Постанова

від 27.11.2014 по справі 826/11670/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11670/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Мельсит» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мельсит» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мельсит» (надалі за текстом - «ТОВ «Мельсит») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0006392213 від 14 травня 2014 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 116 680 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0006402213 від 14 травня 2014 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 206 904 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.04.2014 р. по 17.04.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Шевченківському районі») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мельсит» по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Корадс», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Фрондер» у період 2012-2013 років на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 років.

Результати перевірки оформлено актом № 1011/22-13/30435244 від 25.04.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на 93 344 грн. та податок на додану вартість на 165 523 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договорів на виконання підрядних робіт № 68-13 від 05.06.2013 р., № 103-13 від 17.06.2013 р. ТОВ «Форестерцентр» зобов'язалось виконати демонтажні, земляні, очисні, монтажні роботи, комплектацію обладнанням та матеріалами при будівництві монтажних систем опалення на об'єктах замовників ТОВ «Мельсит».

Згідно договорів № КО-57 від 21.08.2012 р., № КО-87 від 30.10.2012 р., № КО-174 від 03.12.2012 р., № КО2015 від 03.01.2013 р., ТОВ «Корадс» взяло на себе зобов'язання з надання позивачеві транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу.

За умовами договорів № 5 від 09.07.2012 р., № 4 від 05.07.2012 р., № 11 від 31.07.2012 р., № 17 від 03.09.2012 р., № 78 від 15.01.2013 р., ТОВ «ВК Дейлант» зобов'язалось виконати для ТОВ «Мельсит» роботи з виготовлення проектної документації, виготовлення розрахунково-аналітичних досліджень, а також розрахункові роботи.

Відповідно до договорів № 12 від 29.10.2012 р., № 7 від 15.10.2012 р., № 24 від 30.11.2012 р. ТОВ «ВК Грайдер» зобов'язалось виконати для позивача роботи з виготовлення розрахунково-аналітичних досліджень; пошукові, розрахункові та підготовчі роботи.

Між позивачем та ТОВ «Фрондер» укладено договори № 89 від 15.03.2013 р., № 157 від 11.06.2013 р. на виконання підготовчих, земляних, підсобних, заключних робіт.

Згідно договорів № МГ-11 від 11.02.2013 р., № МГ-67 від 27.06.2013 р., МГ-95 від 22.07.2013 р. ТОВ «Мурелі Груп» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Мельсит» товари в асортименті, а останнє - прийняти і оплатити їх.

За умовами договорів № АК-47/13 від 14.06.2013 р., № АК-57/13 від 18.07.2013 р., № АК-99/13 від 01.08.2013 р. ТОВ «Акцепттех» взяло на себе зобов'язання з виконання підготовчих розрахункових робіт.

На підставі цих договорів були складені акти приймання виконаних робіт, акти приймання-передачі обладнання та сантехнічних матеріалів на загальну суму 993 141 грн., у т.ч. 165 523 грн. 50 коп. ПДВ.

Позивач здійснив розрахунки за названими договорами шляхом безготівкового перерахунку коштів, а зазначені у первинних документах суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. У ході досудового розслідування виявлено діяльність групи осіб, які в період 2011 - 2013 р. з метою прикриття незаконної діяльності на території Києва та Київської області створили/придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Корадс», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Фрондер», що надавали послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного формування податкового кредиту.

Будучи допитаними в якості свідків директори цих підприємств заперечили свою причетність до їх фінансово-господарської діяльності.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Корадс», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Фрондер».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0006392213 від 14 травня 2014 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 116 680 грн., у тому числі 93 344 грн. за основним платежем та 23 336 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0006402213 від 14 травня 2014 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 206 904 грн., у тому числі 165 523 грн. за основним платежем та 41 381 грн. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Мельсит» не підтвердило своє право на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Корадс», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Фрондер», з огляду на те, що директори цих підприємств заперечують свою причетність до їх діяльності.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додані вартість, довідок про взяття на облік платника податків, Виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Фрондер», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Корадс», ТОВ «Форестерцентр»; договорів № 89 від 15.03.2013 р., № 157 від 11.06.2013 р., № 5 від 09.07.2012 р., № 4 від 05.07.2012 р., № 11 від 31.07.2012 р., № 17 від 03.09.2012 р., № 78 від 15.01.2013 р., № АК-47/13 від 14.06.2013 р., № АК-57/13 від 18.07.2013 р., № АК-99/13 від 01.08.2013 р., № МГ-11 від 11.02.2013 р., № МГ-67 від 27.06.2013 р., МГ-95 від 22.07.2013 р., № 12 від 29.10.2012 р., № 7 від 15.10.2012 р., № 24 від 30.11.2012 р., № КО-57 від 21.08.2012 р., № КО-87 від 30.10.2012 р., № КО-174 від 03.12.2012 р., № КО2015 від 03.01.2013 р., № 68-13 від 05.06.2013 р., № 103-13 від 17.06.2013 р.; актів виконаних робіт від 27.08.2013 р., від 01.07.2013 р., від 04.07.2013 р., від 17.07.2013 р., від 07.08.2012 р., від 30.08.2012 р., від 11.07.2012 р., від 01.08.2012 р., від 15.10.2012 р., від 30.04.2013 р., від 09.08.2013 р., від 28.08.2013 р., від 03.07.2013 р., від 30.07.2013 р., від 08.07.2013 р., від 03.12.2012 р., від 28.11.2012 р., від 24.01.2013 р., від 16.01.2013 р., від 29.10.2012 р., від 30.11.2012 р., від 28.12.2012 р., від 31.01.2013 р., від 17.06.2013 р., від 28.06.2013 р., від 16.07.2013 р., від 23.07.2013 р.; протоколів угод про договірну ціну, прибуткових накладних № ПН-0000196 від 27.08.2013 р., № ПН-0000033 від 27.02.2013 р., рахунку-фактури № СФ-0000102 від 29.05.2013 р., актів приймання-передачі обладнання та сантехнічних матеріалів від 27.02.2013 р., від 27.08.2013 р., акту приймання-передачі обладнання від 27.08.2013 р.; податкових накладних № 2707 від 27.08.2013 р., № 402 від 04.07.2013 р., № 1701 від 17.07.2013 р., № 101 від 01.07.2013 р., № 302 від 03.08.2012 р., № 3001 від 30.08.2012 р., № 3002 від 30.04.2013 р., № 102 від 01.08.2012 р., № 1101 від 11.07.2012 р., № 1502 від 15.10.2012 р., № 3003 від 09.08.2013 р., № 2802 від 28.02.2013 р., № 302 від 03.07.2013 р., № 3001 від 30.07.2013 р., № 2301 від 23.07.2013 р., № 2401 від 24.07.2013 р., № 2704 від 27.02.2013 р., № 2203 від 22.07.2013 р., № 2201 від 22.07.2013 р., № 2801 від 28.11.2012 р., № 2401 від 24.01.2013 р., № 1601 від 16.01.2013 р., № 301 від 03.12.2012 р., № 3001 від 30.11.2012 р., № 2801 від 28.12.2012 р., № 2902 від 29.10.2012 р., № 3103 від 31.01.2012 р., № 1601 від 16.07.2013 р., № 2301 від 23.07.2013 р., № 1701 від 17.06.2013 р., № 2801 від 28.06.2013 р.; технічного завдання до договору № 4 від 05.07.2012 р., технічного завдання до договору № 17 від 03.09.2012 р., технічного завдання до договору № 12 від 29.10.2012 р., звітів про виконані роботи, робочих документацій, розробки заходів щодо оптимізації систем теплопостачання, розрахунків потреби в паливі, робочого проекту капітального ремонту котельної, техніко-економічного обґрунтування, робочого проекту газопостачання приміщення кафе, актів здачі-приймання документації, карток рахунку 631 що відображають зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Мельсит» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Фрондер», ТОВ «ВК Дейлант», ТОВ «Акцепттех», ТОВ «Мурелі Груп», ТОВ «ВК Грайдер», ТОВ «Корадс», ТОВ «Форестерцентр».

Помилковим є висновок окружного адміністративного суду про необґрунтованість формування ТОВ «Мельсит» валових витрат та податкового кредиту з огляду на те, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України здійснюється досудове розслідування стосовно посадових осіб підприємств - контрагентів позивача і будучи допитаними в якості свідків директори цих підприємств заперечили свою причетність до їх фінансово-господарської діяльності, оскільки сам факт порушення кримінальної справи не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності укладених угод.

В ході проведеної перевірки органом доходів та зборів не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мельсит» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006392213 від 14 травня 2014 року та податкове повідомлення-рішення № 0006402213 від 14 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 02 грудня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.