Ухвала

від 26.11.2014 по справі 809/3000/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р. Справа № 876/4200/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ремонтно-механічного заводу "Спецприлад" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року по справі № 809/3000/13-a за позовом Ремонтно-механічного заводу "Спецприлад" до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2013 року Ремонтно-механічний завод "Спецприлад" звернувся в суд з позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 27.03.2013 року №0000151500.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ремонтно-механічний завод "Спецприлад" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що податковим органом не дотримано вимог щодо визначеної законом процедури проведення перевірки, зокрема 10-денний термін для надання платником податків пояснень, не вручено під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Також податковим органом порушено визначену законом процедуру складання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, що призвело до неповноти та необ'єктивності викладених в акті висновків. Таким чином, акт перевірки та винесене на його основі податкове повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Спецприлад» 12.09.2007 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №669816, довідкою з єдиного державно реєстру підприємств та організацій України АБ №647792 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА за №446929 (а.с.13-17, 170 т.1).

Товариство взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 14.09.2007 року за №1152. На момент спірних правовідносин і на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Рогатинському районі, є платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, установлених законом, у тому числі податку на додану вартість (а.с.154 т.1).

13.03.2013 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за період з квітня 2012 року по січень 2013 року.

За результатами перевірки ДПІ у Рогатинському районі складений акт від 14.03.2013 року за №124/152/35355813, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями), зокрема, ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Спецприлад» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з податку на додану вартість) в сумі 38675763,00 грн. за січень 2013 року (а.с. 153-158 т.1).

На підставі вказаного акта відповідачем 27.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0000151500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 38675763,00 грн. (а.с.22, 159-160 т.1).

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно підпункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Правовідносини позивача щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплати до бюджету цього податку тощо регламентовані нормами Кодексу.

Так, згідно пункту 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної регламентовані нормами статті 201 Кодексу.

Згідно пункту 201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми щодо ведення бухгалтерського обліку встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88, із змінами та доповненнями.

Відповідно до вказаного вище акта перевірки від 14.03.2013 року за №124/152/35355813 за період з квітня 2012 року по січень 2013 року позивачем задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду з податку на додану вартість (рядок 24 декларації з ПДВ) в розмірі 38728663,00 грн., що підтверджується податковою декларацією від 21.05.2012 року за №9035123578 (а.с.55-59 т.1).

Згідно податкової декларації з ПДВ позивача від 20.06.2012 року за звітний період травень цього року в рядку 18 податкової декларації зазначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) в розмірі 52900,00 грн. (а.с.192-193 т.1).

Окрім вказаного, протягом періоду з травня 2012 року по січень 2013 року в у рядку 24 податкових декларацій з ПДВ позивачем декларувався «нульовий» залишок податкового кредиту (а.с.55-59, 182-209 т.1).

Податковим органом встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Спецприлад» по вул. Галицькій, 126 В у місті Рогатин Івано-Франківської області відсутні працівники товариства, будь-які основні засоби тощо. Вказане підтверджується також і тим, що з другого кварталу 2012 року товариством не подаються звіти 1-ДФ, що свідчить про відсутність персоналу. Крім того, з вказаного періоду до податкового органу не подається розрахунок амортизаційних відрахувань (а.с.226-229 т.1).

Судом досліджені первинні бухгалтерські документи щодо придбання у контрагентів позивача ТОВ «Кондитерська фабрика «Українські солодощі», ТОВ «Солодка країна - А» цукру: згідно договорів від 05.10.2010 року за №5/10 - в кількості 4498,4 тон.; від 11.11.2010 року за №11/11 - в кількості 5323,0 тон.; від 23.08.2011 року за №34/08 - в кількості 6225,0 тон.; від 10.10.2011 року за №10/10 - в кількості 5640,2 тон. (а.с.101-152 т.1).

Вказані документи свідчать про нереальність поставок цукру, так як позивачем на вимогу суду не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення вказаної значної кількості товару. Крім того, представник позивача повідомив суд, що документи, котрі б підтверджували факти перевезення та зберігання цукру відсутні, їх місцезнаходження йому не відоме. Також, йому не відомо, де на даний час зберігається цукор, хоча знає, що він ще не реалізований третім особам. Відсутні документи щодо якості товару.

Згідно договору зберігання від 05.10.2010 року за №05/10-10, укладеного ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Спецприлад» з ВАТ «Горохівський цукровий завод», придбаний позивачем цукор повинен зберігатися на вказаному відкритому акціонерному товаристві. Разом з тим, інших доказів, окрім договору зберігання позивачем суду не надано та вони відсутні (а.с.181 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що операції позивача з придбання цукру протягом 2010-2011 років не могли здійснюватися реально, а документальне їх оформлення було спрямоване на створення податкової вигоди - безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується посилання позивача на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Спецприлад», оформлена актом від 14.03.2013 року за №124/152/35355813, проведена неправомірно, суд зазначає наступне.

Порядок проведення податкових перевірок регламентований нормами глави 8 Кодексу. Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу передбачено, що позапланова документальна перевірка платника податків здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. При проведенні позапланової перевірки Товариства податковий орган діяв згідно зазначених вище норм Кодексу, тому вказані вище посилання позивача є безпідставні та необґрунтовані.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ремонтно-механічного заводу "Спецприлад" - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року по справі № 809/3000/13-a - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич