Постанова

від 03.11.2014 по справі п/811/3355/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року Справа № П/811/3355/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Кіровоградський митний термінал» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382207 від 25.09.2014 року про сплату за платежем податок на додану вартість в розмірі 104000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52000 грн., загальна сума 156000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки від 12.09.2014 р., акт №38/11-23-22-07/36793637, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України.

25.09.2014 року, на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджуючись із встановленими у акті перевірки висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку) а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.

В письмових запереченнях вказано, що перевіркою було встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання послуг у ТОВ «Інкомфарма» за лютий, березень 2014 року в розумінні ст.185 ПК України, а тому, на думку представника відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кіровоградський митний термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інкомфарма» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.09.2014 року №38/11-23-22-07/36793637 (а.с.9-19).

В ході перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України - заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104000 грн., в тому числі за лютий 2014 року на загальну суму 57000 грн., за березень 2014 року на загальну суму 47000 грн.

25.09.2014 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382207 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156000 грн. з яких за основним платежем 104000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52000 грн. (а.с. 20).

Висновок про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Інкомфарма» за лютий та березень 2014 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідачем зроблено з врахуванням акту перевірки згідно якого встановлено, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які надавали вигоду в проведенні безтоварних операцій.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, а також формування валових витрат, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватись відповідними первинними документами.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 листопада 2013 року між ТОВ «Інкомфарма» (виконавець) та ПП «Кіровоградський митний термінал» (замовник) укладено договір на виконання робіт №201213.

Предметом зазначеного договору є надання послуг при підготовці документації для декларування вантажів які перетинають митний кордон України на відповідність вимогам митного законодавства і надання кваліфікаційних відповідей по питанням складання зовнішньоекономічних контрактів, згідно контрактів замовника, щодо відповідно діючому законодавству України.

На підтвердження реальності господарської операції за зазначеним договором позивачем надано до суду копії: актів виконаних робіт та додатків до них, платіжних доручень, реєстру виданих та отриманих податкових накладних та податкових накладних.

Суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Також, суд звертає увагу на те, що видані за вищезазначеними договорами акти виконаних робіт містять наступну номенклатуру робіт - «Послуги/Перевірка документів наданих для митного оформлення на відповідність вимогам митного законодавства і надання кваліфікаційних відповідей по питанням складання зовнішньоекономічних контрактів згідно договору №201213 від 29.11.2013 року», тобто зазначені вище акти містять лише загальні посилання про надання послуг і не містять будь-якої деталізації і будь-якої іншої деталізованої інформації щодо виконаних робіт за спірними операціями.

Таким чином, дані акти є такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг, наявність відомостей щодо чого у первинних документах за такого роду операціями обумовлена вимогами статей, 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому зазначені акти не можуть вважатися первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» із позивача підлягає стягненню сума несплаченого судового збору у розмір 2808 грн. (3120 грн.- 312 грн) на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал» - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал» (код за ЄДРПОУ 36793637) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал», Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2808 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 10 листопада 2014 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.