Ухвала

від 27.11.2014 по справі 810/5062/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5062/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Федотов І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Сервіс Плюс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Сервіс Плюс" (далі - ТОВ "Леон-Сервіс Плюс") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. №0001902201, №0001892201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову ДПІ у Києво-Святошинському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Леон-Сервіс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ «Гарант Торг Інвест» за липень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2014 р. №379/22-03/3018125.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 208525,00 грн.;

- п.п. 14.1.27. п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток підприємства на суму 198099,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 р.:

- №0001902201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 208525,00 грн. та на суму 52131,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на 260656,00 грн.;

- №0001892201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 198099,00 грн. та на суму 49525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього 247624,00 грн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант Торг Інвест» (постачальник) укладено договір поставки (товар - сантехнічні вироби) від 03.06.2013 р. №248.

Згідно умов вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити сантехнічні вироби, згідно рахунків у кількості, асортиментів, за ціною та на умовах згідно рахунків-фактур. Ціни та товар, що продається за цим договором, вказані у виписаних рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник поставляє товар на умовах СІР (Інкотермс 2000) склад покупця.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано належні первинні документи, а саме договір поставки №248 від 03.06.2013 р., податкову накладну від 24.07.2013 р. №31, видаткову накладну №31 від 24 .07.2013 р., рахунок-фактуру №00031 від 24.07.2013 р.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо змісту поданих первинних документів.

Згідно пояснень позивача, сантехнічні вироби відвантажувалися постачальником із складських приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Господарська, 1-а, за якою знаходиться і позивач, а тому документи щодо транспортування товару не складалось.

Такі обставини підтверджуються, наявними в матеріалах справи листом від 30.07.2014 р. №19 , договором оренди від 05.01.2013 р. №32013, актом прийому-передачі нежитлового приміщення за договором оренди від 05.01.2013 р. №32013.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. №0001902201, №0001892201, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Федотов І.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Федотов І.В.