Ухвала

від 30.06.2015 по справі 808/6900/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" червня 2015 р. справа № 808/6900/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 р. у справі № 804/6900/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька міжнародна Школа «Григоріївська»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

15 жовтня 2014 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 28.04.2014 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387 063 грн.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.

Постанова суду вмотивована тим, що ст. 200 Податкового кодексу України, якою визначено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, не визначено обов'язковою обставиною визнання активом основних фондів на момент заявленого бюджетного відшкодування, якщо право на таке відшкодування виникло внаслідок придбання або спорудження основних фондів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування через те, що сума його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 20.05.2010 року та перебуває на податковому обліку у відповідача.

17.03.2014 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_2 за лютий 2014 року, де визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 387 063 грн., яка утворилась у січні 2014 року.

11.04.2014 року відповідачем, на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий 2014 року, за результатами якої складено акту перевірки № 262/0562-15-01/37085687.

16.04.2014 року не погодившись з висновками акта перевірки позивач оскаржив його, направивши заперечення на акт перевірки № 2206-14-003, листом № 12970/10/ 05-62-15-01 від 28.04.2014 року позивачеві відмовлено у задоволенні скарги.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В3» № НОМЕР_1 від 28.04.2014 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 387 063 грн.

В ході проведення адміністративного оскарження відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість, заявлених у декларації з ПДВ за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 325/15-01/37085687 від 04.06.2014 року.

Згідно висновків акта перевірки, з боку позивача виявлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 387 063 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Висновки актів перевірки обґрунтовані тим, що обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 місяців менший ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, що є порушенням п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно матеріалів справи, в січні-лютому 2014 року позивачем понесено витрати на будівництво основних фондів - об'єкта нерухомого майна, що розташований за адресою м. Донецьк просп. Б.Хмельницького, 74-В, який на час проведення перевірки до експлуатації здано не було.

Вказані витрати на будівництво обліковувались на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не були відображені на рахунку 10 «Основні засоби» через те, що на час подання декларації будівля не була здана в експлуатацію.

У відповідності до копії свідоцтва про право власності від 03.06.2014 року № 22480478 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких наявні в матеріалах справи, будівля міжнародної школи «Григорівська» з центром раннього розвитку була зареєстрована 28.04.2014 року, після проведення перевірки.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У відповідності до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 року будівництво це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ в зв'язку з проведенням будівництва вищевказаної будівлі.

Посилання відповідача на те, що право на бюджетне відшкодування позивач набуває лише після введення об'єкта в експлуатацію та відображення збудованого об'єкта на балансі у рахунку 10 є безпідставним, оскільки це не передбачено нормами діючого законодавства, в тому числі Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 р. у справі № 808/6900/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко