Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/14416/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14416/14 20.11.14

За позовом Приватного підприємства «Т.С.О.»

До Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ»

Про стягнення 66 859,29 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Гумега О.В.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Радутний О.Е. представник за довіреністю № 140 від 26.08.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Т.С.О.» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» (далі - відповідач) про стягнення 66 859,29 грн., а саме: 61 187,20 грн. - основного боргу та 5 672,09 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. порушено провадження у справі № 910/14416/14 та призначено її до розгляду на 28.08.14.

04.08.14. представником позивача через відділ діловодства суд убуло подано заяву про «уточнення позовних вимог», відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 66 859,29 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір та 15 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Разом з тим, судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.08.14., 16.09.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 16.09.14., 02.10.14. Крім того, розгляд справи на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено на п'ятнадцять днів.

30.09.14. позивачем через відділ діловодства суду було подано «уточнення до позовних вимог», відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 61 187,20 грн. - збитків, 1 294,24 грн. - 3% річних, 5 672,09 грн. - пені або 68 531,49 грн. - суми попередньої оплати за товар з врахуванням індексу інфляції, 1 294,24 грн. - 3% річних, 5 672,09 грн. - пені.

Розглянувши вказану заяву суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 інформаційного листа від 02.06.06. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тобто, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 зазначеної постанови).

Таким чином, позивачем було змінено предмет позову та підставу позову та пред'явлено додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви від 25.09.14. № 155, поданої 30.09.14. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 02.10.14. відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 02.10.14. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 02.10.14. визначено склад колегії суддів по розгляду справи № 910/14416/14: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Гумега О.В., суддя Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.14. вказаною колегією суддів було прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 20.11.14.

14.10.14. та 21.10.14. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.11.14. представником позивача було підтримано подану ним 17.11.14. через відділ діловодства суду заяву про «уточнення позовних вимог».

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 61 187,20 грн. - збитків, 1 294,24 грн. - 3% річних, 5 672,09 грн. - пені та 68 531,49 грн. - суми попередньої оплати за товар з врахуванням індексу інфляції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір та 15 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Розглянувши вказану заяву, суд встановив, що в частині вимог про стягнення збитків, суми попередньої оплати за товар та пені вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому суд приймає її до розгляду, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції має місце пред'явлення додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, а тому в цій частині суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви.

В судовому засіданні 20.11.14. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.14. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14416/14.

В судовому засіданні 20.11.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.12. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 28/7 поставки обладнання (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку технологічного обладнання (далі - Обладнання), асортимент та кількість якого вказані в Специфікаціях (Додатки до Договору), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Обладнання та сплатити за нього ціну у відповідності до умов Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.1 з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (28.07.12.) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2 Договору, під терміном поставка в даному Договорі розуміється: доставка та передача Постачальником Обладнання Покупцю на умовах DDP: склад Покупця згідно п. 6.1 Договору, Інкотермс-2000.

Поставка Обладнання здійснюється Постачальником на склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Шовковична 32/34, Україна, упродовж 40 (сорока) робочих днів з моменту зарахування на банківський рахунок Постачальника оплати Покупця за пунктом 4.1.1 та при умові своєчасного виконання Покупцем пункту 4.1.2 Договору (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, до зобов'язань Постачальника за цим Договором входить обов'язок здійснити шеф-монтаж та введення в експлуатацію Обладнання.

Відповідно до п. 8.2 Договору, під введенням Обладнання в експлуатацію у відповідності до умов Договору розуміється здійснення Постачальником дій зі збирання конструкції Обладнання, приведення її робочого стану, запуску робочих механізмів Обладнання в роботу.

Приписами п. п. 3.1-3.3 Договору, ціна Договору є формою вираження грошової вартості Обладнання, за якою здійснюється поставка та монтаж Обладнання у відповідності до умов Договору. Ціна Договору встановлена в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору може бути змінена виключно за взаємною згодою сторін, що оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 Договору, оплата за Договором здійснюється наступним чином: Покупець в порядку передплати сплачує Постачальнику 70% ціни Договору, що вказана в п. 3.2. Договору, упродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору на підставі рахунку Постачальника, який належним чином передається останнім не пізніш однієї доби з моменту підписання Договору. Наступний платіж, що становить 20% від суми відповідної до п. 3.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику упродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту інформування Покупця про готовність Обладнання до відвантаження зі складу Виробника на основі відповідного листа, на підставі рахунку Постачальника, який належним чином передається останнім не пізніш однієї доби з моменту такого інформування. Решту ціни Договору, що становить 10% від суми відповідної до п. 3.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику упродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами Акту вводу Обладнання в експлуатацію у відповідності до порядку, що встановлений Договором, на підставі рахунку Постачальника, який належним чином передається останнім не пізніш однієї доби з моменту здійснення вводу Обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу Обладнання в експлуатацію. Оплата здійснюється згідно з рахунком, наданим Постачальником.

Згідно з п. 6.5 Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі обладнання або видаткових накладних.

Пунктами 7.1-7.2 Договору сторонами погоджено, що приймання-передача Обладнання здійснюється уповноваженими представниками сторін в місці за адресою, що вказана в п. 6.1 Договору. Приймання-передача здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі Обладнання, проект якого надається Постачальником до підписання Покупцю. Підписання акту приймання-передачі здійснюється в момент прийняття Обладнання в місці, що вказане в п. 6.1. Договору.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату: № 25 від 28.02.13. та № 72 від 19.06.13. на загальну суму 61 187,20 грн.

На виконання умов Договору позивачем у відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача було сплачено відповідачу 61 187,20 грн. (18.04.13., 21.06.13., 26.06.13., 02.07.13.).

Проте, в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений товар на суму 25 487,20 грн. та не ввів Обладнання в експлуатацію, оплачену позивачем на суму 35 700,00 грн., в зв'язку з чим Покупець звернувся до Продавця з претензією № 132 від 09.12.13. та претензією № 59 від 20.03.13., якою просив повернути передплату по Договору.

Так, як вказані вимоги були залишені без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Таким чином, пред'явлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору, позивач здійснив передоплату товару та його введення в експлуатацію. При цьому, оскільки відповідач товар не поставив, обладнання в експлуатацію не ввів, позивач листами звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати. Враховуючи те, що вимога позивача залишилась без задоволення, він вирішив відмовитись від прийняття зобов'язання та вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку та ввід в експлуатацію оплаченого позивачем товару у визначені строки (протягом 40 (сорока) робочих днів з моменту зарахування на банківський рахунок Постачальника оплати Покупця), а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним Обладнання згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Посилання відповідача в письмовому відзиві та відповідях на претензії (№ 28/11 від 28.11.13., № 1502 від 15.02.14., № б/н від 26.04.14.) на неоплату позивачем проведених додаткових робіт за Договором, не приймається судом до уваги, оскільки не є предметом розгляду даної справи, Крім того, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення вказаних грошових коштів.

Щодо твердження відповідача про виконання ним монтажних робіт (вводу Обладнання в експлуатацію) на суму 35 700,00 грн. з посиланням на акт надання послуг № 91 від 11.11.13., який надано суду виключно в копії, суд відзначає, що ним прийнято до уваги пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт існування між сторонами правовідносин по Договору, однак зазначає про неможливість надання правової оцінки акту надання послуг № 91 від 11.11.13., оскільки вимоги суду про зобов'язання сторін надати оригінал вказаного акту сторонами не виконано, відповідач вказав на те, що оригінал в нього відсутній, а позивач наголошував на підробці вказаного акту, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування такого акту.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості (на вказаному наголошено в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.13. у справі № 5011-30/6320-2012).

Судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Крім того, за приписами процесуального законодавства судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, які підлягають оцінці у їх сукупності, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно з приписами статті 34 названого Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до стаття 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам , із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, якщо вона є посадовою особою, та з прикладенням печатки, за її наявності.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів , у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У зв'язку з цим ксерокопія акту надання послуг № 91 від 11.11.13., яка міститься в матеріалах справи, не може бути прийнята судом до уваги.

З огляду на все викладене вище в сукупності, та на те, що матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу Обладнання за Договором та його введення в експлуатацію на суму, пред'явлену позивачем до стягнення, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару та його монтажу, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги в частині стягнення 61 187,20 грн. суми попередньої оплати за товар підлягають задоволенню. Враховуючи те, що позивач сформулював свої позовні вимоги, визначивши правову природу пред'явлених до стягнення грошових коштів в розмірі 61 187,20 грн. і як збитків і як попередньої оплати за товар, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 61 187,20 грн. суми попередньої оплати за товар, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення 61 187,20 грн. збитків.

Позивач на підставі п. 10.2 Договору просить суд стягнути 5 672,09 грн. - пені.

Відповідно до п. 10.2 Договору, у разі несвоєчасної поставки Обладнання або частини Обладнання Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Обладнання (або його частини), що не поставлена своєчасно за цим Договором, за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При здійсненні розрахунку судом враховано, що стягнення пені умовами Договору передбачено виключно за несвоєчасну поставку обладнання, а не за несвоєчасний його монтаж (введення в експлуатацію). Крім того, судом враховано, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 698,91 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 3 973,18 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

23.06.14. між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатом Радужним Олександром Едуардовичем (далі - адвокат) було укладено Договір № б/н про надання послуг щодо ведення справи у господарському суді, а саме справи за позовом Приватного підприємства «Т.С.О.» до Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» про стягнення 66 859,29 грн. (п. 1 вказаного договору від 23.06.14.).

Оплату позивачем витрат на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. підтверджує залучене до справи платіжне доручення № 741 від 16.07.14.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог і задоволених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 7 366,78 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» (02088, м. Київ, провулок Геофізиків, б. 12; ідентифікаційний код 34493907) на користь Приватного підприємства «Т.С.О.» (61002, м. Харків, вул. Артема, б. 24; ідентифікаційний код 35349380) 61 187 (шістдесят одну тисячу сто вісімдесят сім) грн. 20 коп. - суми попередньої оплати за товар, 1 698 (одну тисячу шістсот дев'яносто вісім) грн. 91 коп. - пені, 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 43 коп. - витрат по сплаті судового збору, 7 366 (сім тисяч триста шістдесят шість) грн. 78 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Суддя О.В.Гумега

Суддя К.В.Полякова