Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/9852/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2014 року 13 год. 22 хв. № 826/9852/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2014 року № 0004812202 і № 0004822202, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (далі - позивач, ТОВ «Станкоремонтний завод») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2014 року № 0004812202 і № 0004822202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки в акті перевірки про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки в їх основу покладено лише акти перевірок контрагентів, натомість реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин.

Представник позивача в судовому засіданні 2 вересня 2014 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 2 вересня 2014 року не з'явився, проте, в поданих запереченнях на адміністративний позов, заперечив проти задоволення позовних вимог.

02 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 24.02.2014 по 28.04.2014 відповідачем, на підставі ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та наказу від 24.02.2014 № 332, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Станкоремонтний завод» (ідентифікаційний код 31287394) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВЕКА ГРУП» (код 36620860), ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА «СТРАТЕГІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ» (код 35507370), ТОВ «АВЕСТА ТРЕЙД» (код 34295994), ТОВ «КТМ ГРУП» (код 36506289), ТОВ «К.В.КОМ » (код 25291027), ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» (код 37885985), ТОВ «СИСТЕМА» (код 32661589), ТОВ «АРСАНА» (код 37044525), ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» (код 35851137), ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ-ЛТД» (код 37649660), ТОВ «ПЕРШИЙ ФІНАНСОВИЙ ВЗВОД» (код 37242909), ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» (код 37240922), ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» (код 37142692), ТОВ «ТЕХНОСТАРТ ЛТД» (код 37635307), ТОВ «ГЕРАСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» (код 36589171), ТОВ «ЙОНАССЕН ЕКСПРЕС» (код 37240943) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.03.2014 №225/26-54-22-01/31287394 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.19.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2., 2.1., 2.4., 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 83009,00 грн. в тому числі: за IV квартал 2011 року -11730 грн., за І квартал 2012 року -2294 грн., за II квартал 2012 року - 23772 грн., за III квартал 2012 року -15751 грн., за IV квартал 2012 року - 29462 грн.

- п.185.1 ст. 185, пп.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1 та 200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4., 2.5., .2.15., 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого завищено суму податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 всього на суму 111079,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2011 року - 9964 грн., січень 2012 року - 8245 грн., березень 2012 року - 2300 грн., квітень 2012 року - 23840 грн., травень 2012 року - 6500 грн., червень 2012 року - 9000 грн., липень 2012 року - 34060 грн., серпень 2012 року - 570 грн., вересень 2012 року - 16600 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були результати опрацювання податкової інформації, згідно якої СВ ДПІ здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення (придбання) невстановленими слідством особам підприємств, одним з покупців яких був позивач. Крім того, до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від інших ДПІ надійшли акти стосовно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. А також встановлено видання видаткових накладних контрагентами, які не відповідають вимогам первинного документа, а саме: відсутність посади прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв і відсутність місця складання документа; відсутність документів які свідчать транспортування (переміщення) товару; відсутність документів які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та названими контрагентами не мають реального товарного характеру, внаслідок чого зроблено висновок, що позивачем завищено суму податкового кредиту по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» у грудні 2011 року на суму 9964 грн.; з ТОВ «АРСАНА» у січні 2012 року на суму 8245 грн., березні 2012 року на суму 2300 грн., квітні 2012 року на суму 23840 грн., травні 2012 року на суму 6500 грн.; з ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» у червні 2012 року на суму 9000 грн.; з ТОВ «АРСАНА» та ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» у липні 2012 року на суму 34060 грн.(15000+19060); з ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» у серпні 2012 року на суму 570 грн.; з ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» та ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» у вересні 2012 року на суму 16600 грн. (10200+6400), а також занижено податок на прибуток по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» за IV квартал 2011 року в сумі 11730 грн.; з ТОВ «АРСАНА» за І квартал 2012 року в сумі 2294 грн., за II квартал 2012 року в сумі 23772 грн. та за III квартал 2012 року в сумі 15751 грн.; з ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» за IV квартал 2012 року в сумі 29462 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2014 року:

- № 0004812202, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111079,00 грн. за основним платежем та 55540,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004822202, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83009,00 грн. за основним платежем та 35640,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень у порядку адміністративного оскарження, їх залишено без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до п.п. 200.1 ст. 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість, по-перше, є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. По-друге, реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, слід зауважити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, а також те, що необхідною умовою для віднесення платником податку сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД», ТОВ «АРСАНА», ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ», ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» та ТОВ «ЕКОНОН ЛТД»), рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом, придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» на суму 9964,00 грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено надання видаткової накладної ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД», яка не відповідає вимогам первинного документа, а саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар) відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» укладено договір від 15.12.2011 №42/12, предметом якого є виготовлення стойок до верстату у кількості 36 одиниць та вартістю 21384,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3564,00 грн.), а також договір від 02.12.2011 №40/12, предметом якого є виготовлення опорних направляючих до верстату у кількості 16 одиниць та вартістю 38400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6400,00 грн.). Зокрема, умовами вказаних договорів передбачено здійснення доставки виготовленого товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом.

Факт виконання умов договору від 15.12.2011 №42/12 підтверджується актом від 15.12.2011 №102, в якому в графах «Затверджено» містяться підписи та ПІБ директорів підприємств позивача та контрагента, а також вказано місце його складання.

На суму виконаних робіт ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» виписано податкову накладну від 15.12.2011 № 102. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт повної оплати придбаного товару підтверджується випискою банку по рахунку позивача від 19.01.2012.

Виконання умов договору від 02.12.2011 №40/12 підтверджується накладною від 05.12.2011 №21, в якій містяться підписи осіб господарської операції без зазначення їх ПІБ. Однак, як вбачається з накладної, позивачу відпущено товар через ОСОБА_1 за довіреністю від 05.12.2011 №135, видача та використання якої підтверджується записом в журналі реєстрації довіреностей.

На суму виконаних робіт ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» виписано податкову накладну від 05.12.2011 № 21. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт повної оплати придбаного товару підтверджується випискою банку по рахунку позивача від 04.07.2014.

Наявні у справі докази вказують, що отриманий від контрагента товар оприбуткований та направлений до складу.

Як встановлено судом, на момент складання та підписання податкових накладних і видаткових накладних, юридична особа ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» не була припинена. Податкові накладні за своєю формою та змістом містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає за необхідне відзначити, що, по-перше, відповідач, посилаючись на наявність недоліків у видатковій накладній, також не визнав і правомірність формування податкового кредиту на підставі акту від 15.12.2011 №102, в якому містяться усі обов'язкові реквізити.

По-друге, окремі недоліки в оформленні первинних документів та відсутність документів про якість товару не доводять протиправність правочинів.

По-третє, умовами договорів передбачено здійснення доставки виготовленого товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом, а не позивачем.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «ТМС ЛІМІТЕД» первинної документації, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» на суму 6400,00 грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки також встановлено надання видаткової накладної ТОВ «ЕКОНОН ЛТД», яка не відповідає вимогам первинного документа, а саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар) відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» укладено договір від 21.09.2011 №35/09, предметом якого є придбання позивачем рельсів Р63, L=6000мм у кількості 8 одиниць та вартістю 38400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6400,00 грн.). Зокрема, умовами вказаного договору передбачено здійснення доставки товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом.

Виконання умов договору підтверджується накладною від 21.09.2011 №142, в якій містяться підписи осіб господарської операції без зазначення їх ПІБ. Однак, як вбачається з накладної, позивачу відпущено товар через ОСОБА_2 за довіреністю від 21.09.2011 №21, видача та використання якої підтверджується записом в журналі реєстрації довіреностей.

На суму придбаного позивачем товару ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» виписано податкову накладну від 21.09.2011 № 142. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкова накладна за своєю формою та змістом містить такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Факт повної оплати придбаного товару не заперечується відповідачем, про що також зазначено в акті перевірки (т.І, а.с.61).

Наявні у справі докази вказують, що отриманий від контрагента товар оприбуткований та направлений до складу.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає за необхідне відзначити, що, по-перше, окремі недоліки в оформленні первинних документів та відсутність документів про якість товару не доводять протиправність правочинів.

По-друге, умовами договорів передбачено здійснення доставки виготовленого товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом, а не позивачем.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «ЕКОНОН ЛТД» первинної документації, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, суд звертає увагу на наявність багатьох помилок і неточностей зроблених відповідачем при викладенні в акті перевірки обставин щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ЕКОНОН ЛТД», а саме: в найменуванні підприємства-контрагента, а також в даті складання податкової накладної та відповідно в періоді віднесення сум ПДВ за нею до податкового кредиту, що, як наслідок, призвело до висновку про заниження позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом у вересні 2012 року, замість 2011 року.

Відтак, висновки органу контролю зроблені без належної оцінки та ретельного дослідження зібраної за результатами перевірки інформації, що є неприпустимим.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму 10200,00 грн. та заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 11730 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК».

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено надання видаткової накладної ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК», яка не відповідає вимогам первинного документа, а саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар); відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» укладено договір від 10.08.2011 №31/08/2, предметом якого є капітальний ремонт одного верстата мод.8В66 вартістю 61200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10200,00 грн.). Зокрема, умовами вказаного договору передбачено здійснення доставки товару в пункт ремонту та повернення його позивачу за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом.

Факт виконання умов договору підтверджується актом від 12.09.2011 №71, в якому в графах «Затверджено» містяться підписи та ПІБ директорів підприємств позивача та контрагента, а також вказано місце його складання.

На суму виконаних робіт ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» виписано податкову накладну від 12.09.2011 № 71. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкова накладна за своєю формою та змістом містить такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Факт повної оплати придбаного товару не заперечується відповідачем, про що також зазначено в акті перевірки (т.І, а.с.61).

Водночас в матеріалах справи міститься договір, на підставі якого останнім вигодонабувачем по ланцюгу робіт з ремонту цього верстата був ПАТ «Кримський титан» філія «Іршанський ГОК», якому, в свою чергу, позивач виписав податкову накладну та здав виконані роботи. При цьому, за умовами договору позивач не брав на себе зобов'язання з транспортування товару.

Вказане, також, підтверджує безпосередню пов'язаність придбаних позивачем робіт з витратами на їх реалізацію та з веденням господарської діяльності підприємства.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає за необхідне відзначити, що, по-перше, акт передачі робіт, на який відповідач посилається як на накладну, містить усі реквізити про відсутність яких стверджує податковий орган.

По-друге, відсутність документів про якість товару та довіреностей на отримання товару не доводять протиправність правочинів.

По-третє, умовами договору передбачено здійснення доставки виготовленого товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом, а не позивачем.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «КОМПАНІЯ «РВК» первинної документації, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, як наслідок, є законною підставою для визнання неправомірним донарахування податку на прибуток, оскільки в даному випадку правильність визначення суми податку на додану вартість прямо впливає на правильність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Окрім того, суд звертає увагу на наявність помилки зробленої відповідачем у висновку акта перевірки про заниження позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом у вересні 2012 року, замість 2011 року. Відтак, висновки органу контролю зроблені без належної оцінки та ретельного дослідження зібраної за результатами перевірки інформації, що є неприпустимим.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року на суму 19060,00 грн. та серпень 2012 року на суму 570,00 грн., а також заниження податку на прибуток за IV квартал 2012 року на суму 29462,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ».

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» (акт Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 05.08.2013 №112/22-03/37885985 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Реал-Агро») встановлено, що СВ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №32012110090000029, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду СГД, в тому числі ТОВ «Транс Централ», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, що заподіяло велику шкоду державі. Таким чином, перевіркою по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки газу зрідженого, який згідно з документами було придбано ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» у ТОВ «УПК-Європлюс», що свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

А також встановлено надання ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» видаткової накладної від 21.08.2012 №183, яка не відповідає вимогам первинного документа, а саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар); відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Натомість, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» укладено договір від 21.08.2012 №26/08, предметом якого є постачання позивачу лещат станочних L250 поворотних, у кількості 1 одиниця, вартістю 3420,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 570,00 грн.). Зокрема, умовами вказаного договору передбачено здійснення доставки товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом.

Виконання умов договору підтверджується накладною від 21.08.2012 №183, в якій містяться підписи осіб господарської операції без зазначення їх ПІБ. Однак, як вбачається з накладної, позивачу відпущено товар через ОСОБА_1 за довіреністю від 21.08.2011 №180/1.

На суму придбаного позивачем товару ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» виписано податкову накладну від 21.08.2012 № 94. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкова накладна за своєю формою та змістом містить такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Факт повної оплати придбаного товару не заперечується відповідачем, про що також зазначено в акті перевірки (т.І, а.с.62).

Наявні у справі докази вказують, що отриманий від контрагента товар оприбуткований та направлений до складу.

Також, на виконання, укладеного між позивачем і ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» договору від 25.06.2012 №22/06, виконано роботи з капітального ремонту верстата горизонтально-расточного мод.2622Б, що підтверджується актами (т. ІІ, а.с. 9-12), в яких в графах «Затверджено» містяться підписи та ПІБ директорів підприємств позивача та контрагента, а також вказано місце їх складання.

На суму виконаних робіт виписано податкові накладні (т. ІІ, а.с. 14-17), які за своєю формою та змістом містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт повної оплати придбаних робіт підтверджується доказами у справі (т. ІІ, а.с. 18-21).

Водночас в матеріалах справи містяться договори, на підставі яких останнім вигодонабувачем по ланцюгу робіт з ремонту цього верстата був ПАТ «Київенерго», якому, в свою чергу, позивач виписав податкові накладні.

Вказане, також, підтверджує безпосередню пов'язаність придбаних позивачем робіт з витратами на їх реалізацію та з веденням господарської діяльності підприємства.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає за необхідне відзначити, що, по-перше, окремі недоліки в оформленні первинних документів, відсутність документів про якість товару та довіреностей на отримання товару не доводять протиправність правочинів.

По-друге, умовами договору передбачено здійснення перевезення товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом, а не позивачем.

По-третє, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

По-четверте, доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

З цього приводу слід окремо звернути увагу, що навіть за наявності вироку суду у кримінальній справі не виключається можливість здійснення позивачем з контрагентом реальних господарських операцій, і він також потребує оцінки судом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «ТРАНС ЦЕНТРАЛ» первинної документації, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, як наслідок, є законною підставою для визнання неправомірним донарахування податку на прибуток, оскільки в даному випадку правильність визначення суми податку на додану вартість прямо впливає на правильність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року на суму 8245,00 грн., березень 2012 року на суму 2300,00 грн., квітень 2012 року на суму 23840,00 грн. та травень 2012 року на суму 6500,00 грн., а також заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 2294 грн., за II квартал 2012 року в сумі 23772 грн. та за III квартал 2012 року в сумі 15751 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «АРСАНА».

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «АРСАНА» (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.06.2013 №58/26-55-22-07/37044525 про неможливість проведення зустрічної звірки) встановлено факт відсутності руху активів, зобов'язань чи власного капіталу, у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутні транспортні засоби, які необхідні для переміщення товарів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), також платник не знаходиться за податковою адресою (фактичне місце веденні діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Таким чином, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій.

А також встановлено надання ТОВ «АРСАНА» видаткових накладних від 17.01.2012 №91, від 30.01.2012 №184, від 27.03.2012 №173, від 03.04.2012 №11, від 26.04.2012 №182, від 30.05.2012 №189, які не відповідають вимогам первинного документа, а саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар); відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АРСАНА» укладено договори від 03.01.2012 №2/01, від 26.01.2012 №5/01, від 27.04.2012 №19/04, від 24.04.2012 №18/04, від 05.04.2012 №13/04/1, від 02.04.2012 №13/04, від 27.03.2012 №13/03, предметом яких є постачання позивачу товару. Зокрема, умовами вказаних договорів передбачено здійснення перевезення товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом.

Виконання умов договору підтверджується накладними від 17.01.2012 №91, від 30.01.2012 №184, від 30.05.2012 №189, від 26.04.2012 №182, від 05.04.2012 №32, від 03.04.2012 №11, від 27.03.2012 №173, в яких містяться підписи осіб господарської операції без зазначення їх ПІБ. Однак, як вбачається з накладних, позивачу відпущено товар через ОСОБА_1 за довіреностями, видача та використання яких підтверджується записами в журналі реєстрації довіреностей.

На суму придбаного позивачем товару ТОВ «АРСАНА» виписані податкові накладні від 17.01.2012 №91, від 30.01.2012 №184, від 27.04.2012 №181, від 22.05.2012 №122, від 26.04.2012 №171, від 27.04.2012 №182, від 25.04.2012 №162, від 05.04.2012 №32, від 03.04.2012 №11, від 27.03.2012 №173. Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податкові накладні за своєю формою та змістом містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Факт повної оплати придбаного товару підтверджується доказами у справі (т.І, а.с.88, 103, 122-124, 143-145,162, 167, 173).

Наявні у справі докази вказують, що отриманий від контрагента товар за накладними від 30.01.2012 №184, від 30.05.2012 №189 оприбуткований та направлений до складу.

Водночас в матеріалах справи містяться договори, на підставі яких в подальшому покупцям була реалізована придбана у ТОВ «АРСАНА» продукція за накладними від 26.04.2012 №182, від 27.03.2012 №173, від 17.01.2012 №91, від 05.04.2012 №32, від 03.04.2012 №11, а саме: АТ «Полтавський турбомеханічний завод», ТОВ «Ливарно-механічний завод «Веста», АТ «Поїск, А.С.»

Вказане, зокрема, підтверджує безпосередню пов'язаність придбаних позивачем робіт з витратами на їх реалізацію та з веденням господарської діяльності підприємства.

Також, на виконання, укладених між позивачем і ТОВ «АРСАНА» договорів від 26.03.2012 №12/03, від 19.01.2012 №3/01/1, від 09.07.2012 №23/07, виконано роботи з капітального ремонту обладнання, а також з виготовлення та обробки комплектуючих, що підтверджується актами (т. ІІ, а.с. 106, 130, 190), в яких в графах «Затверджено» містяться підписи та ПІБ директорів підприємств позивача та контрагента, а також вказано місце їх складання.

На суму виконаних робіт виписано податкові накладні (т. ІІ, а.с. 105, 132, 189), які за своєю формою та змістом містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт повної оплати придбаних робіт підтверджується доказами у справі (т. ІІ, а.с. 107, 133-136, 191-192).

Водночас в матеріалах справи містяться договори, на підставі яких останнім вигодонабувачем по ланцюгу робіт з ремонту обладнання був ПАТ «Кримський титан» філія «ІГЗК», якому, в свою чергу, позивач виписав податкові накладні.

Вказане підтверджує безпосередню пов'язаність придбаних позивачем робіт з витратами на їх реалізацію та з веденням господарської діяльності підприємства.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає за необхідне відзначити, що, по-перше, окремі недоліки в оформленні первинних документів, відсутність документів про якість товару та довіреностей на отримання товару не доводять протиправність правочинів.

По-друге, умовами договорів передбачено здійснення перевезення товару за рахунок постачальника-контрагента та його транспортом, а не позивачем.

По-третє, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

По-четверте, відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та транспорту для самостійного виконання договірних зобов'язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи (послуги) та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «АРСАНА» здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «АРСАНА» первинної документації, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, як наслідок, є законною підставою для визнання неправомірним донарахування податку на прибуток, оскільки в даному випадку правильність визначення суми податку на додану вартість прямо впливає на правильність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відтак, суд, дослідивши первинні документи, встановив дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. А також те, що керуючись положенням ст. 198 ПК України, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі, виданих контрагентами податкових накладних, та сплачено вартість товару з ПДВ.

Між тим, відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Як наслідок, надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення її вимогам, дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07 квітня 2014 року № 0004812202 і № 0004822202.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, ідентифікаційний код 31287394) 487 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова