Постанова

від 05.11.2014 по справі 808/6900/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 листопада 2014 року (14 год. 20 хв.) Справа № 808/6900/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародні школа «Григорівська» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

15.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародні школа «Григорівська» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2014 за №0010711501 про відсутність права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 387063,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, правильності, повноти донарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Полімер Універсал» за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 23.04.2014 №044/08-22-22-11-08/31726425 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000372211. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 17.10.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 05.11.2014.

У судове засідання 05.11.2014 представники сторін не прибули.

21.10.2014 від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, що виконує функції відповідача на період простою відповідача, на підставі наказу від 08.07.2014 №381, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представників відповідача та через необхідність надання додаткових доказів.

Суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки зазначене клопотання не було належним чином обґрунтоване відповідачем, а саме не зазначено, які саме додаткові докази вважав за необхідне надати відповідач. Крім того, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для надання/направлення письмових заперечень на адміністративний позов, в обґрунтування своєї правової позиції, а тому у задоволенні клопотання відповідача було відмовлено.

05.11.2014 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, згідно якої позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2014 за №0010711501 про відсутність права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 387063,00 грн.; стягнути з державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00 грн.

05.11.2014 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на позовних вимогах наполягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін та третьої особи на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представників сторін, суд на підставі вимог ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі п. 200.10 ст. 200 ПК України відповідачем була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за лютий 2014 року.

За результатами перевірки 11.04.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 387063,00 грн.

16.04.2014 позивач направив заперечення №2206-14-003 на Акт перевірки, проте відповіддю про результати розгляду заперечень, зазначені заперечення були залишені без задоволення, а Акт перевірки - без змін.

На підставі Акту перевірки 28.04.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010711501, яким позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387063,00 грн.

06.05.2014 позивачем на оскаржуване податкове повідомлення-рішення було направлено скаргу №2206-14-0039 до ГУ Міндоходів у Донецькій області.

В процесі розгляду скарги позивача, на підставі направлення від 26.05.2014 №624 та наказу від 26.05.2014 №489 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість заявлених у декларації з ПДВ за лютий 2014 року та відповідно додатку №2 до декларації з ПДВ за лютий 2014 року.

За результатами перевірки 04.06.2014 відповідачем був складений Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість по декларації за лютий 2014 року (далі - Акт перевірки 2), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, за наслідком чого позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 387063,00 грн. Зазначеною перевіркою підтверджено висновки Акту перевірки.

11.06.2014 позивач направив заперечення №2206-14-0052 на Акт перевірки 2, проте відповіддю про результати розгляду заперечень, зазначені заперечення були залишені без задоволення, а Акт перевірки - без змін.

Рішенням від 17.06.2014 №4522/10/05-99-10-06-12-1 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

26.06.2014 позивачем на оскаржуване податкове повідомлення-рішення було направлено скаргу №13127/6 до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням від 08.07.2014 №12335/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішенням від 17.06.2014 №4522/10/05-99-10-06-12-1 було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що позивачем у зв'язку з тим, що обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менший ніж заявлена сума бюджетного відшкодування порушено п. 200.5 ст. 200 ПК України

Згідно п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судом встановлено, що позивача зареєстровано, як платника податку на додану вартість 20.05.2010, що відповідає вимогам визначеним абз. 1 п. 200.5 ст. 200 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2014 було подано декларацію з податку на додану вартість №9013678535 за лютий 2014 року, де визначила суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 387063,00 грн. У зазначеній декларації до бюджетного відшкодування суми ПДВ відображене від'ємне значення з податку на додану вартість, яке утворилось у січні 2014 року.

Позивачем на підтвердження правомірності визначення суми податкового кредиту були надані податкові накладні з ПДВ за січень-лютий 2014 року.

Суд зазначає, що перевіркою не встановлено різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у січні-лютому 2014 року.

Судом встановлено, що позивачем у січні-лютому 2014 понесені витрати на будівництво основних засобів - об'єкта нерухомості Міжнародної школи «Григоріївська», що розташований в м. Донецьку по просп. Б. Хмельницького, 74в, що на час проведення перевірки не був введений в експлуатацію.

Зазначені витрати на будівництво, відповідно до національних положень бухгалтерського обліку, обліковувались на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не були зараховані до балансу власного збудованого об'єкта на рахунку 10 «Основні засоби», оскільки зазначений рахунок призначений для обліку об'єктів нерухомості, які входять до складу основних засобів підприємства, в той час як будівля Міжнародної школи «Григоріївська», що будувалася позивачем, не була введена в експлуатацію та не знаходилася на балансі підприємства.

Згідно Акту перевірки відповідачем, також не встановлено введення в експлуатацію об'єктів будівництва.

Згідно Свідоцтва про право власності від 03.06.2014 №22480478 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля міжнародної школи «Григоріївська» з центром раннього розвитку була зареєстрована 28.04.2014 РС Ворошилівського РУЮ у м. Донецьку, тобто вже після проведення відповідачем перевірок.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем в 2013 році проводились перевірки щодо правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2012, грудень 2012, січень 2013 року, за наслідками яких складались Довідки від 13.02.2013 №68/15-3/37085687, від 19.03.2013 №147/15-3/37085687, від 16.04.2013 №203/15-3/2708567. Згідно зазначених довідок перевірками не було встановлено порушень при відображенні у деклараціях за листопад 2012, грудень 2012, січень 2013 року від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 цього Кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. п. 200.4, 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Дані положення регулюють відшкодування податкового кредиту, який виникає внаслідок придбання або спорудження основних фондів. При цьому умова щодо того, що на момент заявлення бюджетного відшкодування ці основні фонди повинні визнаватись активом (відображатись на рахунку 10) в зазначеному пункті Податкового кодексу України відсутня.

Згідно із пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

В абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України акцентується увага на терміні «будівництво», зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205, це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт).

Оскільки, позивач, який є платником податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, здійснював спорудження нового об'єкта, який віднесений до його основних фондів, то ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у зв'язку з проведенням будівництва вказаної вище будівлі.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що право на бюджетне відшкодування у позивача в даній ситуації виникає лише після відображення збудованого об'єкта на балансі на рахунку 10 є необґрунтованими, оскільки це виключає можливість застосування п. 200.5 ст. 200 ПК України в тій частині, яка дозволяє відшкодування з бюджету податкового кредиту, нарахованого в результаті будівництва основних засобів.

Крім того, в Акті перевірки відповідач посилається на Лист ДПА України від 27.01.2010 року №1366/7/07-1417.

Суд зазначає, що зазначений лист був складений до моменту набрання чинності Податковим кодексом України та посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», що 01.01.2011 також втратив чинність. А отже, зазначений лист не може бути покладений в основу висновків Акту перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 06.08.2014 №827 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 4872,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародні школа «Григорівська» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 за №0010711501, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародні школа «Григорівська» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387063,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародні школа «Григорівська» (код ЄДРПОУ 38654320, місцезнаходження: 83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Постишева, 117) суму судового збору у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль