Ухвала

від 17.02.2015 по справі 815/5521/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5521/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.К.О." до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.09.2014 року №0000642201 та №0000652201.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом, в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача, встановлено порушення останнім п.198.3, п. 198.6 ст.198 та п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на 23247 грн., та завищено від'ємне значення суми ПДВ, на суму 40160 грн., а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.08.2014 року по 26.08.2014 року, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП "Віва Трейдинг", про що складено акт №4758/15-53-22-01/35931018, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством, у квітні 2014 року, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на 23247 грн., та завищено від'ємне значення суми ПДВ, на суму 40160 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ПП "Віва Трейдінг" укладено безтоварну угоду, яка не спрямована на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно занижено розмір ПДВ за квітень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0000642201 та №0000652201, якими позивачу збільшено розмір ПДВ на вказану суму, зменшено від'ємне значення та застосовано штрафні (фінансові) санкції, на суму 5812 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ за квітень 2014 року, на суму 23247 грн., та завищено від'ємне значення суми ПДВ, на суму 40160 грн.

На формування розміру ПДВ у даному періоді вплинули господарські операції позивача з ПП "Віва Трейдинг" щодо придбання запчастин, на підставі договорів постачання №14/039-1 від 19.03.2014 року та №14/0328-2 від 28.03.2014 року.

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано наступну первинну документацію: копії відповідних договорів (а.с.30-34), податкові накладні на товар (а.с.48-49), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.43), видаткові накладні та рахунки-фактури, якими підтверджено факт передачі придбаного позивачу (а.с.63-64, 68-69, 73-76, 80-81), товарно-транспортні накладні та договір перевезення, який укладено з третьою особою - ФОП ОСОБА_1 (а.с.46, 65, 70, 77, 82), платіжні доручення, що підтверджують факт оплати придбаного товару та докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності шляхом перепродажу іншим особам.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що основними видами діяльності позивача є зокрема діяльність у сфері електрозв'язку та роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням, а тому з метою провадження своєї діяльності між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено договори щодо придбання відповідних запчастин (оптичні термінали, муфти, трубки тощо), а належними доказами підтверджено перевезення даного товару, його фактичне отримання та оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, тобто позивачем підтверджено товарність проведених операції.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем підтверджено розмір ПДВ за вказаний період - то оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а тому якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Судова колегія також не погоджується з посиланнями апелянта, що наявність певних помилок при заповненні видаткових накладних є підставою для визнання операції безтоварними, оскільки при розгляді даної категорії справ суд перевіряє усі документи, як окремо так і в сукупності, з метою встановлення реальності проведених операцій, а тому наявність незначних помилок при заповненні первинної документації не є підставою для позбавлення платника податків права на зарахування даних сум до свого податкового кредиту. Даний підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду України №375/11/14-14 від 28.03.2014 року.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло