Ухвала

від 17.02.2015 по справі 816/4214/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 816/4214/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Переяслівець В.М.,

представника відповідача Мосієнко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 816/4214/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01 жовтня 2014 року №0000112308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень податкового законодавства, зроблені в акті перевірки є необгрунтованими, у зв'язку з чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 червня 2014 року по 26 червня 2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Осіріс-Юг" (код ЄДРПОУ 36486823) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, ТОВ "Синтегра" (код ЄДРПОУ 38493570) за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 27 червня 2014 року №4052/16-01-22-02/30044094, /том І, а.с. 26-44/, у якому зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року (ряд. 18 декларації з ПДВ) у розмірі 375044,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ДПІ у м. Полтаві отримано та використано Акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23 травня 2014 року №87/14-02-22-03/36486823 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Осіріс-Юг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за січень-лютий 2014 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за перевіряємий період /том І, а.с. 33/.

У ході проведення аналізу встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Осіріс-Юг" господарських операцій через відсутність у останнього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу у відповідних розмірах, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів /том І, а.с. 34/.

Крім того, СУФР ГУ Міндоходів в Полтавській області зареєстроване та розслідується кримінальне провадження №32141700000000 від 23 квітня 2014 року за правовою кваліфікацією частини першої статті 212 Кримінального кодексу України, щодо ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Новосанжарський молзавод" (код ЄДРПОУ 37464198), контрагентом якого являлось ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 35/.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження /том І, а.с. 67-87/ ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2014 року №0000112308, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 454807,50 грн, у тому числі 363846,00 грн. за основним платежем, 90961,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 88/.

Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 01 жовтня 2014 року №00001123088 та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року (ряд. 18 декларації з ПДВ) у розмірі 375044,00 грн. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України/.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ТОВ "Українське зерно" укладено договори поставки від 07 лютого 2014 року №070214 /том І, а.с. 108-110/, предметом якого є поставка ТОВ "Осіріс-Юг" (Постачальник) у власність ТОВ "Українське зерно" (Покупець) товару та від 24 лютого 2014 року №240214с /том І, а.с. 200-201/, предметом якого є постачання ТОВ "Осіріс-Юг" (Постачальник) у власність ТОВ "Українське зерно" (Покупець) сої.

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оплати та подальшого використання придбаних товарів, позивачем надано по договору від 07 лютого 2014 року №070214: податкові накладні, видаткові накладні, листи ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 111-194/ та по договору від 24 лютого 2014 року №240214с податкові накладні, видаткові накладні, листи ТОВ "Осіріс-Юг" /том І, а.с. 202-249/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Осіріс-Юг" (код ЄДРПОУ 36486823), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том ІІ, а.с. 209-212/ та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача.

Факт оплати позивачем придбаного товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /том І, а.с. 195-199, 250/.

При здійсненні поставки за договорами постачання товарно-транспортні накладні не складалися, оскільки товар, який поставлявся, вже знаходився на складі комбікормового заводу, що підтверджується листами ТОВ "Осіріс-Юг", у яких постачальник прохав належний йому товар вважати власністю ТОВ "Українське зерно".

Оприбуткування придбаного у ТОВ "Осіріс-Юг" товару підтверджується залученою до матеріалів справи відомістю по рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2014 року" /том ІІ, а.с. 49-57/.

У подальшому зерновий склад ТОВ "Агро Ком" прийняв від ТОВ "Українське зерно" товар, на підтвердження чого оформлено складські квитанції, копії яких наявні у матеріалах справи /том ІІ, а.с. 44-48/.

Також судовим розглядом встановлено, що придбаний у ТОВ "Осіріс-Юг" товар у подальшому використовувався для виробництва комбікорму, що підтверджено у Акті перевірки та не суперечить основним видам діяльності ТОВ "Українське зерно" /том І, а.с. 21-22/.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки від 27 червня 2014 року №4052/16-01-22-02/30044094 про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України є безпідставними.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року по справі № 816/4214/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 816/4214/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2015 р.