Ухвала

від 27.10.2014 по справі 20/199-на

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/45422/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2008 р.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі №20/199-на (1795/12/9104)

за позовом Приватного малого підприємства «Принцип»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне мале підприємство «Принцип» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі-відповідач) про скасування рішень.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2008 р. задоволено позовні вимоги, скасовано рішення від 13.12.2006 р. №0011652303/0/5346, №0011672303/0/5348, №0011662303/0/5347, №0011642303/0/5349, №0011632303/0/5350, №0011622303/0/5351, №0011612303/0/5352, №0011602303/0/5353, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення від 13.12.2006 р. №0011652303/0/5346 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. та №0011672303/0/5348 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу було проведено перевірки позивача з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами яких прийнято акти від 28.11.2006 р. №22010732/2302, від 28.11.2006 р. №22010735/2302, від 29.11.2006 р. №22010746/2302, від 29.11.2006 р. №22010744/2302, від 30.11.2006 р. №22010753/2302 та від 30.11.2006 р. №22010750/2302, якими, зокрема, встановлені порушення позивачем вимог п.п.5, 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено використання незареєстрованої належним чином книги обліку розрахункових операцій; порушення режиму попереднього програмування; а також ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що виразилося у порушенні порядку використання торгового патенту.

За результатами проведених перевірок контролюючим органом прийнято рішення від 13.12.2006 р.:

№0011652303/0/5346, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 425,00 грн.;

№0011672303/0/5348, яким застосовано штраф у розмірі 425,00 грн.;

№0011662303/0/5347, яким застосовано штраф у розмірі 220,00 грн.;

№0011632303/0/5350, яким застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.;

№0011622303/0/5351, яким застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.;

№0011612303/0/5352, яким застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.;

№0011642303/0/5349, яким застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.;

№0011602303/0/5353, яким застосовано штраф у розмірі 90,75 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку спірним рішенням, визначився із наявністю у діях позивача порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», разом із тим суд зазначив про необхідність скасування рішень 13.12.2006 р. №0011652303/0/5346 та №0011672303/0/5348 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог п. 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки такі санкції застосовані до позивача без урахування строків, передбачених у ст. 250 Господарського кодексу України .

Відповідно до вимог п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну (п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Разом з тим, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог регулювання обігу готівки накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 Господарського кодексу України .

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн. за кожне порушення, за події, що мали місце 01.09.2004 р. та 15.10.2004 р., при цьому застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 13.12.2006 р., шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Відтак, оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце більше як за рік до встановлення правопорушення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 Господарського кодексу України .

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування спірних рішень №0011652303/0/5346 та №0011672303/0/5348 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн., відповідно за кожне порушення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі №20/199-на (1795/12/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.