Постанова

від 04.11.2014 по справі 804/15103/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р. Справа № 804/15103/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представників позивача - Петренко Ю.М.

представників позивача - Антіпова В.В.

представника відповідача - Шевченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Софія-2010» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Софія-2010» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0002282200.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 31.07.2014 року № 467/22/36517458, винесено податкове повідомлення - рішення від 19.08.2014 року № 0002282200, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 589 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки від 31.07.2014 року № 467/22/36517458, відповідно до яких в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача із платниками податків ТОВ «Відім», ТОВ «Сілко-Компані», ПП «Енергопром», ТОВ «Алексей».

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Приватне підприємство «Софія-2010» зареєстроване як юридична особа 21.10.2010 року виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

31.07.2014 року працівниками Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено Акт № 467/22/36517458 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Софія-2010», код за ЄДРПОУ 36517458, з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Відім», код за ЄДРПОУ 38600097, за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, ТОВ «Сілко-Компані», код за ЄДРПОУ 38837927, за грудень 2013 року та квітень 2014 року, ПП «Енергопром», код за ЄДРПОУ 30669303, за квітень 2014 року, ТОВ «Алексей», код за ЄДРПОУ 31647144, за травень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.185.1 ст. 185, п.п. 186.2.1 п.186.2 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 39 134 грн. по взаємовідносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ШУ «Першотравенське» ПСП «Шахта «Ювілейна») (код за ЄДРПОУ 00178353), в т.ч. по податкових періодах - за вересень 2013 року в сумі 24 521 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11 572 грн., за грудень 2013 року в сумі 30 401 грн., завищення податкових зобов'язань у сумі 7 060 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Спецбуд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33253299) за вересень 2013 року, завищення податкових зобов'язань у сумі 3 740 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Богарт Буд» (код ЄДРПОУ 35987296) у грудні 2013 року та завищення податкового кредиту у сумі 12 680 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Відім» (код ЄДРПОУ 38600097), в т.ч. по податкових періодах - вересень 2013 року 6 280 грн., жовтень 2013 року 6 400 грн.; завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сілко-Компані» (код ЄДРПОУ 38837927) за грудень 2013 року на суму 7 168 грн.

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 77 969 грн., у т.ч. в травні 2014 року на суму 77 969 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2014 року № 0002282200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 94 589 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 75 671 грн. та за штрафними санкціями - 18 918 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом Приватного підприємства «Софія-2010» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного рішення стали наступні обставини.

В ході здійсненої перевірки встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладались договори з контрагентами - постачальниками ТОВ «Відім», ТОВ «Сілко-Компані» та контрагентами - покупцями ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ШУ «Першотравенське» ПСП «Шахта «Ювілейна»), ТОВ «Спецбуд-Сервіс», ТОВ «Богарт Буд».

Оскільки за результатами опрацювання отриманої податкової інформації, а саме актів від 30.05.2014 року за № 2539/46/04-03-22-03/38837927 та від 27.12.2013 року № 432/22-04/38600097 виявлено наявність сумнівної діяльності контрагентів - постачальників позивача, податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції по ланцюгу придбання та реалізації позивачем товарів не мали реального змісту.

З метою підтвердження або спростування висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивача та вказаними контрагентами суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів

Досліджуючи господарські операції по яким позивачем було сформовану спірну суму податкового кредиту судом встановлено наступне.

24.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Відім» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 24/6, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця пісок та покупець зобов'язується оплатити зазначений товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано:специфікація від 02.09.2013 року № 3 до договору купівлі-продажу №24/6 від 24.06.2013 року, відповідно до якої здійснювалось придбання піску кар'єрного 400 тн. та піску річкового 400 тн. на загальну суму з ПДВ - 37 680 грн.; специфікація від 01.10.2013 року № 4 до договору купівлі-продажу № 24/6 від 24.06.2013 року, відповідно до якої здійснювалось придбання піску кар'єрного 250 тн. та піску річкового 500 тн. на загальну суму з ПДВ - 38 400 грн.; журнал ордеру № 6 за вересень 2013 року; видаткова накладна № 90311 від 03.09.2013 року; товарно-транспортні накладні; податкова накладна № 903011 від 03.09.2013 року; журнал-ордер № 6 за жовтень 2013 року; видаткова накладна №02-1/105 від 02.10.2013 року; податкова накладна № 1002005 від 02.10.2013 року; платіжне доручення № 575 від 13.11.2013 року на загальну суму 76 080 грн.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2013 року та за жовтень 2013 року.

20.11.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Сілко-Компані» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 20/1-13, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця будівельні товари та металопластикові вироби, а покупець зобов'язується оплатити зазначений товар на умовах, передбачених договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію № 1 до договору №20/1-13 купівлі-продажу від 20.11.2013 року, специфікацію № 1, 2 до договору № 20/1-13 купівлі-продажу від 20.11.2013 року; журнал-ордер № 6 за грудень 2013 року по кредиту рахунку № 631 - розрахунки з постачальниками підрядчиками; видаткову накладну № 1205 від 12.12.2013 року; рахунок-фактуру № 1205 від 12.12.2013 року; податкову накладну № 1212005 від 12.12.2013 року; видаткову накладну № 1806 від 18.12.2013 року; рахунок-фактуру № 1806 від 18.12.2013 року; податкову накладну № 1218006 від 18.12.2013 року; платіжне доручення № 609 від 13.01.2014 року; товарно-транспортні накладні; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форма № 1ДФ від 21.01.2014 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форма № 1ДФ від 12.05.2014 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивач в повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

22.05.2013 року між позивачем (постачальник) та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) було укладено договір № 13-16/147-кп, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити продукцію на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було здійсненню реалізацію ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» товару (пісок та метало-пластикові вироби) придбаного у ТОВ «Відім» та ТОВ «Сілко-Компані».

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: рахунок № 361 за грудень 2013 року; рахунок-фактура №16/1 від 16.12.2013 року; видаткову накладну № 17/1 від 17.12.2013 року; видаткову накладну №18/1 від 18.12.2013 року; податкову накладну № 18121 від 18.12.2013 року; платіжне доручення № 265581 від 18.02.2014 року; видаткову накладну № 13/1 від 13.09.2013 року; податкову накладну № 4091 від 04.09.2013 року; рахунок фактуру № 20/1 від 20.09.2013 року; видаткову накладну № 20/1 від 20.09.2013 року; товарно-транспортні накладні; рахунок-фактуру №23/1 від 23.09.2013 року; видаткові накладні № 23/1 від 23.09.2013 року; рахунок-фактуру № 27/1 від 27.09.2013 року; видаткову накладну № 27/1 від 27.09.2013 року; податкову накладну № 4 від 20.09.2013 року.; податкову накладну № 5 від 23.09.2013 року; податкову накладну № 7 від 27.09.2013 року; рахунок-фактуру № 02/1 від 02.10.2013 року; видаткову накладну № 02/1 від 02.10.2013 року; податкову накладну № 1 від 02.10.2013 року; рахунок-фактуру № 03/1 від 03.10.2013 року; видаткову накладну № 03/1 від 03.10.2013 року; податкову накладну № 2 від 03.10.2013 року; рахунок-фактуру № 24/2 від 24.10.2013 року; видаткову накладну № 24/2 від 24.10.2013 року; податкову накладну № 3 від 24.10.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2013 року та грудень 2013 року.

В ході судового розгляду справи встановлено, що придбаний пісок у ТОВ «Відім» було реалізовано позивачем згідно договору купівлі-продажу № 2/09-13 від 02.09.2013 року ТОВ «Спецбуд-Сервіс» (покупець).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію від 02.09.2013 року № 1 до договору купівлі-продажу № 2/09-13 від 02.09.2013 року.; видаткову накладну №13/1 від 13.09.2013 року; податкову накладну № 4091 від 04.09.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Окрім того, придбаний у ТОВ «Сілко-Компані» пісок був реалізований позивачем ТОВ «Богарт Буд» на виконання умов договору від 22.08.2011 року № 22/08 з ТОВ «Богарт Буд» (покупець).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію №1; рахунок-фактуру № 16/1 від 16.12.2013 року; видаткову накладну № 17/1 від 17.12.2013 року; податкову накладну № 17121 від 17.12.2013 року; платіжне доручення № 2631 від 17.12.2013 року; платіжне доручення № 2637 від 19.12.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки висновки про відсутність реальної мети укладених угод зроблено зокрема на підставі дослідження податкової інформації, а саме - акту від 30.05.2014 року за № 2539/46/04-03-22-03/38837927 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сілко-Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 2011 по 2013 роки, з якими Приватне підприємство «Софія-2010» мало фінансово-господарські взаємовідносини, та встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сілко-Компані» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, вищезазначеним актом перевірки ТОВ «Сілко-Компані» не підтверджено поставку товарів (послуг) по ланцюгах поставок від постачальників до покупців, та акту від 27.12.2013 року № 432/22-04/38600097 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Відім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за 2013 рік.

Проте вказані висновки суд не приймає та вважає такими, що не відповідають фактичним обставина справи, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що Приватне підприємство «Софія-2010» здійснювало господарську діяльність, наслідки якої відображено в долучених до матеріалів справи копіях податкової звітності вказаного підприємства з податку на додану.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і інші документи, якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків було допитано директора ПП «Софія-2010» ОСОБА_2 та бухгалтера ПП «Софія-2010» ОСОБА_5, які пояснили суду умови роботи підприємства, процес придбання та реалізації піску, умови його зберігання. Також було зазначено переваги придбання товарів у контрагентів, які полягають у можливості купувати товар з відстрочкою платежів.

Щодо відсутності відомостей про вантажно-розвантажувальні роботи, на які посилається відповідач як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про завищення податкових зобов'язань у сумі 39 134 грн. по взаємовідносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ШУ «Першотравенське» ПСП «Шахта «Ювілейна», в т.ч. по податкових періодах - за вересень 2013 року в сумі 24 521 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11 572 грн., за грудень 2013 року в сумі 30 401 грн., завищення податкових зобов'язань у сумі 7 060 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Спецбуд-Сервіс» за вересень 2013 року, завищення податкових зобов'язань у сумі 3 740 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Богарт Буд» у грудні 2013 року та завищення податкового кредиту у сумі 12 680 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Відім», в т.ч. по податкових періодах - вересень 2013 року на суму 6 280 грн., жовтень 2013 року на суму 6 400 грн.; завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сілко-Компані» за грудень 2013 року на суму 7 168 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 77 969 грн., у т.ч. в травні 2014 року. на суму 77 969 грн.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких умов, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0002282200 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Софія-210» до державної Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014р. № 0002282200.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 10.11.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.11.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля