Ухвала

від 26.11.2014 по справі 2а-0770/2451/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 876/12770/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. в адміністративній справі за позовом прокурора Міжгірського району Закарпатської обл. в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.07.2012р. прокурор Міжгірського району Закарпатської обл. звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю /ТДВ/ «Міжгірський Агрокомплекс» на користь пенсійного органу заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в сумі 2338 грн. 32 коп.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-6).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» на користь позивача заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 2338 грн. 32 коп., яка включає в себе заборгованість за період з жовтня по грудень 2010 року (а.с.109-111).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заявленого позову (а.с.117-120).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що висновок пенсійного органу про наявність у відповідача боргу по сплаті витрат на виплату та доставку пенсій зроблено на підставі уточнюючої довідки. Згідно останньої ОСОБА_2 працював з 12.11.1979р. по 13.12.2004р. трактористом-машиністом. Однак, у матеріалах справи є відсутніми докази того, що ВАТ «Міжгірський агрокомплекс» є правонаступником Міжгірського районного об'єднання «Сільгоспхімія».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. та відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. - платником страхових внесків згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004р.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівнику ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» ОСОБА_2, яка, із урахуванням частки сплати відповідно до відробленого стажу (75,69 відсотків), за жовтень-грудень 2010 року склала 2338 грн. 32 коп.

Із матеріалів справи слідує, що за період роботи в ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» право на призначення пільгової пенсії здобув працівник відповідача - ОСОБА_2, який вказаний у Розрахунку суми позовних вимог (а.с.24).

Частка відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії становить 75,69 відсотки.

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за жовтень-грудень 2010 року склала 2338 грн. 32 коп.

Наведена заборгованість стверджується Розрахунком позовної суми (а.с.24), Розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на 2013 рік (а.с.25-26), довідкою про здійснення пенсійних виплат (а.с.27).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсії, яка призначена працівнику підприємства відповідно до пункту «в» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган в жовтні та грудні 2010 року скерував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій (а.с.25-26).

Скеровані на адресу відповідача розрахунки складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.

В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що Управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. здійснено призначення та проведено відповідну виплату пенсії за віком на пільгових умовах громадянину ОСОБА_2, 1954 року народження, жителю АДРЕСА_1. За період з жовтня 2010 року по грудень 2010 рік включно ОСОБА_2 фактично проведено виплату пенсії по віку на пільгових умовах на суму 2290 грн. 87 коп.; сума поштового збору складає 47 грн. 45 коп. (1,56%). За вказаний період апелянт має заборгованість по відшкодуванню виплат та доставки пенсії за віком на пільгових умовах на загальну суму 2338 грн. 32 коп., з врахуванням частки сплати товариством відповідно до відробленого ОСОБА_2 стажу (75,69 %).

Стаж ОСОБА_2 на посаді тракториста-машиніста згідно наказів на прийняття на роботу, записів у трудовій книжці та підтверджуючих довідок, що надають право на пенсію по віку на пільгових умовах, складає більше 20 років з якого для обчислення пенсії зараховано трудові періоди роботи:

15 років 01 місяців 20 днів на ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс» згідно наказів на прийняття на роботу, записів у трудовій книжці та виданої довідки № 42 від 18.08.2009р., тобто 75,69 відсотків відшкодування виплати та доставки пенсії даним товариством;

01 років 01 місяців 23 днів на ВАТ «Міжгірське ремонтно-транспортне підприємство» згідно записів у трудовій книжці, тобто 05,74 відсотків відшкодування виплати та доставки пенсії даним товариством;

03 років 08 місяців 17 днів на СТОВ ім.Шевченка (колгосп ім.Жданова) згідно записів у трудовій книжці та виданим довідкам про пільговий характер роботи, тобто 18,57 відсотків відшкодування виплати та доставки пенсії даним товариством (а.с.14-23).

Стосовно доводів апелянта про недослідження судом питання правонаступництва за Міжгірським районним об'єднанням «Сільгоспхімія» колегія суддів керується тим, що згідно п.1.1 статуту ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» є правонаступником ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс» (а.с.10, 11).

Із змісту довідки ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс» слідує, що Міжгірське районне об'єднання «Сільгоспхімія» згідно наказу Фонду державного майна України № 2-09/590 від 30.12.1999р. перетворено у ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс» (а.с.12).

Також відповідно до судових рішень, які стосуються розгляду позову ОСОБА_2 про видачу уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, убачається, що стороною (відповідачем) у цій справі було ВАТ «Міжгірський Агрокомплекс» як правонаступник колишньої райсільгоспхімії (а.с.21-23).

Окрім цього, про зміни назви та реорганізацію роботодавця вчинені відповідні записи у трудовій книжці колгоспника (а.с.14).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що матеріалами справи стверджується факт правонаступництва ТДВ «Міжгірський Агрокомплекс» за колишнім Міжгірським районним об'єднанням «Сільгоспхімія», де працював ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівнику якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 75,69-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії його працівнику ОСОБА_2, тобто відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у вказаному розмірі.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, заявлений прокурором позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський Агрокомплекс» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. в адміністративній справі № 2а-0770/2451/12 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька