Постанова

від 02.12.2014 по справі 826/14833/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/14833/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тенза Союз») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів між ТОВ «Тенза Союз» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зобов'язання відповідача укласти договір про визнання електронних документів з ТОВ «Тенза Союз».

Позовні вимоги ТОВ «Тенза Союз» мотивовані тим, що на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» 05 грудня 2013 року між ТОВ «Тенза Союз» та Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів №9078369911. Проте, 21.08.2014р. листом №40562/10/26-55-10-02-10 товариство було повідомлено про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що було встановлено працівниками відповідача за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи. За результатами вказаних у листі заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, державним реєстратором на адресу ТОВ «Тенза Союз» було направлено повідомлення щодо необхідності подання реєстраційної картки, на виконання якого 03 вересня 2014 року товариством направлено реєстраційну скаргу про підтвердження відомостей про юридичну особу. За результатами внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про підтвердження відомостей про юридичну особу, ТОВ «Тенза Союз» подало до податкового органу договір про визнання електронних документів та отримало квитанцію, в якій зазначено, що документ не прийнято, а в якості підстав неприйняття зазначено виявлення помилки: «договір не погоджено. Рішення ДПІ від 16 вересня 2014 року». Посилаючись на відсутність підстав для неприйняття та непогодження податковим органом договору про визнання електронних документів, ТОВ «Тенза Союз» звернулось з відповідним позовом до суду, в якому просить визнати такі дії податкового органу протиправними та зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

19 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 05 грудня 2013 року було укладено договір №9078369911 про визнання електронних документів (далі - Договір №9078369911), предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Також судом встановлено, що листом від 21 серпня 2014 року №40562/10/26-55-10-02-10, за підписом першого заступника начальника інспекції Л.І. Дзюбенко, відповідач повідомив суб'єкта господарювання про розірвання договору №9078369911 від 05 грудня 2013 року відповідно до положень ст.ст. 651, 653, 654 ЦК з підстав порушення платником істотних умов договору, виходячи з того, що за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Тенза Союз» за податковою адресою, не встановлено. Одночасно позивача повідомлено, що податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважається не прийнятою.

Проведення податковим органом заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи стало підставою для прийняття останнім рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП від 20 серпня 2014 року №8840/26-55-18-05-28 та направлення 20 серпня 2014 року відповідного повідомлення №7439/26-55-18-05-14.

Відповідно до частини 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у зв'язку з отриманням від державної податкової адміністрації повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, 26 серпня 2014 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на адресу позивача було направлено повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної катки про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

03 вересня 2014 року ТОВ «Тенза Союз» на адресу державного реєстратора була подана картка підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців форми 6, що стало підставою для внесення 04 вересня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про підтвердження відомостей про юридичну особу, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, складений 14 листопада 2014 року станом на 04 вересня 2014 року.

Після підтвердження відомостей про юридичну особу та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «Тенза Союз» 10 вересня 2014 року направило до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві договір про визнання електронних документів.

Проте, за результатами розгляду зазначеного документа платником податків отримано квитанцію №2, в якій зазначено, що документ не прийнято у зв'язку з його не погодженням рішенням ДПІ від 16 вересня 2014 року.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 4 названого Кодексу, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, вивчивши договір про визнання електронних документів, з приводу укладення якого виник даний спір, суд приходить до висновку, що названий договір є адміністративним, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 19 1 .1.44 п. 19 1 .1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. N 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за N 320/15011 (далі по тексту - Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит, видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

У той же час, підпунктом 6.4 названого пункту закріплено єдину підставу для повернення договору та електронного носія, які надані платником податків це невідповідності реквізитів, вказаних у договорі реєстровим даним платника податків в органах ДПС.

Однак, ані в квитанції № 2, ані під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення податковим органом невідповідності реквізитів, вказаних позивачем у договорі про визнання електронних документів, а тому суд вважає обґрунтованою вимоги ТОВ «Тенза Союз» про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва щодо відмови в укладенні договору.

Розглядаючи вимогу про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів з ТОВ «Тенза Союз», суд вважає за можливе задовольнити її в частині.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Як вбачається зі змісту наведених вище положень податкового законодавства України, обов'язковою умовою для підписання договору про визнання електронних документів є подання платником податків не лише договору, а й носія з посиленими сертифікатами відкритих ключів.

Однак, ТОВ «Тенза Союз» не надало суду доказів наявності у нього посиленого сертифіката відкритих ключів та подання податковому органу електронного носія з таким сертифікатом. Натомість, відповідач також не зауважував на невиконання платником податків названої вимоги.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо вирішення питання про підписання договору про визнання електронних документів.

У той же час, в силу приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на те, що під час розгляду справи судом встановлено дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва щодо відмови в укладенні договору, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а також враховуючи положення частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно перевірити, направлений ТОВ «Тенза Союз» договір про визнання електронних документів у порядку, визначеному Інструкцією № 233 з урахуванням висновків суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність постановлення рішення щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 54,81 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Зобов'язати Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повторно перевірити договір про визнання електронних документів, направлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» 10 вересня 2014 року у встановленому порядку з урахуванням висновків суду.

4. В решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тенза Союз» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, оф. 2/27, код ЄДРПОУ 38703608) 54 (п'ятдесят чотири) грн. 81 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова