Постанова

від 11.11.2014 по справі 816/4214/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4214/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Переяслівця В.М.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01 жовтня 2014 року №0000112308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 27 червня 2014 року №4052/16-01-22-02/30044094, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Осіріс-Юг" (код ЄДРПОУ 36486823) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, ТОВ "Синтегра" (код ЄДРПОУ 38493570) за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість на загальну суму 363846,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Осіріс-Юг" на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що під час перевірки використано акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23 травня 2014 року №87/14-02-22-03/36486823 від про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Осіріс-Юг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за січень-лютий 2014 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за перевіряємий період.

У ході проведення аналізу встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Осіріс-Юг" господарських операцій через відсутність у останнього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу у відповідних розмірах, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, відповідач дійшов висновку, що результати відображені у даних податкового обліку учасника господарської операції ТОВ "Осіріс-Юг" фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій вищевказаного учасника операції.

Таким чином, на думку відповідача, угоди укладені між ТОВ "Українське зерно" та контрагентом-постачальником ТОВ "Осіріс-Юг" не спрямовані на здійснення реальних господарських операцій, а надані на перевірку первинні документи не можуть підтвердити фактичне проведення господарських операцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстровано як юридичну особу 14 липня 1998 року, ідентифікаційний код 30044094, про що видано свідоцтво серії А00 №081164, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 19/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06 вересня 2004 року №23994223 серії НБ №289530, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 23/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 18 червня 2014 року по 26 червня 2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Осіріс-Юг" (код ЄДРПОУ 36486823) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, ТОВ "Синтегра" (код ЄДРПОУ 38493570) за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 27 червня 2014 року №4052/16-01-22-02/30044094, /том І, а.с. 26-44/, у якому зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року (ряд. 18 декларації з ПДВ) у розмірі 375044,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ДПІ у м. Полтаві отримано та використано Акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23 травня 2014 року №87/14-02-22-03/36486823 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Осіріс-Юг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за січень-лютий 2014 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за перевіряємий період /том І, а.с. 33/.

У ході проведення аналізу встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Осіріс-Юг" господарських операцій через відсутність у останнього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу у відповідних розмірах, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів /том І, а.с. 34/.

Крім того, СУФР ГУ Міндоходів в Полтавській області зареєстроване та розслідується кримінальне провадження №32141700000000 від 23 квітня 2014 року за правовою кваліфікацією частини першої статті 212 Кримінального кодексу України, щодо ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Новосанжарський молзавод" (код ЄДРПОУ 37464198), контрагентом якого являлось ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 35/.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження /том І, а.с. 67-87/ ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2014 року №0000112308, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 454807,50 грн, у тому числі 363846,00 грн за основним платежем, 90961,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 88/.

Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 01 жовтня 2014 року №00001123088 та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 01 жовтня 2014 року №0000112308, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України/.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Українське зерно" укладено договори поставки:

- від 07 лютого 2014 року №070214 /том І, а.с. 108-110/, предметом якого є поставка ТОВ "Осіріс-Юг" (Постачальник) у власність ТОВ "Українське зерно" (Покупець) товару;

- від 24 лютого 2014 року №240214с /том І,а.с. 200-201/, предметом якого є постачання ТОВ "Осіріс-Юг" (Постачальник) у власність ТОВ "Українське зерно" (Покупець) сої.

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оплати та подальшого використання придбаних товарів, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи:

- по договору від 07 лютого 2014 року №070214: податкові накладні, видаткові накладні, листи ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 111-194/;

- по договору від 24 лютого 2014 року №240214с податкові накладні, видаткові накладні, листи ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 202-249/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Осіріс-Юг" (код ЄДРПОУ 36486823), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том ІІ, а.с. 209-212/ та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача.

Факт оплати позивачем придбаного товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /том І, а.с. 195-199, 250/.

При здійсненні поставки за договорами постачання товарно-транспортні накладні не складалися, оскільки товар, який поставлявся, вже знаходився на складі комбікормового заводу, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні листами ТОВ "Осіріс-Юг", у яких постачальник прохав належний йому товар вважати власністю ТОВ "Українське зерно".

Оприбуткування придбаного у ТОВ "Осіріс-Юг" товару підтверджується залученою до матеріалів справи відомістю по рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2014 року" /том ІІ, а.с. 49-57/.

У подальшому зерновий склад ТОВ "Агро Ком" прийняв від ТОВ "Українське зерно" товар, на підтвердження чого оформлено складські квитанції, копії яких наявні у матеріалах справи /том ІІ, а.с. 44-48/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийняття-передачі /том ІІ, а.с. 57-204/, що придбаний у ТОВ "Осіріс-Юг" товар у подальшому використовувався для виробництва комбікорму, що підтверджено у Акті перевірки та не суперечить основним видам діяльності ТОВ "Українське зерно" /том І, а.с. 21-22/.

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання товару у ТОВ "Осіріс-Юг".

Суд звертає увагу, що зазначені документи були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, однак, порушень щодо порядку їх заповнення не встановлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, єдиною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23 травня 2014 року №87/14-02-22-03/36486823 від про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Осіріс-Юг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за січень-лютий 2014 року /том І, а.с. 33/, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Осіріс-Юг" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене податковий орган безпідставно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Осіріс-Юг".

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за лютий 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Осіріс-Юг".

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем у господарській діяльності, нікчемність угод, укладених постачальниками по ланцюгу не може бути підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про порушення ТОВ "Українське зерно" вимог Податкового кодексу не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні, що перед укладення угод з ТОВ "Осіріс-Юг", позивач перевіряв у базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Осіріс-Юг".

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Осіріс-Юг" власних трудових, виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Доводи контролюючого органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Осіріс-Юг" не спричиняють реального настання правових наслідків, ґрунтується лише на висновках Акту перевірки контрагента позивача. Разом з тим, суд зауважує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Осіріс-Юг" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

З огляду на викладене, суд вважає, що контролюючий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2014 року №0000112308.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ТОВ "Українське зерно" податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 363846,00 грн за лютий 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Осіріс-Юг".

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ТОВ "Українське зерно" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 90961,50 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01 жовтня 2014 року №0000112308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн /чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова