемним правочином.

Підставою для таких висновків податкового органу слугував акт позапланової невиїзної документальної перевірки контрагента позивача - ПП «Харківбудмонтаж» від 20.04.2011 р. №1544/18-010/32868546 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платниками податків ПП «Сохо-Плюс» та ПП «Річмонд Сервіс» за липень, серпень 2010 року, яким встановлено включення ПП «Харківбудмонтаж» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у липні, серпні 2010 року вартість товарно-матеріальних цінностей на суму 17 756 999,19 грн., отриманих від контрагентів - ПП «Сохо-Плюс» та ПП «Річмонд Сервіс», які мають ознаки сумнівності.

Крім того, податковий орган вважає, що у контрагента позивача - ПП «Харківбудмонтаж» відсутні технічні та технологічні можливості для вчинення будівельних робіт, що підтверджували б можливість виконання обов'язку за договором будівельного підряду.

Зазначаючи про нікчемність угоди між позивачем і ПП «Харківбудмонтаж», контролюючий орган також вказує на невідповідність первинних документів, наданих на підтвердження виконання спірних договірних відносин, чинному законодавству.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання послуг у ПП «Харківбудмонтаж».

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2010 р. між позивачем (Замовник) та ПП «Харківбудмонтаж» (Підрядник) було укладено договір підряду №20072010.

За умовами вказаного договору Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи - ділянка відвантаження насіння в залізничний транспорт за адресою: ст.Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області, за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи. Підрядник виконує роботи у встановлені календарним планом строки. Після виконання робіт сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року за формою КБ-2, та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

На підставі отриманої податкової накладної від 31.08.2010 р. №310885 позивач суму податку на додану вартість у розмірі 251 976,00 грн. включив до складу податкового кредиту серпня 2010 року.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом видачі простого векселя, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2010 р. №АА 1127129 на суму 250 000,00 грн., оплата по векселю з розрахункового рахунку проведена згідно платіжного доручення від 01.10.2010 р. № 420 на суму 250 000,00 грн.

Матеріали справи містять також акти приймання-передачі векселів від 27.09.2010 р., 02.10.2010 р., акт пред'явлення векселя до платежу від 01.10.2010 р. та вексель серії АА 1127129.

Крім того, згідно умов договору про переведення боргу від 24.09.2010 р. №02\02, сторони виконали усі умови передбачені чинним законодавством, а саме за згодою усіх сторін був укладений договір переведення боргу та підписаний сторонами.

Реальність укладеної угоди підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими особами позивача та ПП «Харківбудмонтаж», в яких зазначено найменування та загальна вартість, складові понесених на виконання робіт витрат, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріали, які використовувалися на будівництві, інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до приписів п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджено відповідною податковою накладною, що виписана контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Посилання відповідача на наявність податкової накладної від 31.08.2010 р. №310885, у якій помилково у графі 6 «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» позивачем зазначено ціну у розмірі 1,00 грн., що не відповідає даним графи 7 «Обсяг поставки без урахування ПДВ», як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту спірного періоду, є безпідставними.

Так, сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ПП «Харківбудмонтаж», реального руху активів позивача, а також використання придбаних послуг підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу про те, що контрагент позивача не може надавати послуги по виконанню будівельних робіт також не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Харківбудмонтаж» діяло на підставі Ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право на формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі №2а-1261/12/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.