Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/14833/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14833/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів протиправними; зобов'язання укласти договір про визнання електронних документів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повторно перевірити договір про визнання електронних документів, направлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» 10 вересня 2014 року у встановленому порядку з урахуванням висновків суду. В решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у частині задоволених позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ані в квитанції № 2, в якій зазначено, що документ не прийнято у зв'язку з його не погодженням рішенням ДПІ від 16 вересня 2014 року, ані під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення податковим органом невідповідності реквізитів, вказаних позивачем у договорі про визнання електронних документів, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги ТОВ «Тенза Союз» про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва щодо відмови в укладенні договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 05 грудня 2013 року було укладено договір №9078369911 про визнання електронних документів (далі - Договір №9078369911), предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Листом від 21 серпня 2014 року №40562/10/26-55-10-02-10, за підписом першого заступника начальника інспекції Л.І. Дзюбенко, відповідач повідомив суб'єкта господарювання про розірвання договору №9078369911 від 05 грудня 2013 року відповідно до положень ст.ст. 651, 653, 654 ЦК з підстав порушення платником істотних умов договору, виходячи з того, що за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Тенза Союз» за податковою адресою, не встановлено. Одночасно позивача повідомлено, що податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважається не прийнятою.

Проведення податковим органом заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи стало підставою для прийняття останнім рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП від 20 серпня 2014 року №8840/26-55-18-05-28 та направлення 20 серпня 2014 року відповідного повідомлення №7439/26-55-18-05-14.

Відповідно до частини 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у зв'язку з отриманням від державної податкової адміністрації повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, 26 серпня 2014 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на адресу позивача було направлено повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

03 вересня 2014 року ТОВ «Тенза Союз» на адресу державного реєстратора була подана картка підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців форми 6, що стало підставою для внесення 04 вересня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про підтвердження відомостей про юридичну особу, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, складений 14 листопада 2014 року станом на 04 вересня 2014 року.

Після підтвердження відомостей про юридичну особу та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «Тенза Союз» 10 вересня 2014 року направило до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві договір про визнання електронних документів.

Проте, за результатами розгляду зазначеного документа платником податків отримано квитанцію №2, в якій зазначено, що документ не прийнято у зв'язку з його не погодженням рішенням ДПІ від 16 вересня 2014 року.

Вважаючи вказані дії щодо відмови укласти договір про визнання електронних документів протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Колегія суддів керується нормами частини 1 статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, та відповідно, розглядає даний спір в частині вимог апеляційної скарги відповідача щодо правомірності задоволених позовних вимог.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. N 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за N 320/15011 (далі - Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит, видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

У той же час, підпунктом 6.4 названого пункту закріплено єдину підставу для повернення договору та електронного носія, які надані платником податків це невідповідності реквізитів, вказаних у договорі реєстровим даним платника податків в органах ДПС.

Однак, ані в квитанції № 2, ані під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення податковим органом невідповідності реквізитів, вказаних позивачем у договорі про визнання електронних документів. Не надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги ТОВ «Тенза Союз» про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва щодо відмови в укладенні договору.

Крім того, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивач про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів з ТОВ «Тенза Союз» в частині.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Як вбачається зі змісту наведених вище положень податкового законодавства України, обов'язковою умовою для підписання договору про визнання електронних документів є подання платником податків не лише договору, а й носія з посиленими сертифікатами відкритих ключів.

За таких обставин, суд правильно задовольнив позовні вимоги, шляхом зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повторно перевірити договір про визнання електронних документів, направлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза Союз» 10 вересня 2014 року у встановленому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим органом жодних аргументованих доводів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та висновків останнього, суду апеляційної інстанції не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 27.01.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.