Постанова

від 02.12.2014 по справі 815/5521/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5521/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року м. Одеса

09 год. 57 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Гречаній Ю.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Даниленко І.Д. (за довіреністю)

представник відповідача - Кулинич К.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.О.» (код ЄДРПОУ 35931018) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 року № 0000642201 та № 0000652201, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.К.О.» (код ЄДРПОУ 35931018) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.09.2014 року № 0000642201 та № 0000652201. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, а прийняті податковою інспекцією податкові повідомлення - рішення є протиправними, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства України та є такими, які підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що факти, які встановлено податковим актом під час перевірки та зафіксовано в акті перевірки свідчать про відсутність порушень ТОВ «Т.К.О» податкового та іншого законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в адміністративному позові (аркуші справи 3-12).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити повністю обґрунтовуючи тим, що позивачем в порушення норм Податкового Кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті у квітні 2014 року на загальну суму на 23247 грн. та завищена сума від'ємного значення різниці між сумую податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) по рядку 19 Декларації за квітень 2014 на 40160 грн. (аркуші справи 135-141).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Т.К.О» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, знаходиться на обліку в органах податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (аркуш справи 45,108-109).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 1910 від 18.08.2014 року та повідомлення № 585/10/22-1, від 18.08.2014 року, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп 7.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Т.К.О.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Віва Трейдінг», код ЄДРПОУ 39070777, за період діяльності квітень 2014 року, за результатами якої складено акт (аркуші справи 10-26, 142-144).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000642201 від 17.09.2014 року форми «В4», щодо зменшення розміру від'ємного значення суми грошового зобов'язання ТОВ «Т.К.О» з податку на додану вартість у сумі 40 грн. 160 коп., за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (аркуш справи 27);

- № 0000652201, від 17.09.2014 року, форми «Р», щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 059 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 23 247 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 812 грн. за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (аркуш справи 28).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, у якій сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Віва Трейдінг» у розмірі 65 291 грн., а також сформовано від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 40 160 грн.

Згідно матеріалів справи, взаємовідносини позивача (покупець) з контрагентом ПП «Віва Трейдинг» (постачальник) здійснювались відповідно до укладеного договору постачання № 14/0319-1 від 19.03.2014 року, за яким, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором приймати і оплачувати товар. (аркуші справи 30-31) та договору постачання № 14/0328-2 від 28.03.2014 року, який є аналогічним до попереднього (аркуші справи 32-33).

На підставі даних договорів видано видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

У ході проведення перевірки відповідачем зроблено висновок про відсутність фактичного надання послуг по постачанню товарно-матеріальних цінностей позивачу, згідно укладеної угоди з контрагентом ПП «Віва Трейдинг», посилаючись на дані акту № 4348/15-53-22-3/37281141 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віва Трейдинг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень-травень 2014 року», яким зафіксовано відсутність необхідних умов у вказаного підприємства до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ПП «Віва Трейднг» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідному періоді, а саме квітень-травень 2014 року. У зв'язку із цим, відповідач зробив висновок про заниження податку на додану вартість за квітень 2014 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2014 року на 40 160 грн. (аркуші справи 145-148).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на даний час відсутні будь-які рішення судових органів щодо встановлення ознак дефектності первинних бухгалтерських документів, а документи податкового обліку (податкові декларації) взагалі не оскаржуються, а приймаються податковим органом у обов'язковому порядку та звернув увагу на те, що також на даний час відсутні будь-які рішення судових органів щодо визнання договорів між ТОВ «Т.К.О» та ПП «Віва Трейдинг» недійсними, а як наслідок, у ДПІ не має правових підстав роботи висновки про відсутність реально вчинених господарських операцій за даними договорами.

На підтвердження реальності виконання зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Віва Трейдинг» позивачем суду надано наступну первинні документи, які також надавались відповідачу до перевірки:

товарно-транспортні накладні: № 2697 від 15.04.2014 року, усього на загальну суму 12 72 грн. 64 коп., № 2696 від 02.04.2014 року усього на суму 304 320 грн. 60коп., № 2698 від 22.04.2014 року усього на загальну суму 28 068 грн. 78 коп., № 2699 від 29.04.2014 року усього на загальну суму 30270 грн. 96 коп. (аркуші справи 65,70,77,82).

податкові накладні: № 3100 від 30.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 76120 грн. 03 коп.; № 77 від 02.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 304 320 грн. 60 коп.; № 60 від 30.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 177 48 грн. 00 коп.; № 59 від 30.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 15 248 грн. 38 коп.; №58 від 29.04.2014 року на суму 18 663 грн. 10 коп., №57 від 25.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 784 грн. 00 коп. та № 56 від 25.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 3801 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість; № 55 від 23.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 14 365 грн. 08 коп. з урахуванням податку на додану вартість; № 54 від 06.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 34038 грн. 48 коп. з урахуванням податку на додану вартість; № 53 від 08.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 33480 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість; № 52 від 08.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 6494 грн. 26 коп. з урахуванням податку на додану вартість; № 51 від 03.04.2014 року на суму з урахуванням податку на додану вартість 6161 грн. 40 коп. з урахуванням податку на додану вартість (аркуші справи 48-49, 52-61);

видаткові накладні №77 від 02.04.2014 року на загальну суму304320 грн. 60 коп., №0415-1 від 15.04.2014 року на загальну суму 12072 грн. 64коп, №0401-1 від 01.04.2014 на загальну суму 5705 грн. 65 коп., №0422-1 від 22.04.2014 року на загальну суму 28068 грн. 78 коп., №0429-2 від 29.04.2014 року на загальну суму 30272 грн. 96 коп. (аркуші справи 63, 68, 73, 75, 80);

реєстри документів за квітень 2014 року (аркуші справи 62, 85);

рахунки-фактури: № 0415-1 від 15.04.2014 року, № 77 від 02.04.2014 року, № 0401-1 від 01.04.2014 року, № 0422-1 від 22.04.2014 року,№ 0429-2 від 29.04.2014 року(аркуші справи 64, 69,73-76,81).

Відповідач вважає, що надані документи не підтверджують реального характеру укладеної угоди та настання наслідків для її сторін, а надані вищезазначені первинні документи не можуть слугувати належними підставами для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товарів, отриманих від ПП «Віва Трейдинг», оскільки у ході проведення перевірки було з'ясовано, що у зв'язку із непідтвердженістю податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з контрагентами-постачальниками, у ПП «Віва Трейдинг» відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів.

Проте, із зазначеним суд не погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які були досліджені судом та якими підтверджуються господарські операції згідно укладених договорів постачання № 14/0319-1 від 19.03.2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором приймати і оплачувати товар. (аркуші справи 30-31) та аналогічного договору постачання № 14/0328-2 від 28.03.2014 року. Надані суду товарно-транспортні накладні, податкові накладні відповідають встановленим законом вимогам.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З аналізу законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке регулює спірні правовідносини акти виконаних робіт є документом підтверджуючим факт надання послуги. Перелік робіт та послуг визначених у актах виконаних робіт є змістом операції, яку задокументовано відповідним актом. Так, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт по перевезенню вантажів відповідають законодавчо встановленим вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України № 996 - XIV від 16.07.1999 року та вказують про обсяг кожної здійсненої операції та її цільове призначення.

З урахуванням виду господарської діяльності позивача, місця надання послуг, суд вважає за доцільне зазначити, що наданими первинними документами (договорами постачання, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними тощо) підтверджується реальний характер укладеної угоди та її фактичне виконання сторонами.

Таким чином, оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, згідно акту № 4785/15-53-22-01/35931088 від 29.08.2014 року не встановлено відхилення між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість між підприємствами ТОВ «Т.К.О» та П.П. «Віва Трейдинг», за квітень 2014 року (аркуші справи 10-26).

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Т.К.О» у період квітень 2014 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акт № 4348/15-53-22-3/37281141 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віва Трейдинг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень-травень 2014 року» як на підставу встановлення порушень податкового законодавства ТОВ «Т.К.О» є недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби.

На підтвердження своєї фінансового-господарської діяльності та реальності господарських операцій за договорами постачання № 14/0319-1 від 19.03.2014 та №14/0328-2 від 28.03.2014 року, згідно умов даних договорів позивачу передано ПП «Віва Трейдинг» у власність товарно-матеріальні цінності, на підставі виданих видаткових накладних, рахунків фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних. За отримані товарно-матеріальні цінності позивачем проведено оплату у розмірі 3044320,30 грн. у т.ч. податок на додану вартість 50720,10 грн. згідно платіжних доручень від 03.04.2014 року № 83 та від 04.04.2014 року № 86.

Таким чином, в процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Віва Трейдинг» відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (рахунки-фактури, накладні та інші) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про послуги, які були надані, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, зазначені із вказаними контрагентами господарські операції були цілком обґрунтовано відображені у податковій звітності у період квітень 2014 року.

Відповідно до ст. п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України, цієї статті, така сума, підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності підприємство здійснювало належним чином бухгалтерський облік у встановленому законом порядку, відтак, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки показники податкової декларації за квітень 2014 року позивачем було сформовано у відповідності до наявних первинних документів, за результатами господарської діяльності.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Віва Трейдинг». За таких обставин, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000642201, № 0000652201 від 17.09.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.О.» (код ЄДРПОУ 35931018, адреса: 66053, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2/1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.09.2014 року № 0000642201 та № 0000652201 - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 17.09.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення № 0000652201 від 17.09.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.О.» (код ЄДРПОУ 35931018, адреса: 66053, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2/1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею, з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці, 02 грудня 2014 року.

Суддя Я.В. Балан