Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/9852/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9852/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» до Державної податкової інспекції в Оболонського районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Станкоремонтний завод» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ободонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 квітня 2014 року №0004812202 і №0004822202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року позовні вимоги позивача було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з 24.02.2014 по 28.04.2014, на підставі ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та наказу від 24.02.2014 № 332, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Станкоремонтний завод» (ідентифікаційний код 31287394) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Века груп» (код 36620860), ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології» (код 35507370), ТОВ «Авеста Трейд» (код 34295994), ТОВ «КТМ Груп» (код 36506289), ТОВ «К.В.КОМ » (код 25291027), ТОВ «Транс Централ» (код 37885985), ТОВ «Система» (код 32661589), ТОВ «Арсана» (код 37044525), ТОВ «ТМС Лімітед» (код 35851137), ТОВ «Вертикаль-ЛТД» (код 37649660), ТОВ «Перший Фінансовий Взвод» (код 37242909), ТОВ «Компанія «РВК» (код 37240922), ТОВ «Економ ЛТД» (код 37142692), ТОВ «Техностарт ЛТД» (код 37635307), ТОВ «Герасименко і партнери» (код 36589171), ТОВ «Йонассен Експрес» (код 37240943) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2014 №225/26-54-22-01/31287394. (а.с. 51-72, Т.1), в якому встановлено наступні порушення:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.19.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2., 2.1., 2.4., 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 83009,00 грн. в тому числі: за IV квартал 2011 року -11730 грн., за І квартал 2012 року -2294 грн., за II квартал 2012 року - 23772 грн., за III квартал 2012 року -15751 грн., за IV квартал 2012 року - 29462 грн.

п.185.1 ст. 185, пп.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1 та 200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4., 2.5., .2.15., 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого завищено суму податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 всього на суму 111079,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2011 року - 9964 грн., січень 2012 року - 8245 грн., березень 2012 року - 2300 грн., квітень 2012 року - 23840 грн., травень 2012 року - 6500 грн., червень 2012 року - 9000 грн., липень 2012 року - 34060 грн., серпень 2012 року - 570 грн., вересень 2012 року - 16600 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були результати опрацювання податкової інформації, згідно якої СВ ДПІ здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення (придбання) невстановленими слідством особам підприємств, одним з покупців яких був позивач. Крім того, до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від інших ДПІ надійшли акти стосовно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. А також встановлено видання видаткових накладних контрагентами, які не відповідають вимогам первинного документа, а саме: відсутність посади прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв і відсутність місця складання документа; відсутність документів які свідчать транспортування (переміщення) товару; відсутність документів які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За висновками акта перевірки ДПІ у Ободонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2014 року:

№ 0004812202, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111079,00 грн. за основним платежем та 55540,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0004822202, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83009,00 грн. за основним платежем та 35640,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень у порядку адміністративного оскарження, їх залишено без змін.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних повідомлень - рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основним видом діяльності ТОВ «Станкоремонтний завод» є ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткованням, оптова торгівля верстатами, установлення та монтаж машин і устатковання, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №762845 (а.с. 33, Т.1).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Транс Централ» (код 37885985), ТОВ «Арсана» (код 37044525), ТОВ «ТМС Лімітед» (код 35851137), ТОВ «Компанія «РВК» (код 37240922), ТОВ «Економ ЛТД» (код 37142692).

На підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами позивачем було надано:

договори: від 15.12.2011 №42/12; від 02.12.2011 №40/12; від 21.09.2011 №35/09; від 10.08.2011 №31/08/2; від 21.08.2012 №26/08; від 03.01.2012 №2/01; від 26.01.2012 №5/01; від 27.04.2012 №19/04; від 24.04.2012 №18/04; від 05.04.2012 №13/04/1; від 02.04.2012 №13/04; від 27.03.2012 №13/03;

Факт виконання зазначених договорів підтверджується: випискою банку по рахунку позивача від 19.01.2012; накладною від 05.12.2011 №21; накладною від 21.09.2011 №142; актом від 12.09.2011 №71; актом від 15.12.2011 №102; накладною від 21.08.2012 №183; накладними від 17.01.2012 №91; від 30.01.2012 №184; від 30.05.2012 №189; від 26.04.2012 №182; від 05.04.2012 №32; від 03.04.2012 №11; від 27.03.2012 №173;

На суму виконаних робіт виписано податкові накладні: від 05.12.2011 № 21; від 21.09.2011 № 142; від 12.09.2011 № 71; від 15.12.2011 № 102; від 21.08.2012 №94; від 17.01.2012 №91; від 30.01.2012 №184; від 27.04.2012 №181; від 22.05.2012 №122; від 26.04.2012 №171; від 27.04.2012 №182; від 25.04.2012 №162; від 05.04.2012 №32; від 03.04.2012 №11; від 27.03.2012 №173;

Факт оплати придбаного товару підтверджується: виписками банку випискою із реєстру виданих та отриманих податкових, витягом із зведеного реєстру документів із придбання товарів та послуг, актами, накладними.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено надання видаткових накладних із порушенням вимог, встановленими для первинних документів. А саме: відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (хто прийняв товар) відсутність місця складання документа; відсутні документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару; відсутні документи, які свідчать про якість товару (сертифікати відповідності, сертифікати якості на товар); відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів та відсутність документів про якість товару не доводять протиправність правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАС України № К-60196/09 від 26.07.2012 р.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для включення зазначеної суми до складу валових витрат та для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності включення зазначеної суми до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Гром Л.М.