Ухвала

від 23.04.2015 по справі 804/15103/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 804/15103/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Софія-2010" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Приватне підприємство "Софія-2010" звернулось до суду з адміністративним позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0002282200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Софія-2010" зареєстроване як юридична особа 21.10.2010 року виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

31.07.2014 року працівниками Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено Акт № 467/22/36517458 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Софія-2010", код за ЄДРПОУ 36517458, з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Відім", код за ЄДРПОУ 38600097, за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, ТОВ "Сілко-Компані", код за ЄДРПОУ 38837927, за грудень 2013 року та квітень 2014 року, ПП "Енергопром", код за ЄДРПОУ 30669303, за квітень 2014 року, ТОВ "Алексей", код за ЄДРПОУ 31647144, за травень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку".

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.185.1 ст. 185, п.п. 186.2.1 п.186.2 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 39 134 грн. по взаємовідносинах з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (ШУ "Першотравенське" ПСП "Шахта "Ювілейна") (код за ЄДРПОУ 00178353), в т.ч. по податкових періодах - за вересень 2013 року в сумі 24 521 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11 572 грн., за грудень 2013 року в сумі 30 401 грн., завищення податкових зобов'язань у сумі 7 060 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Спецбуд-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 33253299) за вересень 2013 року, завищення податкових зобов'язань у сумі 3 740 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Богарт Буд" (код ЄДРПОУ 35987296) у грудні 2013 року та завищення податкового кредиту у сумі 12 680 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Відім" (код ЄДРПОУ 38600097), в т.ч. по податкових періодах - вересень 2013 року 6 280 грн., жовтень 2013 року 6 400 грн.; завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Сілко-Компані" (код ЄДРПОУ 38837927) за грудень 2013 року на суму 7 168 грн.

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 77 969 грн., у т.ч. в травні 2014 року на суму 77 969 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2014 року № 0002282200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 94 589 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 75 671 грн. та за штрафними санкціями - 18 918 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України )

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України . Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Відім" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 24/6, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця пісок та покупець зобов'язується оплатити зазначений товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано:специфікація від 02.09.2013 року № 3 до договору купівлі-продажу №24/6 від 24.06.2013 року, відповідно до якої здійснювалось придбання піску кар'єрного 400 тн. та піску річкового 400 тн. на загальну суму з ПДВ - 37 680 грн.; специфікація від 01.10.2013 року № 4 до договору купівлі-продажу № 24/6 від 24.06.2013 року, відповідно до якої здійснювалось придбання піску кар'єрного 250 тн. та піску річкового 500 тн. на загальну суму з ПДВ - 38 400 грн.; журнал ордеру № 6 за вересень 2013 року; видаткова накладна № 90311 від 03.09.2013 року; товарно-транспортні накладні; податкова накладна № 903011 від 03.09.2013 року; журнал-ордер № 6 за жовтень 2013 року; видаткова накладна №02-1/105 від 02.10.2013 року; податкова накладна № 1002005 від 02.10.2013 року; платіжне доручення № 575 від 13.11.2013 року на загальну суму 76 080 грн.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2013 року та за жовтень 2013 року.

20.11.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сілко-Компані" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 20/1-13, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця будівельні товари та металопластикові вироби, а покупець зобов'язується оплатити зазначений товар на умовах, передбачених договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію № 1 до договору №20/1-13 купівлі-продажу від 20.11.2013 року, специфікацію № 1, 2 до договору № 20/1-13 купівлі-продажу від 20.11.2013 року; журнал-ордер № 6 за грудень 2013 року по кредиту рахунку № 631 - розрахунки з постачальниками підрядчиками; видаткову накладну № 1205 від 12.12.2013 року; рахунок-фактуру № 1205 від 12.12.2013 року; податкову накладну № 1212005 від 12.12.2013 року; видаткову накладну № 1806 від 18.12.2013 року; рахунок-фактуру № 1806 від 18.12.2013 року; податкову накладну № 1218006 від 18.12.2013 року; платіжне доручення № 609 від 13.01.2014 року; товарно-транспортні накладні; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форма № 1ДФ від 21.01.2014 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форма № 1ДФ від 12.05.2014 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивач в повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

22.05.2013 року між позивачем (постачальник) та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір № 13-16/147-кп, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити продукцію на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було здійсненню реалізацію ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" товару (пісок та метало-пластикові вироби) придбаного у ТОВ "Відім" та ТОВ "Сілко-Компані".

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: рахунок № 361 за грудень 2013 року; рахунок-фактура №16/1 від 16.12.2013 року; видаткову накладну № 17/1 від 17.12.2013 року; видаткову накладну №18/1 від 18.12.2013 року; податкову накладну № 18121 від 18.12.2013 року; платіжне доручення № 265581 від 18.02.2014 року; видаткову накладну № 13/1 від 13.09.2013 року; податкову накладну № 4091 від 04.09.2013 року; рахунок фактуру № 20/1 від 20.09.2013 року; видаткову накладну № 20/1 від 20.09.2013 року; товарно-транспортні накладні; рахунок-фактуру №23/1 від 23.09.2013 року; видаткові накладні № 23/1 від 23.09.2013 року; рахунок-фактуру № 27/1 від 27.09.2013 року; видаткову накладну № 27/1 від 27.09.2013 року; податкову накладну № 4 від 20.09.2013 року.; податкову накладну № 5 від 23.09.2013 року; податкову накладну № 7 від 27.09.2013 року; рахунок-фактуру № 02/1 від 02.10.2013 року; видаткову накладну № 02/1 від 02.10.2013 року; податкову накладну № 1 від 02.10.2013 року; рахунок-фактуру № 03/1 від 03.10.2013 року; видаткову накладну № 03/1 від 03.10.2013 року; податкову накладну № 2 від 03.10.2013 року; рахунок-фактуру № 24/2 від 24.10.2013 року; видаткову накладну № 24/2 від 24.10.2013 року; податкову накладну № 3 від 24.10.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2013 року та грудень 2013 року.

В ході судового розгляду справи встановлено, що придбаний пісок у ТОВ "Відім" було реалізовано позивачем згідно договору купівлі-продажу № 2/09-13 від 02.09.2013 року ТОВ "Спецбуд-Сервіс" (покупець).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію від 02.09.2013 року № 1 до договору купівлі-продажу № 2/09-13 від 02.09.2013 року.; видаткову накладну №13/1 від 13.09.2013 року; податкову накладну № 4091 від 04.09.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Окрім того, придбаний у ТОВ "Сілко-Компані" пісок був реалізований позивачем ТОВ "Богарт Буд" на виконання умов договору від 22.08.2011 року № 22/08 з ТОВ "Богарт Буд" (покупець).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію №1; рахунок-фактуру № 16/1 від 16.12.2013 року; видаткову накладну № 17/1 від 17.12.2013 року; податкову накладну № 17121 від 17.12.2013 року; платіжне доручення № 2631 від 17.12.2013 року; платіжне доручення № 2637 від 19.12.2013 року.

Податок на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних позивачем в повному обсязі віднесений до складу податкових зобов'язань, про що свідчать дані декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Приватне підприємство "Софія-2010" здійснювало господарську діяльність, наслідки якої відображено в долучених до матеріалів справи копіях податкової звітності вказаного підприємства з податку на додану.

Таким чином, надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» .

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в актах державної податкової інспекції "Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук